Пробіо́тики, еубіотики — живі мікроорганізми, які можуть позитивно впливати на здоров'я людини, нормалізувати склад і функції мікрофлори шлунково-кишкового тракту. Найчастіше це біфідобактерії та лактобацили, здатні виявляти антагонізм щодо патогенних й умовно-патогенних мікробів.Сирохман І. В. Товарознавство харчових продуктів функціонального призначення: навч. С 40 пос. [для студ. вищ. навч. закл.] / І. В. Сирохман, В. М. Завгородня. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 544 с. — ІБВК 978-966-364-803-3 Це також речовини мікробного або не мікробного походження, які при природному способі введення сприяють гомеостазу за рахунок нормалізації мікрофлори у організмі; засоби підтримки балансу кишкової мікрофлори на оптимальному рівні та її корекції.
За визначенням Р. Фуллера, пробіотики — це живі мікробіологічні харчові добавки, які пригнічують шкідливі мікроорганізми, відновлюючи мікробний баланс кишечника.
Пробіотики містять потенційно корисні бактерії або дріжджі, частіше за все молочнокислі бактерії.
Молочнокислі бактерії традиційно використовують в харчовій промисловості, оскільки вони здатні перетворювати цукор (зокрема лактозу) та інші вуглеводи на молочну кислоту. Це не лише забезпечує характерний кислий смак молочнокислих продуктів, таких як кефір, але й діє як консервант, знижуючи pH і пригнічуючи ріст інших організмів.
Нове покоління пробіотиків розробляють на основі генетично модифікованих (рекомбінантних) штамів мікроорганізмів із заданими властивостями.КИСЛОМОЛОЧНІ ПРОДУКТИ: КУПУВАТИ В МАГАЗИНІ ЧИ РОБИТИ ВДОМА?
Хоча деякі дослідження свідчать про переваги пробіотиків, такі як зменшення шлунково-кишкового дискомфорту, покращення імунного здоров'я, їхня доказова база все ще є недостатньо ґрунтовною, щоб припинити наукові дискусії щодо ефективності чи неефективності пробіотиків.
Термінологія У звіті Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ (WHO)) і Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ПСО (FAO)) за жовтень 2001 року пробіотики описано як «живі мікроорганізми, які при введенні в достатній кількості сприяють здоров'ю хазяїна». На основі цього визначення робоча група ПСО (FAO)/ВООЗ у травні 2002 року розробила «Керівництво з оцінки пробіотиків у харчових продуктах». Формування консенсусного визначення засноване на наявній інформації та наукових доказах і було прийнято після згаданої спільної експертної консультації між ПСО ООН та ВООЗ. Ці зусилля супроводжувалися вимогами місцевих урядових і наддержавних регуляторних органів щодо кращої характеристики обґрунтувань заяв про здоров'я.
У 2010 році дві експертні групи науковців і представників промисловості сформулювали рекомендації щодо підтвердження ефективності пробіотиків, спираючись на ті самі принципи, що були викладені в «Керівництві» ФАО/ВООЗ 2002 року. Попри широке визнання, це визначення не підтримало Європейське агентство з безпечності харчових продуктів (EFSA), оскільки воно містить твердження про здоров'я, яке складно піддається вимірюванню.
У жовтні 2013 року Міжнародна наукова асоціація з пробіотиків та пребіотиків (ISAPP) зібрала групу наукових експертів у Канаді для уточнення сфери застосування та відповідного використання терміну «пробіотик», змінивши визначення на «живі мікроорганізми, які при введенні в достатніх кількостях приносять користь здоров'ю хазяїна».
Станом на 2025 рік, проблема визначення терміну залишається не до кінця вирішеною.
Історія Вперше термін «пробіотики» був запропонований у 1954 році F. Vergio, який проводив порівняння різних сполук, що характеризуються антимікробними й позитивними ефектами на кишкову мікрофлору. Зокрема, вони сприяють розкладу молочного цукру у випадку незасвоєння лактози, профілактиці діареї, підвищенню вмісту у товстій кишці ферментів, які стимулюють імунну систему.
Пізніше Lilly & Stillwell (1965) під терміном пробіотики запропонували розуміти живі мікроорганізми, які підсилюють ріст інших мікроорганізмів.
Основні групи пробіотиків До основних груп пробіотиків відносять: Пробіотики на основі живих мікроорганізмів; Пробіотики на основі метаболітів або структурних компонентів представників нормальної мікрофлори; Пробіотики на основі сполук бактеріального чи іншого походження, які стимулюють ріст і активність біфідобактерій і лактобацил — представників нормальної мікрофлори; Пробіотики на основі комплексу живих мікроорганізмів, їхніх структурних компонентів, метаболітів у різних поєднаннях і сполуках, які стимулюють ріст представників нормальної мікрофлори; Пробіотики на основі генно-інженерних штамів мікроорганізмів, їхніх структурних компонентів і метаболітів із заданими характеристиками; Пробіотичні продукти харчування на основі живих мікроорганізмів, їхніх метаболітів, інших сполук бактеріального, рослинного або тваринного походження, здатних підтримувати й відновлювати здоров'я через корекцію екології мікрофлори організму.
