Черка́ська о́бласть (Черкащина) — область у центрі України, розташована у центральній лісостеповій частині країни по обидва береги середньої течії Дніпра та Південного Бугу, в Середній Наддніпрянщині.
Область на півночі межує з Київською областю, на півдні з Кіровоградською, на сході з Полтавською та з Вінницькою на заході. Простягнулася із південного заходу на північний схід на 245 км, із півночі на південь — на 150 км.
Крайня північна точка знаходиться на автошляху , неподалік від села Кононівка Золотоніського району, південна — поблизу села Колодисте Уманського району, західна — біля села Бубельня Уманського району, східна — на поверхні Кременчуцького водосховища неподалік села Вітове Черкаського району.
За математичними розрахунками географічним центром області є точка поблизу села Журавка Звенигородського району. Також на території області міститься географічний центр України на північній околиці села Мар'янівка неподалік від міста Шпола.
Площа області — 20 900 км² (3,46 % території України, 18-та за цим показником у країні). Сільськогосподарські угіддя становлять 14 548 км² (70 % загальної площі), з них ріллі — 12 736 км² (88 % площі сільськогосподарських угідь).
Географія
Рельєф Територія Черкаської області в цілому рівнинна і умовно поділяється на дві частини — правобережну і лівобережну. Переважна частина правобережжя розміщена в межах Придніпровської височини з найвищою точкою області, що має абсолютну висоту 275 м над рівнем моря (поблизу Монастирища), подекуди горбиста, порізана річками, ярами і балками. У прилеглій до Дніпра частині правобережжя знаходиться заболочена Ірдино-Тясминська низовина. Вздовж долини Дніпра на 70 км тягнеться Канівсько-Мошногірський кряж. Значні підвищення рельєфу надають території гірського характеру. Цей район називають Канівськими горами і Мошногорами.
Низинний, подекуди заболочений рельєф має лівобережна частина області, яка розташована в межах Придніпровської низовини.
Ґрунти У ґрунтовому покриві на правобережжі переважають чорноземи, на піднесених місцях — сірі і світло-сірі ґрунти. На лівобережжі поширені дерново-глеєві, могутні лучні і дерново-підзолисті ґрунти.
Водойми
Водна поверхня області займає 4 % загальної площі території. По області протікає 1037 річок, які належать басейну Дніпра і Південного Бугу. Головна річка — Дніпро (150 км — довжина по території області), водяне дзеркало якої у зв'язку зі створенням Кременчуцького (довжина — 130 км) й Канівського водосховища значно збільшилося. праві притоки Дніпра — Рось (101 км), Вільшанка, Тясмин (133 км), ліві — Руда, Горіхівка, Супій, Золотоношка, Ірклій, Коврай, Ковалівка, Сула. до басейну Південного Бугу належать річки Гірський Тікич (161 км), Гнилий Тікич, Тікич, Синюха, Уманка, Ятрань.
Найбільшими штучними водосховищами в межах області є Канівське і Кременчуцьке, утворені греблями гідроелектростанцій, крім того споруджено 37 невеликих водосховищ і понад того існує 2,3 тисяч озер, ставків та водоймищ. На території області налічується 2984 ставки загальною площею 17456 га, об'ємом 246,6 млн м3.
На Правобережжі Черкащини можливі затоплення а також заболочення деяких ділянок.
Клімат Клімат регіону помірно континентальний. Зима м'яка, з частими відлигами. Літо тепле, в окремі роки спекотне, західні вітри приносять опади. Пересічна середня температура повітря +7 — 9 °C. Середня температура найхолоднішого місяця січня —3 — 5 °C. Середня температура липня становить +20 — 22 °C. Максимальна зареєстрована +38 °C, мінімальна −37 °C. Період з температурою +10 °C становить 160—170 днів. Опадів 450—520 мм на рік.
Природні ресурси
Природно-рекреаційний потенціал Відомим з XVIII—XIX ст. рівнинним кліматичним курортом лісостепової зони, розташованим на великому масиві хвойних лісів правого берега Дніпра, є «Соснівка». Тут діють численні санаторії, профілакторії, пансіонати, будинки відпочинку, оздоровчо-спортивні бази.
