Інтере́с (у праві) — прагнення особи повніше задовольняти свої потреби і бажання, що прямо не формалізовано в конкретному суб'єктивному праві, проте не суперечить праву як такому.
Конституційний Суд України дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес»: це — прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного права і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
У структурі законного інтересу виділяють два елемента: прагнення суб'єкта користуватися конкретним соціальним благом; звернення в деяких випадках за захистом до компетентних органів.
Як приклад законного інтересу можна навести: зацікавленість у здоровому підростаючому поколінні; зацікавленість автора у високому гонорарі; зацікавленість підозрюваного у спростуванні підозри та ін.
Охоронюваний законом інтерес підлягає захисту нарівні з правами.
Див. також
Правовий статус особи Суб'єктивні права Юридичні обов'язки Свободи людини
Примітки
Посилання
«СУБ'ЄКТИВНЕ ПРАВО» — «ЗАКОННИЙ ІНТЕРЕС»: ПОНЯТТЯ ТА ДІАЛЕКТИКА СПІВВІДНОШЕННЯ
Джерела
Малеин Н. С. Охраняемый законом интерес // Советское государство и право. — 1980. — № 1. Экимов А. И. Интересы и право в социалистическом обществе. — Л., 1984.
Література Інтерес правовий //