Макропо́д (Macropodus) — рід риб підродини макроподових, родини осфронемових.
Назва походить від грецьких слів μακρός (макрос = «великий», «довгий») і ποδός (подос = «нога», «ступня»); стосується довгих черевних плавців цих риб Macropodus opercularis — Paradise Fish . Seriously Fish .
Опис Риби мають гнучке, яйцеподібне за формою, стиснуте з боків тіло. Спинний і анальний плавці довгі, загострені на кінцях, передні промені черевних плавців подовжені. Зяброві кришки із зубчиками.
Як і інші представники родини осфренемових, макроподи мають лабіринтовий орган, який дозволяє їм використовувати для дихання атмосферне повітря.
Макроподи мають привабливе забарвлення; особливо гарними бувають самці в період нересту.
Види Рід містить дев'ять видів, поширених у водоймах Азії: Macropodus baviensis — Макропод бавійський; В'єтнам, провінція Ханой; Macropodus erythropterus — Макропод червоноперий; максимальна стандартна (без хвостового плавця) довжина 6,5 см; В'єтнам, провінція Куангбінь; Macropodus hongkongensis — Макропод гонконзький; максимальна стандартна довжина 6,0 см; Китай (Гонконг, провінції Фуцзянь, Гуандун); Macropodus lineatus — В'єтнам, провінція Куангбінь; Macropodus ocellatus — Макропод круглохвостий; максимальна довжина 8 см; Північно-Східний Китай, Корея, сусідні райони Росії в басейні Амуру, Японія; Macropodus oligolepis — В'єтнам, провінція Куангбінь; Macropodus opercularis — Макропод звичайний (райська рибка); максимальна довжина 11 см; Китай (на південь від басейну Янцзи, включаючи острови Хайнань і Тайвань), Японія (острів Окінава), Лаос, Північний В'єтнам; Macropodus phongnhaensis — Макропод фонгнянський; В'єтнам, провінція Куангбінь; Macropodus spechti — Макропод чорний; максимальна довжина 12 см; В'єтнам.
Таксономія До 1800 року було описано лише три види лабіринтових риб, серед яких був і звичайний макропод, відомий тоді під назвою Labrus opercularis Linnaeus, 1758, а ще вид Chaetodon chinensis Bloch, 1790. Останній довгий час помилково вважався круглохвостим макроподом (тепер це Macropodus ocellatus Cantor, 1842) й лише 1990 року був визнаний синонімом звичайного макропода Macropodus opercularis (Linnaeus, 1758). 1801 року Ласепед у третьому томі своєї Histoire naturelle des poissions створив 3 нових роди лабіринтових риб: Osphronemus, Trichopodus і Macropodus. До складу роду Macropodus він включив лише один вид Macropodus viridis-auratus Lacepède, 1801; тепер це ще один молодший синонім Macropodus opercularis (Linnaeus, 1758). Ласепед описав свого Macropodus viridis-auratus, базуючись на чотирьох невеличких зображеннях, він інколи не бачив оригінального зразка цієї риби. Невідомо, чому він не визнав першого опису цього виду, зробленого ЛіннеємJörg Töpfer. Part 2: His Anabantids genera Osphronemus, Trichpodus and Macropodus and the validity of those names. Der Makropode, English version, Volume 30 — 2/2008 . Zeitschrift der IGL, , pp. 41-52 .