На території області функціонує гірськолижний курорт «Водяники».
Природно-заповідний фонд
Природно-заповідний фонд Черкаської області нараховує 503 природних комплексів та об'єктів загальною площею 61054,1 га, що становить 2,9 % від загальної площі території області. Серед об'єктів ПЗФ області: один природний заповідник — Канівський; дендрологічний парк «Софіївка»; три національні природні парки — «Білоозерський», Нижньосульський, Холодний Яр; один зоопарк — Черкаський та інші об'єкти.
Відомими є вікові дерева: дуб Максима Залізняка, сосна Гоголя, дуби Т. Шевченка у с. Будище на Звенигородщині та інші.
Корисні копалини Область багата на нерудні корисні копалини, передусім будівельні матеріали. Граніти різних типів трапляються в Городищенському, Корсунь-Шевченківському, Смілянському, Уманському та інших районах. Відомо близько 400 родовищ різних глин. Важливе значення мають бентонітові та палигорськітові глини, що залягають поблизу Дашуківки та Хижинець Лисянського району. Неподалік Мурзинець і Неморожі Звенигородського району, Новоселиці Катеринопільського району залягають високоякісні вогнетривкі глини — каоліни. Майже повсюдно поширені кварцові піски.
Серед паливних ресурсів переважає буре вугілля і торф. Родовища бурого вугілля — Козацьке, Рижанівське, Юрківське у Звенигородському, Новоселицьке, Мокрокалигірське у Катеринопільському, Тарнавське у Монастирищенському районах.
Рудні корисні копалини у вигляді осадових залізних руд зустрічаються у Канівському, Смілянському, Шполянському районах, корінних титанових — у Смілянському районі.
В області є понад 100 родовищ цегельно-черепичної сировини. У наявності значні запаси будівельних пісків та каменю, керамзитової сировини. В західній частині області знаходяться поклади петрургічної сировини.
На Черкащині є значні запаси облицювального та будівельного каменю. Найвідоміші родовища граніту — Старобабанське і Танське, продукція яких постачається далеко за межі області.
На території області розташоване унікальне за розмірами, якістю сировини та спектром застосування, найбільше в Україні Черкаське родовище бентонітових та палигорськітових глин, які є однією з важливих статей експортно-імпортних операцій на світовому ринку.
Черкащина має значні запаси вторинних каолінів, в її надрах є поклади бурого вугілля, торфу, бокситів. На межі Черкаської та Кіровоградської областей розташоване Болтиське родовище горючих сланців. Лівобережна частина області має значні запаси мінерально-лікувальних вод типу «Миргородська», розвідане та експлуатується Звенигородське родовище радонових вод.
Основні родовища області
Вид корисних копалин Назва родовища Район Буре вугілля Рижанівське Звенигородський Козацьке Звенигородський Журавське Городищенський Юрківське Звенигородський Кайтанівське Катеринопільський Титанові руди Смілянське Смілянський Бентоніт Черкаське Лисянський Граніт Танське Уманський Старобабанівське Уманський Гіпс Звенигородське Звенигородський
Флора Рослинність області характеризується поєднанням флори лісостепової і степової зони. Серед деревних порід у лісах переважають дуб, ясен, сосна, граб, вільха, липа, клен, береза, тополя. Серед кущів поширена ліщина, калина, шипшина, терен, черемха. Степова рослинність представлена багаторічними травами. В заплавах річок та заболочених місцевостях переважає вологолюбне різнотрав'я.
У Черкаській області на території урочища «Холодний Яр» зростає один із найстаріших дубів України віком близько 1000 років — дуб Максима Залізняка.
Фауна Розташування області у лісостеповій зоні зумовлює різноманітний видовий склад фауни. Налічується 66 видів ссавців, 280 видів птахів, 9 видів плазунів, 11 видів земноводних, 44 види риб. У лісах області водяться: лось, олень, сарна, дикий кабан, вивірка, вовк, лисиця звичайна, заєць сірий, по берегах річок, озер і ставків — бобер європейський, видра річкова, крижень, кулики. У водоймищах — лящ, окунь, щука, судак, короп, товстолобик, сом, карась.
