Мéрані — в стародавніх грузинських оповідях — чарівний кінь.
За переказами, Мéрані був крилатим вороним конем, що обганяє вітер. Він допомагав героєві здійснювати подвиги. Як і споріднений йому персонаж грецької міфології Пегас, Мéрані виступає алегорією творчого натхнення.
Мéрані
Мерані мій мчить без доріг, без троп і стежок мчить; За мною, крякаючи вслід, злоокий крук летить. Мерані мій, скачи вперед у простори безмежні, Віддай вітрам думки мої, схвильовані й бентежні!
Вітри поборюй, води розтинай, злітай над кручі й скелі кам'яні, Несись вперед, щоб, нетерплячий, я прикоротив своїх мандрівок дні! Не крийсь від бурі, спеки і сльоти, літавцю мій, мій коню невгамовний, Не вболівай, що зморений, без сил, покине твій їздець саможертовний! Нехай навік покину рідний край, нехай покину друзів і сім'ю, Нехай ніколи не побачу більш солодкомовну дівчину свою, Де стріну ніч, хай там і розсвіте, хай там, як рідну, пригорну землицю, Лише зіркам, супутникам своїм, повім душі моєї таємницю.
Хай жар любові й зойк душі пірнуть в морську глибінь, Нехай поглине їх краса і шал твоїх стремлінь. Мерані мій, скачи вперед у простори безмежні, Віддай вітрам думки мої, схвильовані й бентежні!
Хай не знайду між предківських могил в землі вітчизни схову я собі, Хай та, яку я серцем покохав, на мене сліз не зронить у журбі. Мені могилу буде рити крук між трав колючих, у пустельнім полі, І порох, збитий вихором рвучким, мої кістки вкриватиме поволі.
І замість сліз коханої роса впаде з небес на груди мертвяка, І пролунає в похоронний час не плач рідні, а клекіт коршака. Мерані мій, неси мене вперед, за грані долі мчи в прекраснім шалі! Якщо і досі долі не скоривсь, то вершник твій не скориться й надалі!
Хай, гнаний долею, я вмру, самотній мандрівник, Але її разючу сталь я зневажати звик. Мерані мій, скачи вперед у простори безмежні, Віддай вітрам думки мої, схвильовані й бентежні!
Так, ці пори?ви гордої душі безплідно й марно в світі не минуть. Мерані мій, лишиться на землі протоптана тобою, трудна путь, І після мене послідовник мій вже легше пройде ці тяжкі дороги І, не жахнувшись, пронесе його крізь чорну долю огир прудконогий.
Мерані мій мчить без доріг, без троп і стежок мчить; За мною, крякаючи вслід, злоокий крук летить, Мерані мій, скачи вперед у простори безмежні, Віддай вітрам думки мої, схвильовані й бентежні!
1842 Ніколоз Бараташвілі Поезії
Перекладач: Микола Бажан Джерело: З книги: Микола Бажан. Твори у чотирьох томах. Том III. Переклади. К.:Дніпро, 1975
Література Мифологический словарь. — М. Сов. энциклопедия, 1991; Мифологический словарь / Под ред. Мелетинский Е. М. — М.: Сов. энциклопедия, 1990; Мифы народов мира / Под ред. Токарева С. А. — М., Сов. энциклопедия, 1987; Бардавелидзе В. В. По этапам развития древнейших религиозных верований и обрядовое графическое искусство грузинских племен. — Тб., 1957; Вирсаладзе Е. Б. Грузинский охотничий миф и поэзия. — М., 1976; Очиаури Т. Мифологические предания горцев Восточной Грузии. — Тб., 1967; Рухадзе Д. Грузинский народный праздник. — Тб., 1966.
Див. також Грузинська міфологія