Тривалий час були відомі тільки 3 види макроподів: звичайний макропод M. opercularis (Linnaeus, 1758), круглохвостий (китайський) макропод M. ocellatus Cantor, 1842 та чорний макропод M. spechti Schreitmüller, 1936, раніше відомий як Macropodus concolor Ahl, 1937. З їх систематикою існували певні проблеми й плутанина, пов'язана з неправильною ідентифікацією окремих видів, неадекватністю вибірки та обмеженістю морфометричних і меристичних даних. Так до 1932 року M. opercularis мав 14 синонімів, а M. ocellatus — 6 синонімів; останній і досі в Китаї та на Тайвані відомий в науковій літературі під назвою M. chinensis Bloch, 1790, молодшим синонімом першого з цих видівTom Winstanley & Kendall D. Clements. Morphological re-examination and taxonomy of the genus Macropodus (Perciformes: Osphronemidae) . Zootaxa No. 1908, pp. 1-27, Magnolia Press, 2008 . Вид M. spechti, хоча й мав лише два синоніми, існували номенклатурні суперечності, які були вирішені лише 2006 року, коли комісія ICZN постановила, що пріоритетною видовою назвою чорного макропода () є Macropodus spechti Schreitmüller, 1936; пропозиція затвердити у цій якості її молодший синонім Macropodus concolor Ahl, 1937 не була підтриманаICZN, 2006: 78, Opinion 2145 . Bulletin of Zoological Nomenclature 63(1) March 2006, pp. 78-79 .
2002 року німецькі іхтіологи Йорг Фрейгоф () і Фабіан Гердер () переглянули таксономію роду й додатково описали 2 нових види: M. erythropterus Freyhof & Herder, 2002 і M. hongkongensis Freyhof & Herder, 2002. 2005 року в'єтнамські вчені додали ще 4 нових види макроподів: M. baviensis, M. lineatus, M. ocellatus і M. phongnhaensis.
2008 року Том Вінстенлі () і Кендал Клементс () дослідили 100 зразків п'яти відомих видів макроподів (M. opercularis, M. ocellatus, M. spechti, M. erythropterus і M. hongkongensis) і зробили детальний аналіз їх морфометричних ознак (значення вимірювань, підрахунки, ознаки забарвлення) з використанням статистичних методів. Результати показали, що на основі цих даних можна чітко відрізнити від інших видів лише M. ocellatus, а інші чотири види можна розрізнити тільки на основі забарвлення. Пара видів M. spechti і M. erythropterus виявила дуже близькі ознаки, що не дозволило авторам об'єктивно розділити ці види між собою; вони запропонували розглядати їх як один вид.
Незважаючи на нові відкриття, потрібні ще додаткові дослідження. Пропозиція об'єднання M. spechti і M. erythropterus в один вид уважається передчасноюFabian Herder, Jan Huylebrouck & Klaus Busse. Catalogue of type specimens of fishes in the Zoologisches Forschungsmuseum Alexander Koenig, Bonn . Bonn zoological Bulletin v. 59, pp. 109-136 Maurice Kottelat. The Fishes of the Inland Waters of Southeast Asia: A Catalogue and Core Bibliography of the Fishes Known to Occur in Freshwaters, Mangroves and Estuaries . The Raffles Bulletin of Zoology, Supplement No. 27 (22 November 2013), . Описи M. baviensis, M. lineatus, M. ocellatus і M. phongnhaensis зроблені в'єтнамською мовою, тому нелегко визначити їх основні пункти, цілком можливими є помилки перекладу з цієї екзотичної мови. При перегляді наявних та отриманні додаткових даних цілком може бути, що M. phongnhaensis є синонімом M. erythropterus, а M. baviensis синонімом M. opercularisIngo Schindler. News on the taxonomy and distribution of Macropodus species. Der Makropode, English version, Volume 31 — 1/2009 . Zeitschrift der IGL, , pp. 9-12 .
2004 року у В'єтнамі були описані ще два макроподи з провінції Куангнам: Macropodus tramiensis H.D. Nguyễn & V.H. Nguyễn, 2004 і Macropodus yeni H.D. Nguyễn & V.H. Nguyễn, 2004. Але, можливо, обидві ці назви є лише синонімами M. spechti.
