Тара́с Григо́рович Шевче́нко (відомий також як Кобза́р; , с. Моринці — , м. Санкт-Петербург) — український поет, письменник (драматург, прозаїк), художник (живописець, гравер), громадський і політичний діяч.
Член Кирило-Мефодіївського братства. Академік Імператорської академії мистецтв (1860).
Життєпис
Дитинство та юність
Тарас Шевченко народився рокуЗапис № 10 у метричній книзі Моринців за 1814 рік (зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві; Тарас Шевченко. Документи і матеріали. — К. : Держполітвидав УРСР, 1963. — С. 3.): «Тысяча восемьсот четырнадцатого года февраля двадцать пятого числа у жителя села Моринец Григория Шевченко и его жены Екатерины родился сын Тарас…»Тарас Шевченко: Документи та матеріали до біографії. Документи 1-101 (1814—1843). — К., 1982 в селі Моринці, нині Звенигородського району Черкаської області, Україна (за тогочасним адмінподілом Пединівська волость, Звенигородського повіту Київської губернії). Був третьою дитиною селян-кріпаків Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко після сестри Катерини ( — близько 1848) і брата Микити ( — близько 1870)Див. статті «Шевченко Катерина Григорівна» і «Шевченко Микита Григорович» у Шевченківському словнику.
Згідно з родинними переказами, Тарасові діди й прадіди з батьківського боку походили від козака Андрія, який на початку XVIII століття прийшов із Запорізької Січі. Батьки його матері, Катерини Якимівни Бойко, були переселенцями з Прикарпаття.
1816 року сім'я Шевченків переїхала до села (нині Шевченкове Звенигородського району) Звенигородського повіту, звідки походив Григорій ІвановичТарас Шевченко. Документи й матеріали. — К. : Держполітвидав УРСР, 1963. — С. 4.. Дитячі роки Тараса пройшли в цьому селі. року народилася Тарасова сестра ЯринаЦентральний Державний історичний архів УРСР. — Київ, ф. 127, спр. 1407, розд. 3., а року — сестра МаріяЦентральний Державний історичний архів УРСР. — Київ, ф. 127, спр. 1454, арк. 87.. Одного разу малий Тарас пішов шукати «залізні стовпи, що підпирають небо», і заблукав у полі. Чумаки, зустрівши хлопця, забрали його з собою й увечері привезли до КирилівкиЦей епізод описано в повісті Тараса Шевченка «Княгиня». Його також переповідає Олександр Кониський у своїй книзі «Тарас Шевченко-Грушівський», стверджуючи, що першим історію про «залізні стовпи» розповів Олександр Лазаревський.Основа. — 1862. — кн. III. — С. 4—5 (материалы); Твори… — т. III. — С. 167—168.. року народився Тарасів брат ЙосипЦентральний Державний історичний архів УРСР. — Київ, ф. 127, спр. 1485, арк. 94..
Восени 1822 року Тарас Шевченко почав учитися грамоти в місцевого дяка СовгиряТарас Шевченко. Повне зібрання творів у десяти томах. — К. : Вид-во АН УРСР: т. I — 1951, т. II — 1953, т. III — 1949, т. IV — 1949, т. V — 1951, т. VI — 1957, т. VII — кн. перша і кн. друга — 1961, т. VIII — 1963, т. IX — 1963, т. X — 1964 (далі просто Твори у десяти томах), т. III. — С. 169—170; «Одесский вестник», 1892. — № 226.. Тоді ознайомився з творами Григорія Сковороди. У період 1822−1828 років він намалював «Коні. Солдати» (цього твору не знайдено)Твори у десяти томах… — т. VII. — Кн. II. — № 347..
Слід завважити, що Т. Шевченко був середнього зросту. 39-річний рядовий Тарас Шевченко у «Формулярному списку про службу лінійного Оренбурзького батальйону № 1» за 1853 рік. був зростом 2 аршина і 5 вершків (що дорівнює 164,46 см).Був він собі середнього зросту — такий мужественний, здоровий чоловік
року його старша сестра й нянька Катерина вийшла заміж за Антона Красицького — селянина із Зеленої Діброви.
року від тяжкої праці й злиднів померла мати Катерина«Основа», 1862, кн. III, с. 5; Центральний Державний історичний архів УРСР. — Київ, ф. 127, оп. 1012, спр. 1511, арк. 95; Твори у десяти томах… — т. II. — С. 229., і року батько одружився вдруге з удовою Оксаною Терещенко, в якої вже було троє дітей«Основа», 1862, кн. III. — С. 5; Твори у десяти томах… — т. III. — С. 170; Метрична книга с. Моринців за 1823 р., запис № 16. Зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка у Києві. Вона жорстоко поводилася з нерідними дітьми, зокрема з малим ТарасомДив. статтю «Терещенко Оксана Антонівна» в Шевченківському словнику.
