Ки́тен () — невелике курортне містечко на південному сході Болгарії, в Бурґаській області, громада Приморсько. З населенням 1144 мешканців це четверте найменьше за чисельністю населення місто в Болгарії після Мелника, Маджарово та Плиски. Китен — відоме курортне селище на південному узбережжі Чорного моря Болгарії. З 1981 по 1991 рік він був районом міста Приморсько. Населення за даними останнього офіційного перепису населення 2021 року становило 1060 мешканців.
Населення За даними перепису населення 2011 року у місті проживали осіб.
Національний склад населення міста: Національність Кількість осіб Відсоток болгари 908 96,5 % цигани 18 1,9 % не визначились 8 0,9 % Всього відповіли 941
Після повномасштабного вторгнення в Україну у місто прибула велика кількість біженців, які на данний момент становлять достатньо великий, але неможливий для виміру відсоток. Китенські українці проживають у готелях та базах відпочинку, які є членами спеціальної гуманітарної програми.
Розподіл населення за віком у 2011 році:
Динаміка населення:
Географія
Місто розташоване за 53 км на південний схід від обласного центру Бурґас, за 6 км на південь від муніципального центру Приморсько та за 11 км на північний захід від центру сусідньої громади Царево. Воно розташоване на північ від гирла річки Китенська, а частина її – на невеликому півострові Урдовіза.
Основними особливостями рельєфу в Китені, які мають першочергове значення для туризму, є пляжі та 2 мальовничі затоки - Караагач і Коннік (більш відома як Атліман). Уздовж узбережжя Странджи є й інші красиві невеликі затоки (Созопольська, Каваците, Стомопло), але кожна з них вирізняється своїми умовами та чарівністю. Цьому сприяє поєднання лісистих відгалужень Странджи та моря.
Пляжі, мабуть, є головним природним ресурсом, що визначає розвиток Китена як курортного селища та як центру літнього морського відпочинку. Місто Китен має два піщані пляжі загальною площею близько 145 000 м². Північний пляж або "Китен-Атліман" розташований біля однойменної затоки. Він має площу близько 81 000 м², яка також включає прекрасні піщані дюни. З обох боків пляж оточений високим скелястим берегом. Південний пляж умовно поділяється на два - пляж "Китен-Південь" та пляж "Кемпінґ Китен". Він розташований на березі затоки Урдовіза, яка ширше відкрита до моря. Довжина його берегової лінії становить 1380 м. На півдні він сягає гирла річки Караагач, а на півночі - початку скелястого півострова Урдовіза, де зараз побудований портовий пірс. Поблизу Китена розташовані пляжі ММЦ (Міжнародний Молодіжний Центр) – «Приморско» та «Приморско-Південь», які є одними з найбільших пляжів на узбережжі Чорного моря на південь від Бурґаса.
Китен має м'який, сонячний, теплий і вологий перехідний середземноморський клімат. Середньорічна температура становить 12 °C, а середня температура січня не опускається нижче 2 °C. У Китені не спостерігаються заморозки, характерні для внутрішньої частини Странджи. Середньодобова температура влітку становить 27 °C, і тепло з приблизно 1700 сонячними годинами з травня по жовтень. Переважаючі вітри - північно-західні, а також бризова циркуляція протягом теплої половини року. Хороші кліматичні умови в поєднанні з особливостями рельєфу - закритими затоками, передбачають спокійне море протягом більшої частини літнього сезону. Сильні дощі та грози в кінці літнього сезону, зазвичай наприкінці серпня та вересня, є несприятливими. Курорт розташований на узбережжі Чорного моря, яке саме по собі є закритим морем - його єдиним зв'язком зі Світовим океаном є протока Босфор, яка з'єднує його з Мармуровим морем. Це визначає його низьку солоність, якій також сприяють великі європейські річки, що впадають у нього, Дунай, Дніпро, Дністер і Дон. Чорне море вирізняється з-поміж усіх інших морів солоністю 18‰, слабкими припливами та відсутністю небезпечних морських мешканців. Ці умови створюють чудові умови для розвитку літнього морського туризму на берегах цього водного басейну, а також інших видів відпочинку, таких як водні види спорту, риболовля тощо.
