Вулиця Котляревського (Львів)

Ву́лиця Котляре́вського — вулиця у Франківському районі міста Львова, в місцевості Новий Світ (На Байках). Прямує від вулиці Кольберга на південний захід до вулиці Горбачевського. Утворює перехрестя з вулицями Нечуя-Левицького, Богуна. Прилучаються вулиці Івана Левинського, Юліана Захарієвича та Метрологічна.

Назва На Віллах — до 1895 року. Набєляка — від 1895 року, на честь Людвіка Набєляка, польського поета, політичного діяча, що активно відстоював слов'янство в його протистоянні германізації. Учасник листопадового повстання 1831 року. Шиллерґассе — від травня 1942 року, на честь Фрідріха Шиллера, німецького поета, філософа, теоретика мистецтва та драматурга. Набєляка — повернено довоєнну назву в липні 1944 року. Котляревського — назва з 1946 року, на пошану Івана Котляревського, українського письменника, поета, драматурга, засновника нової української літератури.

Забудова В архітектурному ансамблі вулиці Котляревського переважають віденська сецесія, історизм, модерн та функціоналізм. Більшість будинків внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення м. Львова.

№ 1—20 № 1 — вілла Брикчинського, збудована у 1893 році за проєктом Альфреда Каменобродського (1892) на замовлення Станіслава Брикчинського. Виконана у стилі історизму з використанням елементів неоренесансу. Складна у плані з ризалітними виступами. Композиція головного фасаду асиметрична. Завершується декоративним фронтоном плавного абрису із спареними вікнами. На рівні другого поверху на південно-західному фасаді розташований балкон із кованою огорожею. Вхідний портал оздоблено фігурним сандриком. Верх стін декоровано профільованим карнизом із дентикулами та іонічним пояском. Кути будинку на рівні першого поверху оздоблено рустомЕнциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 286—287.Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — S. 123. — ISBN 966-7022-26-9.. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 595-м. Нині тут розташовується лабораторія НУ «Львівська політехніка».

№ 4 — вілла Павла Світальського, збудована у 1890—1891 роках за проєктом Юліана Захаревича та Івана Левинського. Початково була одноповерховою, а другий поверх добудували у другій половині XX століття. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 108-м.

№ 5 — в будинку у 1927 році містилася редакція часопису «Вікна» — друкованого органу літературного об'єднання західноукраїнських письменників «Горно».

№ 8 — кам'яниця, споруджена у 1909—1910 роках за проєктом будівничого Кароля Турковського. У 1910-х роках в будинку мешкали асистенти Львівської політехніки Генрик Грибовський і Вацлав Мінкевич, віце-директор сільськогосподарського банку Генрик Малецький, архітектор Євстахій НедзельськийKsięga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 144, 269, 285, 300.. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 109-м.

№ 10, 12 — триповерхові кам'яниці виконані у стилі модерн з використанням трансформованих мотивів класицизму. Збудовані у 1912—1914 роках за проєктом Івана Багенського спільно з Войцехом Дембінським. В будинку № 10 до 1916 року мешкав польський інженер залізниці, віце-президент Львова Кароль Едвард Еплер (1852—1916)Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916… — S. 83., а також професори Львівської політехніки Альфред Денізот та Вацлав Суховяк (до 1915 року), архітектор Тадеуш СродинськийKsięga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 81, 442, 401..

№ 13 — на початку XX століття власницею будинку (колишня адреса — Набєляка, 11-А) була Марія Стрижовська. У 1908—1914 та 1918—1944 роках в будинку мешкав польський живописець, графік Фелікс ВигживальськийKsięga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 411, 467..

№ 14 — триповерховий житловий будинок, зведений у 1933–1934 роках за проєктом Юзефа Ліндера для Етки Безен. У 1935 році надбудований четвертий поверх за проєктом Артура Шталя.

№ 15 — чотириповерхова житлова кам'яниця на розі з вулицею Богуна, споруджена у 1912–1913 роках будівельно-проєктним бюро Іґнатія Кендзерського та Адама Опольського в стилі модернізованого неокласицизму на замовлення Мєчислава Паппе. Будинок виділяється виразним силуетом даху (зокрема високою наріжною конструкцією у формі шолома) та трапецієподібним фронтоном. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 933-м.

У 2018 році дерев'яну вхідну браму будинку відреставрували, в межах програми співфінансування реставрації історичних дверей і брам між Львівською міською радою та мешканцями. Роботи проводив столяр-реставратор Андрій Пулик.

№ 16 — сецесійний будинок, зведений 1905 року за проєктом Якуба Рисяка. В будинку мешкав польський поет, драматург, прозаїк і журналіст Станіслав Россовський.

