Мико́ла Леоні́дович Княжи́цький ( , Львів) — український журналіст, народний депутат України 7-го, 8-го та 9-го скликання. Автор Закону про мову, та ініціатор повної заборони РПЦ в Україні. У минулому – керівник медійних компаній та телеканалів Тоніс та СТБ, УТ-1, Газети 24, голова редакційної ради телеканалу ТВі. Був членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Член австрійського . Продюсер низки документальних фільмів.  Лауреат почесної польської нагороди — премії імені Єжи Ґедройця (2019). Голова наглядової ради УІК.

Одружений, виховує двох синів та доньку. 

Біографія

Ранні роки Народився 2 червня 1968 року у родині освітян. Батько Леонід Княжицький працював викладачем у середній школі № 7 м. Львова, мати Надія Антонівна працює бібліотекаркою в середній школі № 7 м. Львова

У 1985 році вступив на факультет журналістики Київського державного університету, диплом отримав у 1992 році. Навчання на два роки перервано військовою службою — з червня 1986 по травень 1988.

Наприкінці 1990-х років здобув другу вищу освіту на Факультеті міжнародного права і бізнесу Інституту післядипломної освіти Львівського університету ім. Франка.

Кар'єра Після служби у війську, паралельно з навчанням у ВНЗ, почав працювати за спеціальністю. У 1990 році проти нього КГБ організував провокацію, приписуючи участь у бійці. Конфлікт удалося залагодити завдяки деканові факультету журналістики А. З. Москаленку — родичеві голови Верховної Ради УРСР Л. М. Кравчука.

З лютого 1989 по січень 1991 року був спеціальним кореспондентом редакції інформації Держтелерадіо УРСР і власним кореспондентом Центрального телебачення в Україні. Працював ведучим програми «Вечірні новини» («Телевізійна служба новин»), яку робив разом з Анатолієм Бондаренком. Саме для цих ефірів уперше знімалися кліпи Ірини Білик і групи «Скрябін»..

З лютого 1991 по січня 1992 року працював завідувачем кореспондентського пункту спільного радянсько-канадського підприємства телерадіокомпанія «Міст». Кореспондент в Україні програми Російської державної телерадіокомпанії, програма почала виходити в ефір з року.

З лютого по червень 1992 року був спеціальним кореспондентом політичного аналізу та прогнозу Держтелерадіо України, співведучим з Олександром Ткаченком програми «Вікна». З липня 1992 по листопада 1994 року був директором Центру телевізійної творчості (телепрограма «Вікна»). Один з ініціаторів створення мережі недержавних станцій УНІКА.

У 1992 році проти нього порушили кримінальну справу за наклеп, яку вів виконувач обов'язків начальника головного слідчого управління ГПУ Болібок. Адвокатами у справі були Юрій Айвазян і Віктор Ніказаков. За кілька місяців справу під тиском преси та громадськості закрилиКняжицький М. Про наклеп. ТВі. 18.09.2012..

З грудня 1994 року по жовтень 1998 року був президентом ЗАТ «Міжнародний медіа центр—СТБ» та ведучим програми «Рейтинг». З 1997 року був президентом телеканалу СТБ та ведучим програми «Вікна-тижневик».

З вересня 1998 року був президентом, а від до головою правління державної акціонерної компанії «Українське телебачення і радіомовлення» та президент «Національної телекомпанії України». Але він невдовзі був звільнений президентом Кучмою, зокрема, через екстравагантну спробу закрити «пропагандистську» програму Вадима Долганова «Сім днів». Микола Княжицький: «У нас олігархічні канали ніколи не були справді критичними до президентів, поки не починалася революція» , detector.media

Від грудня 1998 по квітень 1999 року був головою адміністративної ради ЗАТ «Міжнародний медіа центр-СТБ».

З до та від по був членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (за квотою Верховної Ради). Перебуваючи у відпустці при балотуванні до Верховної Ради, був достроково знятий з посади.

Надалі працював директором та був співвласником (9% пай) компанії «Медіадім», що володіла активами телеканалу Тоніс та Газети 24. Після того як низка журналістів, зокрема Віталій Портников, звільнилися з газети та телеканалу, звинувативши власників (можливим головним бенефіціарієм названо Олександра Костеріна) у спробах запровадити цензуру, Микола Княжицький в листопаді 2007 року також пішов з компанії. Публічно оголосивши про рейдерське захоплення своєї частки з боку Костеріна, який на той момент був головою Партії Зелених України.

З 2008 року Микола Княжицький разом з частиною співробітників, які звільнилися з компанії «Медіадім», започаткував новий проєкт — телеканал ТВі («International Media Company»). Княжицький обіймає посаду головного директора ТВІ, також на телеканалі веде щотижневу авторську передачу «Вечір з Миколою Княжицьким». В одному зі своїх інтерв'ю Княжицький згадує:

У квітні 2012 року Княжицький повідомив в ефірі ТВі про тиск на телеканал з боку податкових органів, оскільки на ТВі прийшла чергова податкова перевірка, попри те, що за кілька місяців до цього канал уже перевіряли. Через два тижні Княжицький заявив, що співробітники податкової міліції «почали тероризувати» осіб, які надавали послуги телеканалу. Податкова служба заявила, що «телеканал скористався послугами конвертаційно-транзитного угруповання на суму понад 2,2 млн грн.».