Китен розташований на невеликому півострові між двома невеликими чорноморськими затоками Караагач і Коннік (остання є найпівденнішою частиною Дявольської затоки). У них впадають відповідно річки Караагач, або ж Китенська річка, та Дявольська. В обох річках водяться річкова та болотна кефаль, чорний вусач та марена румунська. На курорті також є мінеральне джерело, яке знаходиться поблизу кемпінґу «Атліман». Вода надходить з глибини близько 700 м. Вона каналізована та має встановлений хімічний склад (нітрати, хлориди – 277 мг/дм3). Вода з цього джерела використовується переважно для пиття.
Основними видами рослин, що створюють цей вигляд і серед яких розташована значна частина курорту, є різні види дуба, такі як благун, скельний, бурґундський, та штучні насадження білої та чорної сосни. Зустрічається також дерен, а переважно навколо затоки Караагач є значні лісові насадження з тополею. Гирло річки Китенська заросло болотним очеретом, вербою, а на крутому схилі до Південного пляжу росте дика ліана. Серед рослинності Странджі зустрічаються певні види рослин, зростання яких визначається кліматичними впливами морських тропіків, такі як чагарникова субтропічна рослина Філірея середня, що називається «пернар» , красива вічнозелена рослина Рододендрон понтійський, відома як странджанський барвінок тощо.
Фауна на території лісового господарства представлена благородним оленем, сарнею, кабаном, зайцем, баранцем, які мають першочергове значення для мисливського туризму. Іншими поширеними видами тварин є вивірка, білочеревий їжак, різні види змій, жаби, водяна черепаха, жук-олень, мартин тощо. Різноманітність видів у морському та річковому естуарії також не мала і має важливе значення для рибальства як виду спорту та як засобу існування місцевого населення. Найбільше економічне значення мають пелеміди, яких ловлять сітками та на джиг у період жовтень-листопад, та ставрида (найбільш промислова риба). Інші поширені види – камбала (найдорожча риба), лящ (близько 30 видів – ручейник, лічмус стрінгілл, чорний лящ, піщаний лящ тощо), кефаль (кімоноподібна риба), іларія, лефера, скорпід (її кількість значно зросла за останні 3-4 роки), морський окунь (різновид кефалі), ватос (морський сом – рідкісний, відомий делікатес), чорноморська акула, дракон (популяція зменшилася), дельфін. Також водиться багато видів крабів – паур (найпоширеніший), грападжія, піщаний краб, чорний краб; креветка; чорна мідія; рапана; калан тощо. У річці Караагач найпоширеніші короп, річкова кефаль (у великій кількості), карась, сиг, окунь тощо.
Екологічна ситуація Китена визначається розташуванням поселення у відносно екологічно чистому регіоні. Поблизу курорту немає підприємств важкої (або легкої) промисловості, а також великого порту. Курорт розташований у безпосередній близькості від природного парку Странджа, оголошеного таким у 1995 році. Він займає площу 116 133 гектари та є одним з найбільших у країні. Парк Странджа включає заповідники Сілкосія, Лопушна, Вітаново, Тісовиця та історичну місцевість Петрова Нива.
Його створили для збереження унікальної рослинності, що поєднує безліч ендеміків та реліктів, таких як дуб скельний, бук східний, граб східний, граб чорний, платан, кінський каштан, ялівець, дикий жасмин, псевдомаквіс, барвінок странджанський, скажене дерево? , вірменський дуб, дикий нут, дикий інжир тощо.
