Шуміхін Володимир Сергійович (30.08.1939, м. Нова Ляля Свердловської обл., РФ — 06.04.2012, м.Київ, Україна) — радянський та український науковець, матеріалознавець, фахівець у галузі процесів лиття, спортсмен, спортивний діяч.
Доктор технічних наук, професор, заст. директора Інституту проблем лиття НАН України, член-кореспондент НАН України, лауреат Державної премії СРСР (1982, 1984), заслужений діяч науки і техніки. Дійсний член Академії технологічних наук України.
Майстер спорту СРСР з лижного туризму, альпінізму та спортивного орієнтування. Майстер спорту з лижного туризму (1964), майстер спорту з альпінізму (1970), майстер спорту зі спортивного орієнтування (1974). Кандидат в майстри спорту зі скелелазіння. Інструктор-методист з альпінізму. Чемпіон СРСР.
Державні нагороди та відзнаки: Премія РМ СРСР (1984, 1986), Орден Трудового Червоного Прапора, Заслужений діяч науки і техніки України (1998), Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2008).
ЖИТТЄПИС
Закінчив Одеський політехнічний інститут у 1962 році. Відтоді працював на Харківському заводі торговельного машинобудування. 1965–2012— у Фізико-технологічному інституті металів та сплавів НАН України: квітень—червень 1975 — учений секретар, 1975–89 — заступник директора з наукової роботи, 1989–2000 — завідувач відділу фізико-хімії процесів лиття, 2000–2010 — завідувач відділу фізико-хімії сплавів, 2011–2012 — головний науковий співробітник.
Доктор технічних наук (1982), професор (1984).
Заслужений діяч науки і техніки України (1998).
Виконав ґрунтовні дослідження в галузі теорії та практики фізико-хімічних процесів плавки та кристалізації ливарних сплавів, розробки та оптимізації технологічних процесів одержання високоякісного лиття. Керував роботами зі створення технології отримання синтетичного чавуну в індукційних електропечах. Брав участь у створенні монетних сплавів для введення в обіг національної валюти України, організації випуску серії ювілейних та памʼятних монет з української тематики. Разом з учнями розробляв обʼємноаморфізовані сплави та композити на основі цирконію та алюмінію, які застосовують на низці підприємств.
Спортивна кар'єра
Як спортивний турист здійснив перші перетини Полярний Урал—Нова Земля (1964) та плато Путорана (Таймир, 800 км, 1967). Чемпіон СРСР (1968) та України (тричі) зі спортивного орієнтування. Чемпіон України з альпінізму (1969). Брав участь у підготовці спортсменів з цих видів спорту.
Організував Першу гімалайську експедицію незалежної України. Під його керівництвом українські альпіністи: Віктор Пастух, Ігор Свергун та Олег Макаров у травні 1991 здійснили сходження на пік Манаслу (8163 м). Прапор незалежної України замайорів над однією з чотирнадцяти найвищих вершин світу і шостій за висотою вже у травні 1991 року, хоча лише наприкінці січня 1992 року синьо-жовтий стяг був офіційно затверджений Державним прапором України.
В студентські роки всі канікули пройшли в гірських і «північних» туристських походах в Заполяр'ї, Паміру, Уралу, Алтаю з відомими згодом харківськими туристами і альпіністами (Ю. Григоренко-Пригодою, Н. Плотниковою, С. Тичком, В. Ткаченком, Л. Івановим та ін.). Перше сходження здійснив у 1964 р., відразу підкоривши вершину Уларг, 3Б к. с. У 1965 році закінчив Харківську міську школу інструкторів з альпінізму. З 1966 р. понад 10 років працював інструктором в альплагері «Ельбрус», «Цей», «Алібек».
Найкращі сходження здійснив у харківській команді «Авангард»: Мамісон-хох по лів. ребру півн. стіни, 5Б к.с., з/п — 3-є місце в чемпіонаті України (1964); Башкара «по дзеркалах» півн. стіни, 6 к.с., з/п — 2-е місце в чемпіонаті України (1965); пік Щуровського по зах. стіні через жандарм «Бабак», 6 к.с. — Чемпіон Укрради «Авангард» (1968); Чатин-тау по півн. стіні, лів. частина «ромба», 6 к.с., з/п (1969); Чанчахі-хох, по Центр. Баст. півн. стіни, 6 к.с., з/п — 2-е місце в чемпіонаті СРСР (1970); Ушба Півд., по центру півн.-зах. стіни, 6 к.с., з/п — чемпіон СРСР (1972).
Брав участь у складних рятувальних роботах: на в. Адай-хох; на п. Північна Ушба — група японських альпіністів (1967); Ушба Південна, група німецьких альпіністів (1972).
Неодноразовий призер чемпіонатів України та спортивного товариства «Буревісник» зі скелелазіння.
У 1986—1992 і 1995—1998 рр. — Президент Федерації альпінізму (ФАіС) України. З 1998 р. — перший віцепрезидент ФаіС України. З 2008 по 2012 роки — Радник президента ФАіС України.
РОДИНА
Одружений. Має двох синів.
Посилання На сайті АТН