Миха́йло Васи́льович Голубо́вич (21 листопада 1943, м. Золотоноша, Черкаська область, УРСР, СРСР — 9 жовтня 2023Помер актор із фільму «Пропала грамота», Gazeta.UA, 09.10.2023, Луганськ) — радянський і український актор театру та кіно, театральний діяч, причетний до сепаратистського руху на Сході України, пізніше - до колабораціонізму з Росією. Заслужений артист УРСР (1972). Народний артист УРСР (1977), депутат Луганської обласної ради від Партії регіонів (2010—2014), «Народний артист ЛНР» (2015), Заслужений діяч мистецтв РФ (2023).

Біографія У 1967 р. закінчив Київський інститут театрального мистецтва, акторський факультет (у В. Харченка, А. Скибенка).

З 1967 р. — актор, з 1987 р. — художній керівник української трупи Луганського музично-драматичного театру.

Член Спілки театральних діячів і Спілки кінематографістів України. Нагороджений орденом Знак Пошани. Голова Луганської обласної організації Республіканської партії. Депутат Луганської обласної ради в 2002—2006 і з 2010 (обраний від Партії регіонів). Генерал-осавул, радник отамана управи бунчужного округу Війська Запорізького.

Володів англійською, болгарською мовами. Заслужений артист УРСР (1972). Народний артист УРСР (1977).

Начальник управління культури і мистецтв Луганської обласної державної адміністрації з лютого 1996 до 2005.

Актор Луганського українського музично-драматичного театру (згодом художній керівник установи).

Помер у жовтні 2023 року, у віці 79 років, за два місяці після отримання звання «Заслуженого діяча мистецтв РФ».

На службі в самопроголошеній ЛНР Після початку російсько-української війни 2014 року, Голубович почав працювати на самопроголошену ЛНР директором «Луганського українського драматичного театру», за що отримав кілька нагород.

До листопада 2022 року був депутатом парламенту сепаратистів - так званої "Народної Ради ЛНР". Голубовича було включено до санкційних списків України, ЄС, Канади, Великобританії, Японії, Швейцарії за дії, які дестабілізують Україну та загрожують її територіальній цілісності, суверенітету та незалежностіПомер Михайло Голубович — український актор-зрадник, який отримав нагороду від Путіна. 09.10.2023, 19:18.

Сім'я Дружина: Валентина Медведенко (, Бахмут — , Луганськ)  — українська театральна актриса. Сини: Володимир (17 травня 1965, Ворошиловград — 18 вересня 1994, Київ). За своє коротке життя був актором Молодого театру у Києві (1990—1992), згодом — Луганського академічного обласного українського музично-драматичного театру. Загинув під час кінозйомок. Артем — диякон Володимирського собору у Луганську.

Онук: Михайло Голубович-молодший (2001 р.н.). Навесні-влітку 2022 року брав участь у боях за Ізюм у складі російських окупаційних військ як доброволець.https://youtu.be/C7qRQYydk4I?si=-VmWkFepePYG-Gg6 | Онук народного артиста України Михайла Голубовича у боях за Ізюм на боці росіян З 2023 року — депутат «народної ради ЛНР». Очільник руху «Молода Гвардія Луганської народної республіки». https://youtu.be/ZbD7CwE6nro? | Інтерв'ю онука народного артиста України Михайла Голубовича (ГТРК ЛНР,09.04.2024)

Ролі в театрі (понад 100) Апраш («Циганка Аза» Старицького), Микита («Дай серцю волю, заведе в неволю» Кропивницького), Пархоменко («Пархоменко» Вольного), Фердинанд («Підступність і кохання» Шіллера), Жухрай («Драматична пісня» за Равенським), Буслай («Поріг» Дударєва), Спартак («Остання ніч Спартака» Откаленка), Антоній («Антоній і Клеопатра» за Шекспіром, премія Спілки театральних діячів України ім. А.Бучми, 1995), Діоген («Діоген» Рацера і Константинова) та ін.

Фільмографія

Кіно отаман Коцур («Комісари». 1969) Базіль—Василь Порик («В'язні Бомона», 1970) Годун («Розлом», 1971) Зла людина (Сатана і п'ять його братів) (Пропала грамота, 1972) (роль озвучив актор Павло Морозенко) Коста («Червона заметіль», 1973, Державна премія Молдавської РСР) Карпенко («Дума про Ковпака», 1973—1976) Артем Корчагін («Як гартувалась сталь», 1975) Бирюк («Бірюк», 1977) Синцов («Вороги», 1978) Василь Головин (««Мерседес» втікає від погоні», 1980) (роль озвучив актор Павло Морозенко) Василь Сорока («Десь гримить війна», 1986) («Солом'яні дзвони», 1987) кошовий отаман («Дорога на Січ», 1995) Васюра («День переможених», 2009) Охоронець («Люблю, і крапка», 2011) Іслам-Герей («Гетьман», 2015)

Телефільми Іван Хміль («Юркові світанки», 4 серії) матрос Польовий («Кортик», 3 серії) Скажений Джо («Мустанг-іноходець») командарм Сорокін («Ходіння по муках», 13 серій) генерал Гурко («Шлях до Софії», 5 серій) Василь («Дубровський», 4 серії) комбат Гранатуров («Берег», 2 серії), Вухатий («Під північним сяйвом», Японія), Парамонов («Мужність», 7 серій), Німий («Легенда про княгиню Ольгу»), Сигидин («Високий перевал», 2 серії), старший лейтенант Сьомушкін («Ветерани»), Іван («Пашкін хліб»), Сотников («Колесо історії»), Роже («Щастя», Франція), Тарас Бульба («Дума про Тараса Бульбу», 2009) та ін.

Нагороди Відзнака Президента України — ювілейна медаль «20 років незалежності України» (19 серпня 2011) Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (30 листопада 2013), V ст. (15 грудня 2011) "Народний артист ЛНР" (2015) Заслужений діяч мистецтв РФ (2023)

Примітки

Джерела

Politicians.com.ua Політики України Михайло Голубович на сайті «Кіно-Театр.ру»