Історія
Територія нинішньої Черкаської області була заселена в епоху середнього палеоліту близько 130—100 тисяч років тому. Біля с. Межиріч на Канівщині було виявлено пізньопалеолітичну стоянку мисливців на мамутів — Межиріцька стоянка.
Значне місце займають матеріали Трипільської культури (IV—III тисячоліття до н. е.), знайдені в поселеннях біля сіл Майданецьке, Тальянки і Доброводи.
У VII—III століттях до нашої ери значну частину території степових районів України, у тому числі і Черкащини, займали кочові іраномовні племена скіфів. У ті ж часи на правобережжі Дніпра жили осілі землеробські племена — безпосередні предки східних слов'ян.
Територія сучасної області входила до складу тих земель Придніпров'я, де формувалося ядро східнослов'янських племен, з яких виникла могутня феодальна держава — Русь.
У XIV—XVI століттях територію сучасної області захопили литовці, а пізніше — поляки. У XV столітті на Черкащині з'явилися перші поселення козаків, а Черкаси, засновані наприкінці XIII століття, стали їх могутнім укріпленням в боротьбі проти польської шляхти, набігів турків і кримських татар.
Значні повстання XVIII століття селянських мас на Правобережній Україні, зокрема на Черкащині, проти польської влади, відомі під назвами Коліївщина та Гайдамаччина.
У 1797 р., після окупації Правобережної України Російською імперією, при утворенні губерній правобережна частина Черкаської області увійшла до складу Київської, а лівобережна — до Малоросійської губернії.
Реформа 1861 року дала поштовх швидкому розвитку капіталізму. У другій половині XIX століття основною промисловістю на Черкащині була цукрова.
У 1905 році під час Першої російської революції в Україні почалися могутні революційні виступи.
У 1917—1920 рр. на території Черкащини на хвилі національного піднесення установлюється влада УНР, Гетьманату і Директорії, формуються перші загони Вільного козацтва. Радянська влада утвердилася у 1920 р. Довго після того, як Уряд УНР припинив свою діяльність, частина Черкащини входила до Холодноярської республіки, де українці найдовше вели збройний опір більшовикам (до 1922—1924 років).
Під час Голодомору-геноциду 1932—1933 років Черкащина втратила 154 тисячі осіб.
Із середини 1941 року до грудня 1943 року територія Черкащини стала ареною кровопролитних битв Другої світової війни, а до річниці закінчення війни у Черкасах було створено меморіальний комплекс Пагорб Слави.
Черкаська область була створена 7 січня 1954 року. До її складу увійшли три міста обласного підпорядкування (Черкаси, Сміла, Умань) і території 30 районів Київської, Полтавської, Кіровоградської і Вінницької областей.
Очільники області
Епідемія коронавірусу
29 березня 2020 року із 46 інфікованих коронавірусом у межах Черкаської області (43 виявлено тільки за останню добу) 23 — з міста Кам'янка. У Кам'янці 5 медпрацівників інфікувалися.Названо місце головного вогнища Covid-19 на Черкащині, де за день кількість інфікованих підстрибнула з 3 до 46 , Еспресо, 29 березня 2020
Місто стало одним із епіцентрів епідемії на Черкащині.
У Кам'янці 29 березня ввели комендантську годину із 8 вечора до шостої ранку. Багато інфікувалися від водія маршрутки, якого ще 27 березня поклали до лікарні.У місті на Черкащині запровадили комендантську годину — там уже понад 20 інфікованих (оновлено) , П'ятий, 29.03.2020
Адміністративно-територіальний устрій
Загальна інформація Адміністративний центр області — місто Черкаси.
У складі області: районів — 4Нові райони: карти + склад; районів у містах — 2; населених пунктів — 855, в тому числі: міського типу — 31, в тому числі: міст — 16, в тому числі: міст обласного значення — 6; міст районного значення — 10; селищ міського типу — 15; сільського типу — 824, в тому числі: сіл — 723; селищ — 101.
У системі місцевого самоврядування: районних рад — 20; районних рад у містах — 2; міських рад — 16; селищних рад — 15; сільських рад — 525.
Райони