Ten

Ten () — дебютний студійний альбом американського рок-гурту Pearl Jam, що вийшов у 1991 році.

Музику до більшості пісень написали сієтльські музиканти Стоун Ґоссард та Джеф Амент, колишні учасники гурту Mother Love Bone, що розпався після смерті фронтмена Ендрю Вуда. Автором текстів та вокалістом був невідомий музикант із Сан-Дієго Едді Веддер. Уже через тиждень після знайомства вони почали разом виступати в Сіетлі, згодом отримавши контракт на випуск альбому на лейблі Epic Records.

Ten вийшов 1991 року, за місяць до іншого визначного гранджового альбому Nirvana Nevermind. Успішним він став лише через рік після випуску, посівши 1992 року друге місце в хіт-параді Billboard 200, завдяки хітовим синглам «Alive», «Even Flow» та «Jeremy». Платівка стала одним з визначних елементів гранджової експансії, започаткованої гуртами зі Сіетлу, а пісні з неї були найприйнятніші для ротації на радіо завдяки близькості до класичного року, на відміну від творчості інших гуртів «великої четвірки гранджу» — Nirvana, Alice in Chains та Soundgarden. Показники продажів Ten зростали набагато швидше, аніж в інших сіетлських гуртів, і згодом платівка стала мультиплатиновою. Станом на 2009 рік тільки в США продано понад 13 млн примірників Ten.

Завдяки приголомшливому комерційному успіху та величезному впливу на молоде покоління початку 1990-х років, а також визначному внеску в жанр альтернативного року, Ten часто називають найвпливовішим альбомом ґранджу. Платівка посідає 160 сходинку в списку 500 найкращих альбомів усіх часів за версією журналу «Rolling Stone».

Історія створення

Розпад Mother Love Bone Історія одного з визначних музичних альбомів 1990-х років розпочалася з трагічної події. У березні 1990 року в Сіетлі від передозування наркотиків помер місцевий музикант Ендрю Вуд, фронтмен рок-гурту Mother Love Bone. Це сталося незадовго до виходу на лейблі PolyGram їхньої дебютної платівки, яка мала отримати назву Apple. Захоплення Вуда героїном не було несподіванкою для решти музикантів гурту, бо ще за рік до цього вони намагалися допомогти товаришу позбутися цієї звички, але безрезультатно. Несподівана смерть харизматичного фронтмена поставила хрест на майбутньому колективу. Попри вихід альбому, концертне турне було скасовано, музиканти перебували в депресії та гурт швидко розвалився.

Колишні учасники Mother Love Bone гітарист Стоун Ґоссард та бас-гітарист Джеф Амент знали один одного багато років і грали разом у місцевому гурті Green River ще в середині 1980-х років. Після смерті Ендрю Вуда Ґоссард ціле літо писав нові пісні, а Амент грав в інших місцевих рок-гуртах. У червні 1990 року Ґоссард запросив поджемувати шкільного знайомого Майка Маккріді, який до цього грав у психоделічному гурті Love Chile. Вони збиралися на горищі в батьків Ґоссарда та грали разом, а пізніше вирішили залучити бас-гітариста Джефа Амента. Коли трійця музикантів зрозуміла, що в них непогано виходить, вони вирушили до студії, щоб зробити демозапис нових пісень. Тимчасово долучивши знайомих барабанщиків — Метта Кемерона зі Soundgarden та Кріса Фріела з Green River — разом вони записали декілька композицій. Як пізніше згадував Джеф Амент, «не було жодного тиску, тому що це були не пісні, а просто ідеї для пісень, записи джем-сесій та таке інше». Найкраще з результатів студійної роботи було записано на касету, яка отримала назву Stone Gossard Demos ’91, що містила п'ять інструментальних композицій без тексту, з робочими назвами «Dollar Short», «Agytian Crave», «Footsteps», «Richard's ‘E’» та «‘E’ Ballad».

Ґоссард, Амент та Маккріді почали розповсюджувати демо-запис серед знайомих, намагаючись знайти постійного співака та барабанщика. Один з примірників потрапив в руки колишнього барабанщика Red Hot Chili Peppers Джека Айронса, а той передав її знайомому з Сан-Дієго на ім'я Едді Веддер. Юнак вже чотири роки співав в місцевому колективі Bad Radio, але залишив гурт, який не відповідав його амбіціям. Веддер працював на заправці, у вільний час захоплювався серфінгом, і після прослуховування пісень насправді зацікавився ними. Він швидко написав тексти до трьох пісень — «Dollar Short», «Agytian Crave» та «Footsteps», — об'єднавши у трилогію про хлопця, що божеволіє після смерті батька. Веддер записав вокал до цих інструментальних композицій та повернув касету до Сіетлу.