року народилася Тарасова сестра Марія — від другого шлюбу Григорія ІвановичаЦентральний Державний історичний архів УРСР. — Київ, ф. 127, оп. 1012, спр. 1526.. Тарас чумакував із батьком. Бував у Звенигородці, Умані, Єлисаветграді (тепер Кропивницький)Твори у десяти томах, т. III. — С. 129.. року від тяжкої праці на панщині помер Григорій Шевченко«Основа», 1862, кн. III, с. 6; Твори у десяти томах, т. II, с. 229; ЦДІА УРСР, ф. 127, оп. 1013, спр. 164, арк. 798., і невдовзі мачуха повернулася зі своїми трьома дітьми до Моринців. Тарас пішов у найми до дяка Петра Богорського, який прибув із КиєваКиевская старина. — 1882. — кн. 9. — С. 562; Твори у десяти томах… — т. II. — С. 106.. Як школяр-попихач, Тарас носив воду, опалював школу, обслуговував дяка, читав псалтир над померлими й навчався даліТвори у десяти томах, т. III. — С. 169—170; т. V. — С. 225.. Того часу Шевченко ознайомився з деякими творами української літератури. Не стерпівши знущань Богорського, Тарас утік від нього й почав шукати в навколишніх селах учителя-маляраТвори у десяти томах… — т. V. — С. 225.. Відчуваючи великий потяг до живопису, кілька днів наймитував і «вчився» малярства в диякона Єфрема (Лисянка Звенигородського повіту, нині Черкаської області)Основа. — 1862. — кн. III. — С. 10; Твори у десяти томах… — т. V. — С. 225.. Також мав учителів-малярів із села Стеблева, Канівського повітуОснова. — 1862. — Кн. V. — С. 50. та із села Тарасівки Звенигородського повітуОснова. — 1862. — кн. III. — С. 10; Твори… — т. V. — С. 225.. 1827 року він пас громадську отару в Кирилівці й там зустрічався з Оксаною Коваленко. Цю подругу дитинства Шевченко не раз згадує у своїх творах. Їй присвячено вступ до поеми «Мар'яна-черниця»Твори у десяти томах… — т. І. — С. 355; т. V. — С. 187—188..
Наймитуючи в кирилівського попа Григорія Кошиця, Тарас бував у Богуславі, куди возив поповича до школи, а яблука та сливи — на продаж. Водночас їздив на базар у містечка Бурти і ШполаКиевская старина. — 1882. — кн. 9. — С. 563.. 1828 року Шевченка взяли козачком (слугою) до панського двору у Вільшаній (Звенигородського повіту на Київщині), куди він пішов по дозвіл учитися в хлипнівського маляраОснова. — 1862. — Кн. III. — С. 10.. Коли Тарасові минуло 14 років, помер Василь Енгельгардт і село Кирилівка стало власністю його сина — Павла ЕнгельгардтаЧеркаський обласний архів. — Ф. 661. — Спр. 120. — Арк. 3—6., Шевченка ж зробили дворовим слугою нового поміщика у вільшанському маєтку. року Павло Енгельгардт застав Шевченка вночі за малюванням козака Матвія Платова, героя франко-російської війни 1812 року, нам'яв вуха кріпаку-слузі та наказав відшмагати його на стайні різкамиТвори у десяти томах… — т. V. — С. 188; т. VII, кн. II, № 349.. Наступного дня наказ було виконано: кучер Сидорко відшмагав ШевченкаТвори у десяти томах… — т. V. — С. 188.. Упродовж 1829−1833 років Тарас копіював картини суздальських майстрівТвори у десяти томах… — т. VII. — кн. II. — № 348..
Майже два з половиною роки — з осені 1828-го до початку 1831-го — Шевченко пробув зі своїм паном у ВільніОснова. — 1862. — кн. III. — С. 10; Твори… — т. V. — С. 188.. Подробиці цієї подорожі маловідомі. Імовірно, що там він відвідував лекції малювання в професора Віленського університету Йонаса Рустемаса. У тому самому місті Шевченко міг бути очевидцем Польського повстання 1830 року. З цих часів зберігся Тарасів малюнок «Погруддя жінки»Твори у десяти томах… — т. VII. — кн. I. — № 1., який свідчить про майже професійне володіння олівцем.
