Умбе́рто II (; 15 вересня 1904 — 18 березня 1983) — четвертий та останній король Італії із Савойської династії. Правив трохи більше місяця (9 травня — 12 червня 1946 року), за що отримав прізвисько «Травневий король».
Життєпис
Умберто Нікола Томазо Джованні Марія ді Савойя ()Умберто II , третя дитина та єдиний син третього короля Італії Віктора Емануїла III і принцеси Олени Негош-Петрович, народився 15 вересня 1904 року у Кунео в замку Ракконіджі.
У 1930 році одружився з Марією Жозе Бельгійською. Змалку він здобув гарну освіту, зокрема й військову, проходив стажування в різних військових частинах. Зробив гарну військову кар'єру, командував Південною та Північною італійськими арміями. Проте після приходу до влади в Італії фашистів роль короля суттєво зменшилася; поменшало повноважень і у принца. Де-факто військами керував Беніто Муссоліні.
Під час битви за Францію (Італійського вторгнення у Францію) Умберто командував групою армій «Захід» і показав себе невмілим воєначальником. У вересні 1943, коли німецькі війська підходили до Рима, був змушений із батьком тікати на південь Італії. В червні 1944 Рим звільнено й Умберто повернувся до столиці.
Крайня непопулярність королівської родини змусила Віктора Емануїла в 1946 відректися від влади на користь сина. Це була спроба врятувати монархію. Втім, і до того він фактично виконував обов'язки регента, а батько перебував у Єгипті. Недовге офіційне правління нового короля завершилося остаточним скасуванням монархії у результаті референдуму 2 червня (12 мільйонів італійців проголосували «За» скасування, 10 мільйонів — «Проти»).
Через 9 днів Умберто II офіційно зрікся влади й виїхав до Швейцарії. Він не мав права повернутися на Батьківщину, оскільки в 1947 році було прийнято відповідний закон, який забороняв представникам чоловічої статі Савойської династії повертатися в Італію. У вигнанні Умберто багато подорожував, жив під іменем граф ді Сарре.
У 1983 році порушено питання про дозвіл екс-королю повернутися до Італії, але того ж року він помер у Женеві.
23 грудня 1987 року, дружина Умберто отримала дозвіл повернутися, а через два роки їй була призначена пенсія вдови офіцера.
У народі Умберто II отримав прізвисько «Травневий король», оскільки реально правив він трохи більше місяця, переважно у травні 1946 року.
Особисте життя
1920 році, 16-річним юнаком, часто приходив на вистави за участю актриси Мімі Айльмер, що стало предметом чуток про їхній любовний роман. Замолоду у 1920-х роках був коханцем майбутнього режисера Лукіно ВісконтіGaia Servadio, Luchino Visconti, Milano, 1980, p. 99., мав стосунки й з іншими чоловікамиGuido Leto, O.V.R.A., Fascismo e Antifascismo, Cappelli, Bologna, 1951..
Умберто II, з 1930 року був одружений з Марією Жозе Бельгійською (1906—2001Umberto II — Last King of Italy ), донькою короля Бельгії Альберта I. У них народився один син і три доньки: Марія Піа Савойська (1934); Віктор Емануїл, принц Неаполітанський (1937—2024)Помер син останнього короля Італії, який майже все життя прожив у вигнанні. 03.02.2024, 19:51; Марія Габріела Савойська (1940); Марія Беатриса Савойська (1943).
Нагороди
Італія Вищий орден Святого Благовіщення з ланцюгом Орден Святих Маврикія та Лазаря, великий ланцюг Орден Корони Італії, великий ланцюг Савойський військовий орден, великий ланцюг Савойський цивільний орден з ланцюгом Колоніальний орден Зірки Італії, великий ланцюг Орден «За заслуги в праці» (Італія) з ланцюгом Орден Римського орла, великий золотий хрест з ланцюгом Бальї Великого хреста справедливості особливого класу (Мальтійський орден; 17 листопада 1922) Орден Заслуг pro Merito Melitensi, великий хрест з ланцюгом (Мальтійський орден) Орден Святого Януарія, великий хрест з ланцюгом Константинівський орден Святого Георгія, великий хрест справедливості з ланцюгом Орден Святого Стефана (Тоскана), великий хрест Орден Святого Йосипа, великий хрест
Третє Болгарське царство Орден «Святі Рівноапостольні Кирило та Мефодій», великий хрест Орден «Святий Олександр», великий хрест з ланцюгом
Німецька імперія Орден Чорного орла з ланцюгом Орден Червоного орла, великий хрест Орден Святого Губерта Орден Золотого лева з ланцюгом
Греція Орден Спасителя, великий хрест Орден Святих Георгія і Костянтина, великий хрест з ланцюгом
Португалія Орден Христа, великий хрест Орден Вежі й Меча, великий хрест з ланцюгом
Румунія Орден Михая Хороброго 1-го класу (26 липня 1943) Орден Кароля I, великий хрест з ланцюгом
Російська імперія Орден Андрія Первозванного з ланцюгом Орден Святого Олександра Невського Орден Білого Орла (Російська імперія) Орден Святого Станіслава 1-го ступеня Орден Святої Анни 1-го ступеня Орден Орла Грузії, великий хрест
Іспанія Орден Золотого руна (19 листопада 1923) Орден Карлоса III, великий хрест з ланцюгом
Ватикан Єрусалимський Орден Святого Гробу Господнього, великий хрест з ланцюгом Верховний орден Христа, великий хрест з ланцюгом (2 січня 1932)
Інші країни
Foreign honours[edit source] Орден Леопольда I, великий ланцюг (Бельгія) Орден Слона (Данія; 31 серпня 1922) Орден князя Данила I, великий хрест особливого ступеня (Чорногорія) Орден Святого Олафа, великий хрест (Норвегія) Орден Білого Орла (Польща) Орден Серафимів (Швеція; 7 вересня 1922) Орден Королівського дому Чакрі (Таїланд; 26 березня 1933) Королівський вікторіанський ланцюг (Британська імперія) Орден Зірки Карагеорія, великий ланцюг (Королівство Югославія)
Примітки
ПопередникВіктор Емануїл III Король Італії1946 Наступник —