У липні 2012 року податкова повідомила про порушення кримінальної справи стосовно Княжицького за ухилення від сплати податків на суму понад 3 млн гривень. За словами Княжицького, телеканал при сплаті податків зараховував неповернене йому державою ПДВ. Пресслужба президента Януковича випустила повідомлення про те, що президент висловив своє занепокоєння і доручив перевірити законність відкриття справи. У той же час телеканал без попередження відключила кабельна мережа «Тріолан» у 11 містах Україні. Представник організації «Репортери без кордонів» назвав те, що відбувається, залякуванням українських журналістів перед виборами. США закликали владу України припинити переслідування за цією справою і забезпечити плюралізм і незалежність ЗМІ. У результаті прокуратура скасувала постанову податкової міліції про порушення кримінальної справи проти Миколи Княжицького.

У 2013 році родина Княжицького створює телеканал «Еспресо». Він стає популярним під час Революції Гідності, оскільки його камери одразу були встановлені в епіцентрі подій, і журналісти змогли висвітлювати найсвіжіші новини. Канал і донині є одним із провідних інформаційних телеканалів України. Микола Княжицький був автором та ведучим аналітичних щотижневих програм «Вечір з Миколою Княжицьким» та «Княжицький».

Політична кар'єра

Балотувався як самовисуванець на парламентських виборах 2002 року в мажоритарному окрузі № 117 (Львівська область). Вибори програв — посів друге місце з 14,4 % голосів, поступився нашоукраїнцю Павлу Качуру. Судився щодо результатів голосування, проте програв в апеляційному суді Львівської області. Зі слів самого Княжицького, саме з його балотуванням до Верхової Ради пов'язане його раптове звільнення з посади члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

30 липня 2012 року стало відомо, що Княжицький балотуватиметься до Верховної Ради України за списком об'єднаної опозиції «Батьківщини» під 11-м номером. На час кампанії він узяв відпустку з посади гендиректора ТВі. Ставши народним депутатом, очолив підкомітет з питань телебачення і радіомовлення Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації. У цій якості активно виступав за прийняття Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України».

З 27 листопада 2014 р. — народний депутат України. Обраний по Загальнодержавному багатомандатному округу від партії «Народний фронт». З 4 грудня 2014 — голова Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності. М. Княжицький є автором Проєкту про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення системи державного управління в книговидавничій сфері (№ 3084), в якому пропонується створити український Інститут книгиМикола Княжицький ініціює створення в Україні Інституту книги // Телекритика. Проте, ця пропозиція отримала критичну оцінку Української бібліотечної асоціації, яка вказала на низку положень, що суперечать Конституції та Законам України. 27 листопада 2015 року вніс пропозицію щодо законопроєкту № 3081-д «Про державну підтримку кінематографії в Україні», який був ухвалений Верховною Радою 28 січня 2016 року.

Також Княжицький є одним з авторів законопроєкту № 4303 «Про внесення змін до деяких законів України стосовно обмеження використання медійної продукції держави-агресора».

У 2016 році долучився до створення Закону «Про внесення змін до Закону України „Про авторське право і суміжні права“ щодо використання об'єктів авторського права в пародіях, попурі та карикатурах».

27 жовтня 2016 року Микола Княжицький разом з депутатом Вікторією Сюмар зареєстрували законопроєкт № 5313 «Про внесення змін до деяких законів України щодо мови аудіовізуальних (електронних) засобів масової інформації». Вони пропонують встановити на телебаченні обов'язкові квоти передач і фільмів українською мовою.

Княжицький є співавтором Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної», який Верховна Рада України ухвалила 25 квітня 2019 року. 16 липня 2019 закон про мову набрав чинності. Він гарантує позиції української мови у державному управлінні, сфері послуг, освіті й медіа. Закон також передбачає відповідальність посадовців за незнання мови. При цьому закон не обмежує приватного спілкування всіма мовами та вільного вживання мов національних меншин.

Голова комітету з питань культури і духовності з 2014 по 2019 рік. Під головуванням Княжицького комітетом були схвалені ключові рішення у гуманітарній галузі України. Зокрема перше звернення від Верховної Ради до Варфоломія з проханням надати Томос українській церкві. Були створені нові інституції Український інститут книги та Український культурний фонд. Микола Княжицький є співавтором Закону України «Про державну підтримку кінематографії в Україні», який ухвалено 23 березня 2017 року. Закон суттєво змінив принципи підтримки державою кіноіндустрії.

На позачергових парламентських виборах у липні 2019 року Микола Княжицький балотувався у виборчому окрузі № 116 (місто Львів) від партії «Європейська Солідарність». За результатами голосування посів перше місце та був обраний народним депутатом України 9-го скликання. Є членом парламентського комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики, співголовою групи з міжпарламентських зв'язків з Республікою Польща.

Упродовж 2019 – 2024 років став автором або співавтором понад 260 законопроєктів, що переважно стосуються напряму гуманітарної політики держави. Серед них – Проект Закону №7721 про деколонізацію гуманітарної сфери України, Проєкт Закону №8407 про внесення змін до Закону України "Про державні нагороди України" щодо підстав позбавлення державних нагород, Проект Закону №8221 про забезпечення зміцнення національної безпеки у сфері свободи совісті та діяльності релігійних організаці, Проект Закону №9072 про внесення змін до Закону України "Про національну безпеку України" щодо збереження культурної спадщини України та національної пам’яті, Проект Закону №11115 про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності платформ спільного доступу до інформації, через які поширюється масова інформація, Проект Закону №11424 про засади державної демографічної політики.

Микола Княжицький також є співголовою від України організації IPAC –  Міжпарламентського альянсу щодо Китаю – мережі законодавців, які працюють над реформуванням підходу демократичних країн до КНР.

Мистецькі проєкти

Форум «Via Carpatia»