Відкри́ті осві́тні ресу́рси ( — OER) — загальна назва для усіх освітніх засобів, до яких є повністю відкритий доступ завдяки безкоштовній ліцензії або переведення їх у суспільне надбання та створення доступу до таких ресурсів за допомогою інформаційних та комунікаційних технологій.
Історія Цей термін було створено на зборах ЮНЕСКО у 2002 році, на яких учасники виразили своє побажання створення універсальних освітніх ресурсів, доступних для усього людства та надію, що у майбутньому це відкрите джерело мобілізує усю світову спільноту учителівМетеріали конференції: Forum on the impact of open courseware for higher education in developing countries: final report. Paris 2002, UNESCO..
З того часу рух OER поступово розвивався у цілому світі. Національна комісія знань уряду Індії створила програму, яка мала на меті адаптацію та застосування матеріалів OER у індійських освітніх закладах<ref>[http://knowledgecommission.gov.in/downloads/documents/wg_open_course.pdf. National Knowledge Commission Working Group on Open and Distance Education. 2007. Report of the working group on Open Access and Open Educational Resources. New Delhi: National Knowledge Commission, Government of India, стор.3.]</ref>. У 2007 році у Кейптауні утворилася неофіційна коаліція організацій, що створюють відкриті освітні ресурси, та було підписано так звану Кейптаунську декларацію (також і представниками від України), у якій уточнено визначення цього терміна.
Ідея створення відкритих освітніх ресурсів з'явилася на основі ідеї відкритого доступу (OA), яка розвивалася від початку 90 років у рамках Руху відкритого доступу. Рух відкритої науки бореться за відкритий доступ до наукових публікацій, що відображається в основному у публікації у наукових журналах та інституційних репозитаріях відкритого доступу. Прикладом видавництва, що публікує наукові часописи на умовах вільного ліцензування, є Public Library of Science. Сприяють видавництву такого роду журналів, зокрема, організації та приватні особи, які у 2003 році підписали Берлінську декларацію за ініціативи німецького Товариства імені Макса Планка.
Стан ресурсів Дослідження, які були проведені у 2007 році за завданням Організації економічного співробітництва та розвитку Giving Knowledge for Free: the emergence of Open Educational Resources показали, що у світі більше як 3000 навчальних курсів із 300 університетів були доступні на основі, яка задовольняє визначення OER.
Приклади відкритих освітніх ресурсів у світі MIT OpenCourseWare — проєкт Массачусетського технологічного інституту з публікації у відкритому доступі матеріалів всіх курсів інституту. OpenLearn — освітня платформа Відкритого університету, Велика Британія. Free High School Science Texts, Університет Кейптауна, ПАР. Проєкт Connexions — Університет Райса, Техас, США. Проєкти Center for Open and Sustainable Learning (COSL) Державного університету Юта, США. Проєкти The Institute for the Study of Knowledge Management in Education'' (ISKME), Каліфорнія, США. Проєкти Wikimedia Foundation
Відкриті освітні ресурси в Україні Проєкт Prometheus — безкоштовні онлайн-курси від викладачів КПІ, КНУ та Києво-Могилянської Академії. Інституційні репозитарії українських університетів
Ліцензування
Однією з особливостей таких ресурсів на відміну від безкоштовних ресурсів є їх відкритість, яка полягає у використанні ліцензії, що дозволяє їх вільне використання, переробку інтелектуальної власності третіми особами.
Найпоширенішою ліцензією, яка застосовується до відкритих освітніх ресурсів, є ліцензія Creative Commons.
Див. також Дистанційне навчання Інституційний репозитарій Відкритий доступ Електронний освітній ресурс
Примітки
Посилання http://www.unesco.org/new/en/communication-and-information/access-to-knowledge/open-educational-resources/ на сайті UNESCO