Родинні зв'язки Рід Macropodus належить до родини осфронемових (Osphronemidae), разом із родами Pseudosphromenus, Parosphromenus, Trichopsis, Malpulutta і Betta він утворює монофілетичну підродину макроподових (Macropodusinae)Ralf Britz. The genus Betta -monophyly and intrarelationships, with remarks on the subfamilies Macropodinae and Luciocephalinae (Teleostei: Osphronemidae). Ichthyological Explorations of Freshwaters, Vol. 12, No. 4 (December 2001), pp. 305-318 . Дослідження мітохондріальних та ядерних ДНК засвідчили поділ підродини на дві основні клади: Macropodus + Pseudosphromenus + Malpulutta і Trichopsis + Parosphromenus + Betta. Крім того, монофілетична клада Macropodus виступає як сестринська до клади Pseudosphromenus + Malpulutta. Серед макроподових рід Macropodus вирізняється оригінальною будовою ікринок і за цією ознакою протистоїть решті родів (Pseudosphromenus, Malpulutta, Trichopsis, Parosphromenus і Betta)Lukas Rüber, Ralf Britz, Rafael Zardoya. Molecular Phylogenetics and Evolutionary Diversification of Labyrinth Fishes (Perciformes: Anabantoidei) . Systematic Biology, Volume 55, Issue 3, 1 June 2006, pp. 374–397 . Ікра у макроподів спливає до поверхні, тоді як у інших макроподових тонеJürgen Schmidt. Neue Namen für Unterfamilien der Anabantoidei. Der Makropode, Volume 28 — 1/2009, S. 157. Zeitschrift der IGL, .
Поширення Макроподи поширені на більшій частині Східної та частково Південно-Східної Азії, від Кореї і басейну Амуру на півночі до південного В'єтнаму на півдні.
Водяться на мілководді. Наявність додаткового органу дихання дозволяє цим рибам існувати у бідних на кисень водоймах, зокрема на рисових полях або іригаційних каналах.
Найбільшу територію поширення має M. opercularis, у різних районах він зустрічається симпатрично із багатьма іншими видами.
Через обмежений ареал M. hongkongensis перебуває під загрозою зникнення.
Розмноження Під час нересту самець будує на поверхні води гніздо з піни; до нього риби відкладають ікру. Ікру відкладають під гніздом, порційно, у перервах між окремими спаровуваннями самець збирає ікринки до гнізда. Ікринки мають жирову оболонку й спливають до поверхні води. Загалом нерест триває декілька годин. Самець доглядає за потомством.
Інкубаційний період триває 2-3 доби, після чого з ікри вилуплюються личинки, які поки що залишаються у гнізді. Ще за 3-4 доби личинки вичерпують запаси свого жовткового мішка, перетворюються на мальків і переходять до самостійного життя, починають вільно плавати й харчуватися.
Утримання в акваріумі Ще 1869 року звичайний макропод або, як його тоді називали, райська рибка був завезений до Європи із КитаюThe Chinese Paradisefish: never give up! . Aqualog. Якщо не враховувати золотих рибок, він став першою справді тропічною акваріумною рибкою. Фантастичний вигляд райської рибки спровокував сумніви, чи може така різнобарвна риба та ще з пишними плавцями реально існувати в дикій природі. Через те, що як і золота рибка, райська рибка походить із Китаю, припускали, що це форма, штучно виведена китайцями.
Макроподи належать до невибагливих і витривалих риб, що рекомендуються навіть початківцям. Їх можна тримати в акваріумах без обігріву.
Ці риби доволі агресивні, тому мало підходять до спільного акваріума. Не в останню чергу через свій характер, макроподи поступово поступилися місцем в акваріумах іншим видам і тепер зустрічаються не часто.
Крім звичайного макропода, в акваріумах ще іноді тримають чорного та круглохвостого (китайського) макроподів. Останній більше підходить для утримування у відкритих садових ставках, може там і зимувати.
Джерела
Tom Winstanley & Kendall D. Clements. Morphological re-examination and taxonomy of the genus Macropodus (Perciformes: Osphronemidae) . Zootaxa No. 1908, pp. 1-27, Magnolia Press, 2008 Ingo Schindler. News on the taxonomy and distribution of Macropodus species. Der Makropode, English version, Volume 31 — 1/2009. Zeitschrift der IGL, , pp. 9-12 В. Д. Плонский. Энциклопедия аквариумиста. Москва: Престиж, 1997, с. 173-174: Макроподус (Macropodus) . ISBN 5-88569-010-3 Species in the genus Macropodus in CAS — Catalog of Fishes. California Academy of Sciences
Примітки