Ландштрасе (, буквально — «заміська дорога»; віденським діалектом Laundstrossn) — третій муніципальний район Відня, столиці Австрії. Розташований безпосередньо на південний схід від історичного центру міста й належить до внутрішніх районів Відня. Сучасний район утворено 1850 року з колишніх передмість Ландштрасе, Ердберг і Вайсгербер.
Площа району становить 7,39 км². Станом на 1 січня 2026 року тут проживали 99 954 особи. Серед найвідоміших пам’яток району — Бельведер, Будинок Гундертвассера, частина Штадтпарку, Кладовище Святого Марка та Військово-історичний музей в Арсеналі. Станція Wien Mitte/Landstraße є одним із головних транспортних вузлів району.
Географія
Ландштрасе розташований у південно-східній частині центрального Відня. На півночі район відділений від історичного центру річкою Відень, а на північному сході його межею слугує Дунайський канал. На сході він межує з Леопольдштадтом, на півдні — із Зіммерингом і Фаворитеном, а на заході — з четвертим районом Відня, Віденом. Ландштрасе є єдиним із внутрішніх районів Відня, територія якого простягається за межі Гюртеля.
Використання території
За муніципальною статистикою 2025 року, площа району становила 740,3 га. Транспортна інфраструктура займала 298,7 га, забудовані території — 279,6 га, а зелені зони та водойми — 162 га. Сільськогосподарських земель у районі не зафіксовано.
Історичні частини району
Сучасний район історично складається з трьох колишніх передмість — Ландштрасе, Ердберг і Вайсгербер, приєднаних до Відня 1850 року. До поширених назв окремих кварталів () належать також Fasanviertel і Санкт-Маркс.
Вайсгербер займає північну частину району між Дунайським каналом, річкою Відень і Marxergasse. Це переважно житлова частина району, де розташовані Будинок Гундертвассера, Kunst Haus Wien та низка адміністративних установ.
Ландштрасе у вузькому значенні охоплює центральну й західну частини району. Тут зосереджені палаци, посольства, парки й культурні установи, зокрема Верхній і Нижній Бельведер, палац Шварценберг, Віденський Концертгаус та Університет музики й виконавського мистецтва Відня.
Ердберг лежить на півдні та сході. Поряд із житловою забудовою тут є значні комерційні, транспортні та колишні промислові території; в Ердберзі розташовані штаб-квартира Wiener Linien та Австрійський державний архів.
Історія
Від давнини до середньовічних передмість
Археологічні знахідки свідчать про раннє заселення території сучасного району. На землях на схід від річки Відень і на південь від Дунаю виявлено сліди неолітичних поселень, поховання бронзової доби та окремі матеріали гальштатського періоду. Значно численніші знахідки пізньої латенської доби свідчать про існування кількох невеликих поселень ще до римського завоювання.
Від кінця I століття н. е. обабіч сучасного Rennweg уздовж римської дороги лімесу розвинулося цивільне поселення, пов’язане з Віндобоною. Воно було окремим від легіонерського табору в районі нинішнього історичного центру й досягло найбільшого розміру між серединою II та першою третиною III століття, після чого протягом III століття скоротилося.
У середньовіччі сформувалися ядра майбутніх передмість. Ердберг згадується 1192 року як Ertpurch. Поселення навколо монастиря Святого Миколая близько 1200 року було відоме як Niklasvorstadt, а форма Landstrazz засвідчена 1302 року. Назва Вайсгербер походить від «білих чинбарів», які працювали нижче за течією від міста, де було достатньо води, а неприємні запахи ремесла менше заважали міському населенню.
Незадовго до Різдва 1192 року в Ердберзі було схоплено англійського короля Річарда Левове Серце, який повертався з Третього хрестового походу. Точні обставини його викриття залишаються неясними; за однією з традицій, увагу привернули незвичні візантійські монети, якими користувалися його супутники у Відні.
Барокова забудова
Після руйнувань, завданих війнами й османськими облогами Відня, у XVII—XVIII століттях район пережив новий етап розвитку, пов’язаний із будівництвом церков, монастирів, аристократичних резиденцій і садів.
Сестри святої Єлизавети заснували монастир на Landstraßer Hauptstraße 1709 року. Церкву й монастир завершили 1711 року, а лікарню відкрили 1715 року.