Вимоги Пробіотики повинні відповідати наступним вимогам: позитивно впливати на організм хазяїна; не спричиняти побічних ефектів при тривалому застосуванні; мати колонізаційний потенціал, тобто зберігатися у травному тракті до досягнення максимального позитивного ефекту (бути стійкими до низької рН, жовчних кислот, антибактеріальних субстанцій, які продукує патогенна мікрофлора); мати стабільну клінічну ефективність.
Пребіотичними харчовими компонентами гіпотетично можуть вважатися будь-які фізіологічно активні речовини, якщо вони відповідають певним вимогамбіфідогенні властивості цикорію з посиланням на Salminen S. Functional food science and gastrointestinal physiology and function / S. Salminen, C. Bouley, M. C. Boutron-Ruault [et al] // British Journal of Nutrition. — 1998. — Vol. 80. — P. 147—171: Обов'язкові вимоги Рекомендовані вимоги відсутність гідролізу та адсорбції у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту здатність вибірково піддаватися ферментації під впливом одного або обмеженої кількості потенційно корисних бактерій-коменсалів кишки, у яких спостерігається активізація метаболізму або прискорення росту здатність зміщувати баланс шлунково-кишкової мікробіоти у бік домінування корисної мікрофлори завдяки стимулюванню сахаролітичної та пригнічення алкалофільної і аерофільної мікрофлори здатність діставатися периферійних ділянок товстої кишки з огляду на їхню важливість в етіології захворювань шлунково-кишкового — тракту, а також онкологічних хвороб
Функція Пробіотичні бактеріальні культури призначені допомогти організму відновити порушену флору кишки. Їх рекомендують лікарі та дієтологи після курсу антибіотиків, або як частину лікування таких хвороб як кандидоз. Багато пробіотиків присутні в природних джерелах, наприклад Lactobacillus в йогурті/кефірі та квашеній капусті.
Для пояснення причин використання пробіотиків слід уявляти, що здоровий організм має свою мікроорганізмову екосистему, відому як флора кишки. Вона може бути виведена із рівноваги широким рядом обставин, зокрема використанням антибіотиків та інших ліків, надлишком алкоголю, стресом, хворобами, отруйними речовинами та навіть використанням антибактеріального мила. У таких випадках корисні бактерії можуть бути знищені або значно зменшені у числі, що дозволяє шкідливим бактеріям вільно рости, здійснюючи шкідливий вплив на здоров'я людини.
Регулювання Станом на 2019 рік Європейське агентство з безпеки харчових продуктів відхилило всі петиції комерційних виробників щодо заяв про здоров'я пробіотичних продуктів у Європі через недостатню кількість доказів причинно-наслідкового механізму користі, отже, непереконливих доказів ефективності. Європейська комісія заборонила вміщувати слово «пробіотик» на упакуванні продуктів, оскільки таке маркування вводить споживачів в оману, вважаючи, що продукт приносить користь для здоров'я, хоча немає наукових доказів, щоб продемонструвати цей вплив на здоров'я.
Перспективна свого часу міжнародна наукова організація «Мікробна екологія в здоров'ї та хворобі», яка вивчала також вплив пробіотиків на здоров'я людини, була закрита у 2018 роціMicrobial ecology in health and disease 1988—2018 із багатьох причин, серед яких слабка доказовість наукових досліджень.
Див. також Біфідобактерії Лактобактерії Дисбактеріоз Пребіотики
Примітки
Література Пробіотики на варті порушень роботи кишечника, спричинених застосуванням антибіотиків. Жолос О. В., Закордонець Л. В., Толстанова Г. М. 2024. 160 с. ISBN 978-617-7937-36-3 Probiotics in Food Safety and Human Health. Ipek Goktepe, Vijay K. Juneja, Mohamed Ahmedna. CRC Press, 2019. 512p. ISBN 9780367391997 Dr. W.S.Kindraczuk. Forgotten Chemist of Lancut & Pioneer of Probiotics. By Romana M. Bahry, York University, Toronto (2018) Рыженко С. А. К 100-летию начала исследований пробиотиков И. И. Мечниковым [Электронный ресурс].http://www.sesobl.dp.ua/clients/sesdp.nsf/(NewsW)/46F655BCD787FBF7C22573C0002B4EF1 Белоусова Е. А. Всемирный конгресс по гастроэнтерологии (Монреаль, 2005) // Фарматека. — 2006. — № 1. — С. 17-21. [Электронный ресурс]. http://www.pharmateca.ru/cgi-bin/statyi.pl?sid=1180&mid=1085056555&magid=97&full=1 Рухля С. Пробиотики против антибиотиков? Феклисова Л. В., Шебекова В. М. Эффективность «Пробифора» в комплексном лечении ОРВИ у детей. //Новые лекарственные препараты. — 2004. — Выпуск 1. — С. 29-34. Шендеров Б. А. Медицинская микробная экология и функциональное питание. Т. 3: Пробиотики и функциональное питание. — М.: ГРАНТЪ, 2001. — 286 с.
Посилання ПРОБІОТИКИ //Фармацевтична енциклопедія ЕУБІОТИКИ //Фармацевтична енциклопедія