Тоді колишні учасники Mother Love Bone працювали над музичним проєктом, присвяченим Ендрю Вуду. Його давній друг, фронтмен Soundgarden Кріс Корнелл, написав декілька пісень на честь загиблого музиканта. Було вирішено записати їх з музикантами Mother Love Bone, що залишилися в живих, об'єднавшися у триб'ют-гурт Temple of the Dog. Посеред студійних сесій Ґоссард та Амент отримали касету від Веддера і були вражені тим, що почули. Їм сподобалися тексти та низький голос Веддера, нетиповий для тогочасних вокалістів, що найчастіше співали у високому регістрі, тому Веддера запросили прилетіти до Сіетлу на прослуховування.

Створення Pearl Jam 13 жовтня 1990 року Едді Веддер вперше зустрівся з іншими музикантами гурту у Сіетлі. Окрім Ґоссарда, Амента та Маккріді, до новоствореного колективу приєднався барабанщик Дейв Крузен. На доданок до трьох пісень, для яких Веддер написав тексти раніше (тепер вони називалися «Alive», «Once» та «Footsteps»), він закінчив ще одну — баладу «‘E’ Ballad», яка отримала назву «Black». Гурт одразу вирушив до репетиційного приміщення, що знаходилося в підвалі артгалереї Galleria Potatohead, і через тиждень насиченої спільної роботи в них було вже одинадцять майже готових пісень, серед яких «Oceans», «Even Flow» та «Release».

Маючи достатньо матеріалу, музиканти вирішили презентувати його публіці. Вони обрали для гурту назву Mookie Blaylock, на честь відомого американського баскетболіста, та 22 жовтня виступили в сіетлському клубі «Off Ramp». Вже наступного дня вони вирушили до студії London Bridge Studios, де почали записувати власні пісні на плівку. Ще одна демо-сесія, протягом якої було зроблено якісніші версії пісень, відбулася в січні 1991 року. До того моменту Едді Веддер вже переїхав до Сіетлу, а гурт зміг підписати контракт на видання альбому з лейблом Epic Records. Окрім цього, назва гурту змінилася: з «Mookie Blaylock» вони перейменувалися на «Pearl Jam». Едді Веддер розповідав в інтерв'ю, що назва відсилала до галюциногенного варення (), яке готувала його бабуся Перл ().

Запис альбому

Повноцінний запис альбому тривав з 27 березня по 26 квітня 1991 року в студії London Bridge під керівництвом Ріка Парашара, який став продюсером альбому. Більшість пісень було написано заздалегідь, і лише чотири написали або закінчили під час перебування в студії: «Porch», «Deep», «Why Go» та «Garden». Музику для більшості пісень писали Стоун Ґоссард та Джефф Амент, а Маккріді та Веддер їм лише допомогали, в той час, як всі тексти створював Веддер самотужки. Музиканти важко працювали, щоб досягнути якомога кращого звучання. Зокрема, для запису пісні «Even Flow» знадобилося близько 50-70 дублів. «Ми грали її до тих пір, поки не зненавиділи один одного» — згадував Маккріді. Показово, що навіть кінцевий результат, який потрапив до альбому, так і не задовольнив гурт, і для саундтреку до фільму «Одинаки» у 1992 році «Even Flow» перезаписали з новим барабанщиком Дейвом Абруццезе. Окрім цього, музикантам не сподобалася інструментальна частина «Alive», і було вирішено взяти той зразок, що записали ще під час січневих демосесій, додавши до нього нове соло Маккріді, натхненне творчістю Ейса Фрейлі з Kiss.

В червні 1991 року для зведення альбому музиканти вирушили до Великої Британії, де в студії Ridge Farm Studio в невеличкому місті Доркінг в графстві Суррей працювали під керівництвом Тіма Палмера. Якщо запис пісень обійшовся музикантам приблизно у 25 тис. доларів, то зведення коштувало втричі більше. Разом з цим, загальний бюджет платівки Pearl Jam був меншим, аніж у дебютного альбому Mother Love Bone. Студія знаходилася далеко від великих міст, тому коли для пісні «Oceans» знадобилося додати ефекти перкусії, замість їхати в музичний магазин, музиканти використали перечницю та вогнегасник.