Поблизу Китена також знаходиться парк Ропотамо. Він був оголошений заповідником у 1940 році (змінений у 1956 році), національним парком з 1962 року. Він охоплює гирло річки Ропотамо та має площу 847 гектарів. У межах парку є 4 заповідники - Зміїний острів, Морський полин, Аркутіно, Водяні лілії. Він був створений з метою збереження типових лісових угруповань лонгозних та низинних типів рослинних елементів із сусідніх фітогеографічних регіонів - Середземноморського, Близькоазіатського Понтійського, ендемічних та реліктових видів та угруповань, рідкісних псаммофітів, ліаноподібних рослин. Природа надзвичайно красива та приваблива. Є невеликі болота, у старих руслах річки сформувалася характерна флора та фауна, є химерні скельні утворення - Голова Лева (болг. Лъвската глава), просторі пляжі, красиві піщані дюни, мальовничі ландшафти. Китен може похвалитися гарним екологічним середовищем, що надає можливість для розвитку туризму. Заповідні території та парки можуть бути причиною для залучення більшої кількості туристів, що може порушити типовий для регіону літній морський відпочинок або поєднатися з ним. Багато гостей міста віддають перевагу Китену через чистіше море, красиві лісові масиви. Мета полягає в тому, щоб зберегти це та щоб Китен зберіг свою славу екологічно чистого морського курорту.
Історія Історія міста дуже давня. Перша назва поселення була Урдовіза і походить з бронзової доби у Стародавній Фракії. Це давнє фракійське поселення, що підтверджується численними знахідками стародавніх кам'яних якорів та кераміки кінця бронзової доби, архаїчної, класичної та елліністичної пакувальної кераміки (переважно фрагментів амфор), фрагментів римських посудин з червоною глазур'ю, знайдених у затоках навколо півострова. За однією з гіпотиз, це був останній порт, з якого експортувалися провізії до Трої, блокада якого призвела до її падіння у 12 столітті до нашої ери.
Коли Османська імперія завоювала селище, за легендою, долю поселення визначила місцева красуня Стана Урдовизька («Біла Стана» або Марія в іншому варіанті). Вона була дочкою боярина та правителькою фортеці. Завойовник султан Мурад був охоплений красою дівчини та хотів одружитися з нею, а тим самим підкорити неприступну фортецю. Боярка погодилася одружитися з ним за умови, що султан передасть її в особисте володіння та звільнить від усіх податків стільки сіл, скільки вершник на швидкому коні зможе об'їхати за 1 день від сходу до заходу сонця. Султан прийняв умову, і намісник розмістив диких жеребців у кількох місцях Странджі. Дівчина особисто цілий день їхала верхи на коні та, змінюючи коней, обійшла більшу частину Північної Странджі – територію на південний захід від Урдовізи, майже Малко-Тирново. Вона оточує села Урдовіза, Булгарі, Кондолово, Граматиково, Заберново, Візиця, Стоїлово, Брашлян, Звездець, Калово, Бяла Вода та деякі інші у західному напрямку – загалом 17 сіл. Коні постійно вкриті білою піною. Вершниця скаче по хребту Странджі Босна-Ургаш-Хаджійката у напрямку узбережжя Чорного моря. Але коли вона досягає затоки на північ від Урдовизи, під стінами фортеці, останній кінь падає від виснаження і гине. Помирає і прекрасна діва з Урдовизи. Відтоді затока називається Атліман (Кінська затока). Спеціальний султанський фірман, виданий для цієї мети, звільняє населення від усіх податків і берії. Регіон називався Хасекія або Асекія. Урдовіза існувала до 17 століття, коли через небезпеку нападів козахів її населення переселилося у глиб Странджі, заснувавши велике село Візиця. Народ хасекі користувався цими привілеями до першої половини 19 століття. Указ султана, який надавав привілеї населенню хасекі, був знищений у 1845 році вбивством його останнього опікуна, Хаджі Стояна з села Звездець.
До кінця 19 століття фортечна стіна все ще дуже добре збереглася. Зараз збереглася стіна Урдовізи, яка відділяла півострів від материка.
У 1931 році на півострів Урдовіза прибули перші поселенці, які збудували 14 невеликих будинків типу «Шаронські» за програмою француза Рене Шарона. Вода, вигідне розташування та багаті пасовища приваблювали поселенців. Здалеку будинки нагадували букет квітів, і з 1932 року поселення носить назву Китен (гарний, чудовий). У поселенні було збудовано каплицю «Вознесіння» (присвячену Святому Спасу), яка сьогодні відновлена. Це свято, що відзначається через 40 днів після Великодня, присвячене здоров'ю.