Єлизаве́та Фе́дорівна Миро́нова (19 вересня 1929, Сошників — 16 серпня 2010, Київ) — українська художниця декоративного розпису; член Спілки радянських художників України з 1967 року. Лауреат Премії імені Катерини Білокур за 1993 рік. Дружина художника Леоніда Яворського.
Життєпис Народилася 19 вересня 1929 року в селі Сошникові (нині Бориспільський район Київської області, Україна), де провела дитинство і юність. Малювати вчилася у матері та самостійно. 1967 року працювала в Будинку творчості художників «Седнів» у смт Седневі Чернігівської області.
Мешкала у Києві в будинку на вулиці Мілютенка, № 11б, квартира № 59. Померла у Києві 16 серпня 2010 року.
Творчість Авторка картин, тематичних композицій, настінних розписів, рушників, гобеленів, мозаїчних композицій за фольклорними мотивами. Серед робіт:
«Безсмертний птах» (1963); «Рибки» (1965); «Весілля» (1967); «Козак Мамай» (1967); «Квітка над вулканом» (1967); «Історичний мотив» (1968); «Щедрий вечір» (1968); «Весна в Седневі» (1968); «Ой не шуми, луже» (1968); «Спогад про матір» (1969); «Лелека» (1979); «За світ встали козаченьки» (1982); «Ніч така місячна» (1984); «Музика вічності» (1986); «Сорочинський ярмарок» (1989); «На калині мене мати колихала» (1990); «Козацька церква влітку» (1991); «Кам'яниця» (1991); «Маруся Чурай» (1992); «Веснянки» (1993); «Зимовий пейзаж» (1993); «Козаки в поході» (1994); «У неспокійну ніч» (1994); «Різдвяний вечір» (1995); «Осінь» (1995); «Життя продовжується» (1996); «Колядка» (2000); «Козаки в поході» (2000). </div> Репродукції картин художниці прикрашали поштові листівки.
Створила: декорації до фільму «Вечір на Івана Купала» (1968, режисер Юрій Іллєнко); монументально-декоративні розписи готелю «Україна» в Москві (1970-ті), ресторанів «Курені» у Києві (1970—1971), «Козацький дозор» у Запоріжжі (1972; усі — разом із першим чоловіком Леонідом Яворським); ілюстрації до фольклорної збірки «А де ж наша зозулиця?» (1969), книги «Де найкраще місце на землі?» Дмитра Павличка (1973), збірки віршів для дітей «Джерельце» (2000; усі — Київ); гобелени «Ой не світи, місяченьку, та й на той перелаз» (1980), «Свято врожаю» (1984), «Весілля», «Вербиченька» (обидва — 1985), «Урожай», «Вівчарик» (обидва — 1986), «Сорочинський ярмарок» (1987, у співавторстві з Леонідом Яворським; Національний музей українського народного декоративного мистецтва), «Дерево життя» (1995), «Несе Галя воду», «Козак Мамай» (обидва — 2000). Брала участь у республіканських виставках з 1963 року, всесоюзних — з 1968 року, зарубіжних — з 1965 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1967, 1990—1996, 1999, 2001—2003, 2015 (посмертна) роках, селі Сошникові у 1998 році.
Література Миронова Єлизавета Федорівна // ; Миронова Єлизавета Федорівна // ; Миронова Єлизавета Федорівна // ; Миронова Єлизавета Федорівна // ;
Посилання Дмитро Павличко. «Де найкраще місце на землі?» Видавництво «Веселка» Художнє оформлення Єлизавети Миронової. 1973