Одразу після закінчення запису альбому гурт втратив барабанщика. Дейв Крузен був алкоголіком, і попри безліч шансів, що йому надавали інші музиканти, не міг впоратися зі шкідливою звичкою. Врешті решт, він вирушив до реабілітаційної клініки, а для концертного турне Pearl Jam довелося шукати нового виконавця. Тимчасовою заміною Крузену став сесійний барабанщик Метт Чемберлен, який потім порекомендував Дейва Абруццезе, що став постійним барабанщиком Pearl Jam на декілька наступних років.

Зміст альбому

Назва та обкладинка Назва альбому Ten стала своєрідним присвяченням баскетболісту «Нью-Джерсі Нетс» Мукі Блейлоку, на честь якого було названо гурт від початку. Хоча від назви «Mookie Blaylock» після підписання контракту з Epic Records довелося відмовитися, платівку назвали «Десяткою» на честь номера, під яким виступав Блейлок.

На обкладинці альбому музиканти зображені впятьох, на червоно-рожевому фоні, об'єднавши руки в повітрі, ніби спортивна команда під час святкування. На задньому фоні світлини, зробленої фотографом Ленсом Мерсером, можна побачити величезні літери: це напис «Pearl Jam», який викладено з дерев'яних літер в натуральну величину бас-гітаристом Джефом Аментом, що виступав в ролі артдиректора з оформлення платівки. За словами Амента, обкладинка мала показати, що Pearl Jam є справжнім згуртованим колективом, в якому, ніби три мушкетери, «один за всіх, і всі за одного». Не всі ідеї Амента було втілено в життя, зокрема, фон обкладинки мав мати більш бургундовий відтінок, а зображення музикантів мало б бути повністю чорно-білим.

Обкладинка компакт-дисків, яка зображала руки музикантів на тлі назви «Pearl Jam», була частиною більшого зображення учасників гурту у повний зріст. Повне зображення можна було побачити, розгорнувши обкладинку компакт-диска. Окрім цього, деякі оригінальні видання Ten містили повне фото на обкладинці.

Тексти

Автором всіх текстів на платівці став соліст Едді Веддер. Ключове місце в альбомі посідає так звана трилогія «Momma-Son» (), що складається з пісень «Alive», «Once» та «Footsteps» (остання не потрапила до альбому, але вийшла бі-сайдом до синглу «Jeremy» в Великобританії), бо саме до них Веддер першими написав тексти першими, отримавши демо-запис від Джека Айронса. В першій частині трилогії йдеться про юнака, який опинився в скрутній ситуації: спочатку втратив батька, потім дізнався, що його справжнім батьком була інша людина, а в кінці до нього звертається мати та каже, що готова йому віддатися. В Збентежений герой пісні повторює: «Я все ще живий» («Alive»). В другій частині герой розуміє, що його життя зруйноване, стає серійним вбивцею і згадує ті часи, коли він був здатний контролювати себе («Once»). В третій, завершальній частині, він знаходиться у в'язниці та чекає на страту («Footsteps»). Пізніше Веддер зізнався, що текст «Alive» був частково автобіографічним, бо він в сімнадцять років дізнався від матері, що його справжнім батьком була інша людина.

Визначальними темами пісень стали самотність, депресія, вбивство або самогубство, а також соціально важливі теми, на кшталт використання психіатричних лікарень або проблематики безхатьків. Щира та відверта лірика Веддера резонувала з емоційним станом колишніх музикантів Mother Love Bone, які ледве оговталися після трагічної загибелі фронтмена. Текст до балади «Black», головний герой якої звертається до коханої, Веддер написав ще перед тим, як приїхати до Сіетлу. Під час першого тижня спільної роботи з гуртом, Веддер написав тексти «Oceans», «Even Flow» та «Release». Слова для «Oceans» — улюбленої теми співака, який захоплювався серфінгом, — він придумав, коли під час репетиції випадково залишився за замкненими дверима на вулиці під час дощу. В «Even Flow» він розказував історію знайомого безхатька, а в «Release» звертався до батька, якого, як виявилося, ніколи не знав.

Музика