Дмитро́ Вла́сович Айна́лов ( 20 лютого 1862, Маріуполь — 12 грудня 1939, Ленінград) — російський історик мистецтва; член-кореспондент Петербурзької академії наук з 1914 року.
Біографія Народився року в місті Маріуполі (тепер Донецька область, Україна). Навчався в Одесі у Новоросійському університеті у Никодима Кондакова. У 1895 році захистив магістерську дисертацію, присвячену дослідженню мозаїк IV—V століть; у 1901 році — докторську дисертацію на тему «Елліністичні основи візантійського мистецтва».
Впродовж 1890—1903 років викладав у Казанському та Петербурзькому університетах (з 1903 року професор). Одночасно з 1904 року викладав на Вищих жіночих курсах, а в 1904–1925 роках — на курсах при Інституті історії мистецтв у Ленінграді. У 1918–1920 роках працював на історико-філологічному факультеті Таврійського університету у Сімферополі.
Помер в Ленінграді 12 грудня 1939 року. Похований на Літераторських містках на Волковському кладовищі у Санкт-Петербурзі.
Праці з мистецтва Візантії «Елліністичні основи візантійського мистецтва» (1900); «Візантійський живопис XIV століття» (1917); з давньо-руського мистецтва «Києво-Софійський собор» (1889, разом з Єгором Рєдіним); «Стародавні пам'ятники мистецтва Києва. Софійський собор. Золотоверхий-Михайлівський і Кирилівський монастирі» (1899); «Нариси і замітки з історії давньоруського мистецтва» (1908); «Архітектура чернігівських церков» (1909); «Пам'ятники християнського Херсонесу» (1901); «Літопис початку російського мистецтва» (1904); «Історія давньоруського мистецтва» (1920); «Історія руського монументального мистецтва» (у 2-х томах, 1932—1933, німецькою мовою); інші «Етюди про Леонардо да Вінчі» (1939).
Примітки
Література
Ковпаненко Н. Д. Айналов і Україна // VIII Всеукраїнська наукова конференція «Історичне краєзнавство і культура» (Наукові доповіді і повідомлення). — Київ-Харків, 1997. — Ч.1. — С.125-128; Білокінь С. І. Айналов Дмитро Власович // Мистецтво України: енциклопедія: у 5 томах. / редколегія: А. В. Кудрицький (відп. ред.) [та ін.]. — Київ: «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1995, Том 1 : А-В . — 1995, сторінка 26; Мирончук А. С. Айналов Дмитро Власович // ;
Ковпаненко Н. Айналов Дмитро Власович // Видатні діячі науки і культури Києва в історико-краєзнавчому русі України: Біографічний довідник. — К.: Інститут історії України НАН України, 2005. — Частина 1. — С. 34-39; Гордієнко Д. Curriculum vitae Demetrii Ainalov // Софія Київська: Візантія. Русь. Україна. Вип. II: Збірка наукових праць, присвячена 150‑літтю з дня народження Дмитра Власовича Айналова (1862—1939 рр.) / Від. ред. д. іст. наук, проф., чл.-кор. НАН України П. С. Сохань; упоряд. Д. С. Гордієнко, В. В. Корнієнко. — К., 2012. — С. 96–114; (link ) Гордієнко Д., Корнієнко В. В. Дмитро Айналов і «Софія Київська» // Софія Київська: Візантія. Русь. Україна. Вип. II: Збірка наукових праць, присвячена 150‑літтю з дня народження Дмитра Власовича Айналова (1862—1939 рр.) / Від. ред. д. іст. наук, проф., чл.-кор. НАН України П. С. Сохань; упоряд. Д. С. Гордієнко, В. В. Корнієнко. — К., 2012. — С. 3–4; Гордієнко Д. З листування Дмитра Айналова з українськими діячами (листи до В. Антоновича, В. Ляскоронського, К. Широцького, В. та Н. Лазурських та В. Маслова) // Софія Київська: Візантія. Русь. Україна. Вип. II: Збірка наукових праць, присвячена 150‑літтю з дня народження Дмитра Власовича Айналова (1862—1939 рр.) / Від. ред. д. іст. наук, проф., чл.-кор. НАН України П. С. Сохань; упоряд. Д. С. Гордієнко, В. В. Корнієнко. — К., 2012. — С. 65–95. Ковпаненко Н. Архітектурно-мистецька спадщина Наддніпрянської України у вітчизняних історичних дослідженнях (кінець ХІХ — початок ХХ ст.). — К.: Інститут історії України, 2013. — С. 7, 8, 13, 16, 38, 81, 117, 142, 143, 174—175, 177, 204, 211, 213, 216, 217. Энциклопедия «Слова о полку Игореве» .