Билина1 — Стебло трав'янистої рослини.Словник української мови: Том перший А-В / Редкол. І. К. Білодід та ін., редактори тому: П. Й. Горецький, А. А. Бурячок, Г. М. Гнатюк, Н. І. Швидка — К.:"Наукова думка", 1973
Билина2 — народна епічна пісня про богатирів та їх подвиги.
Билиця — те, що існувало в дійсності, бувальщина, розповідь Російське «быль, былина» — очевидно, похідні від давньоруського дієслова быти «бути»; порівняй др. былина «героїчна розповідь» (Ухов Весник МГУ 1953/4, 129—135); може бути пов'язане із дієсловом билити «балакати».Етимологічний словник української мови: В. 7 т./ АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред) та ін.— К.: Наук. думка, 1982. Том перший А-Г.
Не шкодить Такую річ і записать. Бо се не казка, а билиця, Або бувальщина сказать.Шевченко Т. Г. ІІ 1953, 249
Примітки
Див. також Небилиця