Перші роки в Петербурзі. Викуп із кріпацтва (1831—1838)
Переїхавши 1831 року з Вільна до Петербурга, Енгельгардт узяв із собою ШевченкаЧалый М. Жизнь и произведения Т. Шевченко… — C. 22; Санкт-Петербургские ведомости. — 1831. — 9 февраля; Жур П. Шевченковский Петербург… — С. 30., а щоб згодом мати зиск на художніх творах (серед дворянства було модою мати своїх «покоєвих художників»), віддав його в науку на чотири роки до живописця Василя Ширяєва. Відтоді й до 1838 року Шевченко жив у будинку Крестовського (тепер — Загородний проспект, 8), де наймав квартиру ШиряєвТвори у десяти томах… — т. V. — С. 188; Жур П. Шевченковский Петербург… — С. 47.. Ночами, у вільний від роботи час, Шевченко ходив до Літнього саду, змальовував статуї, тоді ж уперше почав писати віршіТвори у десяти томах… — т. І. — С. 3—8; т. V. — С. 188; т. VII, кн. II. — № 350, 353..
1833 року він намалював портрет поміщика Павла Енгельгардта (акварель; оригінал, датований автором, зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві)Твори у десяти томах… — т. VII. — кн. І. — № 2..
У повісті «Художник» Шевченко розповідає, що в доакадемічний час він намалював такі твори: «Аполлон Бельведерський», «Фракліт», «Геракліт», «Архітектурні барельєфи», «Маска Фортунати» (олівець)Твори у десяти томах… — т. IV. — С. 121—122; т. VII, кн. II, № 352, 353, 354, 355.. Шевченко брав участь у розпису Большого театру як підмайстер-рисувальникБурачек М. Великий народний художник. — X. : Мистецтво, 1939. — С. 13.. Створив композицію «Александр Македонський виявляє довіру своєму лікареві Філіппу» (акварель, туш, перо; дата і підпис Шевченка). Малюнок виконано на тему, оголошену ще 1830 року для конкурсу в Петербурзькій академії мистецтв на одержання золотої медаліДив. «Сборник материалов для истории императорской С.-Петербургской Академии художеств за сто лет ее существования». — СПб., 1865. — ч. II. — С. 251; Твори у десяти томах… — т. VII. — кн. I. — № 6..
Намалював: «Смерть Олега — князя древлянського» (туш), «Смерть Віргінії» (акварель, туш), на обох дати і підпис ШевченкаТвори у десяти томах… — т. VII. — кн. I. — № 5, 7.. До цього часу дослідники зараховують також Шевченкові малюнки, про які є згадка в його повісті «Художник»: «Геркулес Фарнезький»Твори у десяти томах… — т. IV. — С. 122; т. VII, кн. II, № 359, «Аполліно» — копіяТвори у десяти томах… — т. VII, кн. II, № 360., рисунки для розпису Большого театру в ПетербурзіТвори у десяти томах, т. IV, с. 127; т. VII, кн. II, № 361, «Маска Лаокоона»Твори у десяти томах… — т. IV. — С. 125; т. VII, кн. II, № 362., «Слідок із скульптурного твору Мікеланджело»Твори у десяти томах… — т. VII, кн. II, № 363., «Голова Люція Вера»Твори у десяти томах… — т. IV. — С. 128; т. VII, кн. II, № 364., «Голова Генія»Твори у десяти томах… — т. VII, кн. II, № 365.; «Анатомічна фігура»Твори у десяти томах… — т. VII, кн. II, № 366—369.; «Германік»Твори у десяти томах… — т. VII, кн. II. — № 370.; «Фавн, що танцює»Твори у десяти томах… — т. VII, кн. II, № 371.. У 1836–1837 роках Шевченко створив кілька складних багатофігурних композицій на історичну тематику, зокрема малюнок «Смерть Богдана Хмельницького» (туш, перо і пензель)Твори у десяти томах… — т. VII, кн. І, № 8.. Найдосконалішим із тогочасних малюнків є «Смерть Сократа» (1837)«Перші роки Шевченка в Петербурзі (1831—1838)» [Т. Г. Шевченко. Біографія. — К., 1984. — С. 29-51.] litopys.org.ua Процитовано 15 березня 2022.
Улітку 1836 року під час одного з петербурзьких нічних рисувальних сеансів у Літньому саду він познайомився зі своїм земляком — художником Іваном Сошенком, а через нього — з Євгеном Гребінкою, Василем Григоровичем і Олексієм Венеціановим, які познайомили Тараса з упливовим при дворі поетом Василем ЖуковськимОснова. — 1862. — кн. V. — С. 54; Пискунов Ф. Шевченко, его жизнь и сочинения… — С. 62; Твори у десяти томах… — т. V. — С. 188; т. VII, кн. II, № 356; Жур П. Шевченковский Петербург… — С. 81.. Сошенко вмовив Ширяєва відпустити Шевченка на місяць, щоб той відвідував зали живопису Товариства заохочення художниківТвори… — т. IV. — С. 135.. Комітет цього товариства, «розглянувши рисунки стороннього учня Шевченка», ухвалив «мати його на увазі на майбутнє».