На початку XVIII століття полководець і державний діяч Євгеній Савойський придбав великі земельні ділянки на південь від міста й доручив архітектору Йоганну Лукасу фон Гільдебрандту спорудити літню резиденцію. Нижній Бельведер збудовано в 1712—1716 роках, Верхній — у 1717—1723 роках; два палаци з’єднано великим терасованим бароковим садом.
Утворення третього району та урбанізація
У 1850 році передмістя Ландштрасе, Ердберг і Вайсгербер були офіційно приєднані до Відня й об’єднані в третій міський район.
У другій половині XIX століття урбанізація та розвиток інфраструктури швидко змінили район. До Санкт-Маркса віденський ринок худоби перенесли 1797 року; будівництво нового центрального ринку розпочалося 1879 року, а більшість комплексу завершили до 1884 року. Наприкінці XIX століття було знесено Лінійний вал — колишню оборонну споруду, яка згодом слугувала митним кордоном; це відбувалося в межах перебудови, пов’язаної з Гюртелем і віденським Штадтбаном.
Після революції 1848 року було споруджено великий військовий комплекс Арсенал. До адміністративних меж Ландштрасе його включили 1938 року. Центральна монументальна будівля комплексу нині є Військово-історичним музеєм.
У добу «Червоного Відня» в районі спорудили кілька великих комплексів муніципального житла, зокрема Hanuschhof у 1923—1925 роках, Rabenhof у 1925—1928 роках і Wildganshof у 1931—1932 роках.
Націонал-соціалізм і повоєнний період
Після аншлюсу 1938 року колишній вокзал Aspangbahnhof став одним із головних пунктів депортації єврейського населення Відня. Загалом звідси у 47 транспортах депортували 47 035 осіб; вижили 1073. На території колишнього вокзалу в Leon-Zelman-Park 2017 року відкрили меморіал жертвам депортацій.
У 1942—1943 роках в Arenbergpark із використанням примусової праці спорудили дві великі зенітні вежі. Вони слугували для протиповітряної оборони, як бомбосховища та для інших потреб воєнного часу. Обидві споруди збереглися й перебувають під охороною як пам’ятки.
15 травня 1955 року в Мармуровій залі Верхнього Бельведеру було підписано Австрійський державний договір, який відновив суверенітет незалежної демократичної Австрії після десяти років союзницької окупації. Після підписання міністр закордонних справ Леопольд Фігль проголосив «Österreich ist frei!» («Австрія вільна!»), а документ показали натовпу з балкона палацу.
У 1991 році відкрилася перша ділянка лінії U3 Віденського метрополітену між Erdberg і Volkstheater, що безпосередньо приєднала район до мережі метро.
Сучасний міський розвиток
Колишні залізничні землі Aspanggründe в південній частині району стали одним із головних районів нової забудови Ландштрасе. Перший етап, відомий як Eurogate, включав 1220 квартир і був завершений 2014 року.
Другий етап, Village im Dritten, охоплює близько 11 га й передбачає близько 2000 квартир, а також офіси, магазини, школи та дитячі заклади. У 2025—2026 роках проєкт увійшов у завершальну фазу будівництва; частина кварталу вже заселена, а повне завершення заплановано на 2027 рік.
Головним зеленим простором нового кварталу має стати Bert-Brecht-Park площею близько двох гектарів. Першу ділянку площею близько 14 000 м² відкрили в липні 2026 року; завершення другої заплановано до кінця 2027 року.
Арсенал площею близько 86 га є ще однією великою територією розвитку. 18 грудня 2025 року Віденська міська рада затвердила новий план зонування та забудови. Переважно охоронюваний історичний комплекс має бути збережений і доповнений науковими, університетськими, культурними та житловими функціями.
У березні 2026 року розпочалася поетапна реконструкція Landstraßer Hauptstraße. Першу ділянку між Juchgasse і Schlachthausgasse завдовжки близько 700 м перебудовують із відокремленими односторонніми велодоріжками з обох боків вулиці; планується демонтувати близько 5700 м² твердого покриття й створити приблизно 1200 м² нових зелених зон. Завершення цієї ділянки заплановано на літо 2027 року.
