Михайло Костянтинович Курако (* — † ) — металург, засновник вітчизняної школи доменників.
Принципово вдосконалив доменну піч і технологію доменного процесу. Шлях майстра
Михайло Курако виріс у сільській резиденції свого діда, генерала у відставці Арцимовича, в провінції Могильов, неподалік села Козельє. Батько Михайла також був військовим, брав участь у Кримській війні. Дід мріяв і про військову кар'єру онука, тому, освіту Михайло отримав у Полоцькому кадетському корпусі у Вітебську.
У 1890 році Курако розпочав свою роботу в Катеринославі на доменній печі південноросійської Олександрівської металургійної компанії Брянського акціонерного товариства (зараз — Дніпровський металургійний завод). Спочатку він працював фізично — возив вагонетки вагою 1000 кг руди, потім носив проби заліза для аналізу як пробовідбірник. Врешті-решт став помічником майстра з плавки.
У 1892 році він переїхав на чавунний комбінат «Гданцівка» у Херсонській окрузі, де став майстром в 1896 році. У 1898 році він переїхав до Маріуполя на завод, де в 1900 році став старшим майстром на зміну американцю Джуліану Кеннеді. Курако самотужки, опанував курси з фізики та хімії, вивчив англійську мову, французьку знав раніше.
У 1903 р. Михайло Курако став начальником доменного цеху Краматорського металургійного заводу. Він став одним з перших місцевих спеціалістів в Російській імперії. Приблизно в цей час він почав конструювати власні доменні печі.
Брав участь у революційних подіях 1905 року, через що був висланий до Вологодського намісництва. У 1908 році зміг повернутись на Донбас та стати помічником на доменній печі Донецького металургійного заводу, а в 1913 році здобув посаду начальника доменної печі.
У 1913 році перейшов на Єнакіївський металургійний завод на посаду начальника доменної печі. У 1916 році повернувся на Донецький металургійний завод. Тут він заснував середню школу, Академію Курако, з якої вийшли важливі інженери та вчені, зокрема Іван Бардін та Г. Й. Касарновський. У 1917 році отримав пропозицію від франко-бельгійського товариства "Копікуз" (Кузнецькі камяновугольні копі) спроектувати та побудувати металургійний завод в Кузбаському басейні Сибіру. Це дало йому можливість побудувати першу в Росії повністю механізовану доменну піч.
У 1918 році він почав писати книгу про будівництво доменної печі, яка була видана в м. Єнакієво після його смерті.
Під час чергової поїздки до Кузнецьку захворів на черевний тиф, від якого помер 8 лютого 1920 року. Кузнецький металургійний комбінат, проектування якого почав Михайло Курако, був побудований в 1929–1936 роках під керівництвом його студента та колеги Івана Бардіна.
Іменем Михайла Курако названо вулиці в Донецьку, Єнакієво, Краматорську, Маріуполі, Кривому Розі та деяких міста Російської Федерації. Його пам'ятник встановлено перед доменною піччю Єнакіївського металургійного комбінату.
Діяльність Сконструював і побудував на одній з печей Краматорського заводу перший у Російській імперії механічний скіповий підйомник для завантаження шихти; Сконструював оригінальну конструкцію горна, яка і нині застосовується на доменних печах; Удосконалив фурмений прилад для подачі дуття; Увів 4 стандартні марки фасонної вогнетривкої цегли, що дозволило вдвічі скоротити тривалість капітальних ремонтів печей; З 1909 до 1913 працював на Юзівському металургійному заводі, де створив школу доменників — «куракинську академію».
Примітки
Джерела та література Курако Михайло Костянтинович //
О. Я. Привалова. Курако Михайло Костянтинович // Жестовский М. Ф. Михаил Константинович Курако. // Люди русской науки. — М., 1965. Енциклопедія сучасної України. http://esu.com.ua/search_articles.php?id=51764 http://infodon.org.ua/pedia/422
Загадка доменної печі Курако М. К. — чудовий доменник-самоучка