Герб
Герб Ландштрасе поєднує емблеми трьох колишніх передмість — Ландштрасе, Ердберг і Вайсгербер.
Поле Ландштрасе зображує святого Миколая в єпископському облаченні з пастирським жезлом і трьома золотими кулями на книзі. Миколай був покровителем монастиря Святого Миколая, навколо якого сформувалася середньовічна Niklasvorstadt.
Поле Ердберга містить дві квітки полуниці та ягоду. Це промовистий герб, заснований на подібності назви Erdberg до німецького Erdbeere («полуниця»), хоча історична назва походить від Ertpurch, засвідченого 1192 року, і пов’язана із земляним укріпленням.
Поле Вайсгербера містить двох срібних баранів, повернених один до одного, — мотив, пов’язаний із чинбарями та ремеслом білого дублення шкіри.
Населення
Динаміка населення
Населення Ландштрасе швидко зростало в другій половині XIX століття: від 88 678 осіб 1869 року до 166 981 у 1910 році. Протягом значної частини XX століття воно скорочувалося і під час перепису 2001 року становило 81 281 особу. Від початку XXI століття чисельність населення знову зростає й на 1 січня 2026 року досягла 99 954 осіб.
Вікова структура
На 1 січня 2024 року середній вік мешканців становив 41 рік. У районі проживали 12 127 осіб віком до 15 років, 70 407 — від 15 до 64 років і 15 864 — віком 65 років і старше.
Громадянство
Станом на 1 січня 2025 року 60 954 мешканці Ландштрасе мали громадянство Австрії, а 37 927 — іноземне громадянство. Найчисельнішими групами іноземних громадян були громадяни Німеччини — 4927 осіб, України — 3213, Сербії — 2755 і Сирії — 2128.
Політика та адміністрація
Районна адміністрація міститься на Karl-Borromäus-Platz 3. За винятком періоду від квітня 1945 до квітня 1946 року, коли посаду обіймав Людвіг Фішер від ÖVP, усі голови району () Ландштрасе від 1946 року належали до SPÖ. Еріх Гогенбергер обіймає посаду від 14 грудня 1989 року.
На виборах до районної ради 27 квітня 2025 року було обрано 60 депутатів. SPÖ здобула 35,66 % голосів, Зелені — 24,05 %, FPÖ — 12,13 %, NEOS — 11,43 %, ÖVP — 9,66 %, а спільний список KPÖ–LINKS — 5,38 %.
+ Вибори до районної ради 2025 року Партія % голосів Місця SPÖ 35,66 22 Зелені 24,05 15 FPÖ 12,13 7 NEOS 11,43 7 ÖVP 9,66 6 KPÖ і LINKS 5,38 3
У червні 2020 року Ландштрасе став одним із перших віденських районів, що оголосили себе «районом прав людини» (). Ініціатива передбачає врахування принципів прав людини в місцевій політиці та участі громадян; особливу увагу район приділяє правам дітей.
Архітектура та пам’ятки
Історична архітектура
Бельведер, що складається з Верхнього й Нижнього палаців та барокових садів, є найвідомішим історичним ансамблем району. Поруч розташований палац Шварценберг.
Палац Розумовського споруджено на початку XIX століття за проєктом Луї Монтуайє для російського дипломата Андрія Розумовського. Репрезентативний палац, оточений англійським пейзажним садом, належить до головних неокласичних споруд Ландштрасе.
Sofiensäle на Marxergasse стали важливим віденським розважальним і концертним комплексом у XIX столітті. Після великої пожежі в серпні 2001 року комплекс відреставрували й перебудували; історичну головну залу відновили, а Sofiensäle знову відкрилися 2013 року.
Сакральна архітектура
Барокова Rochuskirche, присвячена святим Роху та Себастьяну, виникла як монастирська церква босих августинців у XVII столітті. Вона була сильно пошкоджена під час османської облоги 1683 року й відбудована наприкінці XVII — на початку XVIII століття.
Церкву Maria Geburt на Rennweg, відому як Waisenhauskirche («сирітська церква»), спорудили й освятили 1768 року. Під час освячення 7 грудня дванадцятирічний Вольфганг Амадей Моцарт диригував месою, написаною ним для цієї нагоди й пізніше відомою як Waisenhausmesse.