№ 17, 19 — житлові будинки, зведені 1910 року за проєктами Юзефа Горнунга. Перший — на замовлення Антонія Якубського, другий — для родини Леонарда та Юлії КваківЕнциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 558; Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893–1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 506. — ISBN 83-88372-29-7.. В будинку № 17 у 1910-х роках мешкав старший радник міської скарбниці, кавалер ордену Франца Йосифа Юліуш ДракKsięga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 88.. В будинку № 19 у міжвоєнний період мешкав професор, викладач сьомої львівської гімназії Антоній Ломницький — польський математик, один із засновників Львівської математичної школиKsięga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916… — S. 196.. Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 1267-м та № 1268-м відповідно.

№ 20 — житловий будинок, зведений 1902 року за проєктом Владислава Ґодовського. Тут у 1912—1913 роках перебував Юзеф Пілсудський, а також діяв секретаріат Стрілецького союзуLwów. Ilustrowany… — S. 123.. У 1910-х роках в будинку мешкали художник Юзеф Бліхарський, колишній власник будинку Броніслав Девіч, професор гімназії Станіслав Пілх, надвірний радник Віктор Тустановський (гербу Сас)Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 37, 82, 326, 434.

№ 21—40 № 21 — житловий будинок, зведений 1909 року за проєктом Івана Левинського. У молоді роки тут мешкав музикант і письменник Єжи Брошкевич. У 1910-х роках в будинку мешкав власник школи декламації та теорії драматичного мистецтва Чеслав КрижановськийKsięga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 640.. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 1269-м.

№ 22, 24 — триповерхові чиншові кам'яниці «Під павою», споруджені у 1897—1898 роках за проєктом архітектора та будівничого Кароля Боубліка у стилі пізнього історизму (необароко) на замовлення Генрика та Міхаліни Мюллерів. На початку XX століття будинок під № 22 винайняла Львівська політехнічна школа (нині — Національний університет «Львівська політехніка»). На першому поверсі містилася кафедра загальної ботаніки та фізіології рослин Політехнічної школи, яка займала чотири кімнати загальною площею близько 100 м². Не маючи власної кімнати для вправ, кафедрою використовувалася кімната Зоологічного інституту, що розташовувалася на першому поверсі того ж будинку. Лекції проводилися у лекційній залі на другому поверсі будинкуPolitechnika Lwowska: jej stan obecny i potrzeby. — Lwów: Politechnika Lwowska, 1932. — S. 217. . Кафедра діяла до 1939 рокуIlustrowany informator miasta Lwowa… — S. 17.. Нині одне з приміщень першого поверху цього будинку займає кав'ярня «Альтернативна кава». Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 596-м та № 110-м відповідно.

№ 23 — чотириповерхова кам'яниця, споруджена у 1910—1911 роках за проєктом архітектора, ймовірно Олександра Лушпинського, розробленим у архітектурно-будівельному бюро Івана Левинського на замовлення власника земельної ділянки Чеслава Янковського. У 2022 році будинок внесено до переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини Львівської області, а 1 березня 2024 року — до Державного реєстру нерухомих пам'яток України під охоронним № 7600-Лв.

№ 25 — будинок зведено у 1908—1909 роках за проєктом, виконаним бюро Івана Левинського. Фасад декоровано керамічними стрічковими вставками. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 934-м.

№ 26, 26а — колишні приватні будинки родини Червінських, збудовані 1905—1906 роках за проєктом Якуба Рисяка у стилі декоративної сецесії. Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 111-м та № 597-м відповідно.

№ 27 — вілла Розвадовського, збудована у 1891—1892 роках за проєктом Юліана Захаревича та Івана Левинського, 1906 року її перебудували за проєктом архітектора Владислава Садловського. Вілла належала відомому польському художнику Зигмунту Розвадовському. У 1906—1912 роках тут ще містилася майстерня українського художника-графіка Антіна Пилиховського.

Від 1927 року й до початку другої світової війни тут містилося радянське консульствоIlustrowany informator miasta Lwowa… — S. 13.. 21 жовтня 1933 року молодий оунівець Микола Лемик спробував реалізувати атентат, метою якого було привернути увагу світової спільноти до подій Голодомору в Україні. 18-літній юнак мав, вдавши із себе громадянина, що хоче через навчання переїхати до Києва, застрелити радянського консула, 34-річного Михайла Голуба, а потому добровільно здатися польській поліції. Вбивство було скоєно, однак юнак застрелив не самого консула, а лише начальника канцелярії установи Олексія Майлова. Про це Лемик дізнався вже на суді. 22 жовтня 1993 року, до 60-ї річниці здійснення атентату, урочисто відкрита меморіальна таблиця, що встановлена напередодні на фасаді цього будинку. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 598-м.

№ 28 — двоповерховий житловий будинок, споруджений у першій половині — середині 1900-х років. Розташований на ділянці, витягнутій углиб кварталу, з відступом від регуляційної лінії та має прямокутний у плані корпус із двома брандмауерами по боках, вписується в периметральну забудову вулиці. Перед чільним фасадом облаштовано квітник. У цьому будинку у близько 1913—1914 та 1915—1916 роках мешкав Казимир Бартель — польський математик і політик, педагог, професор архітектури Львівської політехніки, багаторазовий прем'єр-міністр ПольщіKsięga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 19.Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916… — S. 17..

№ 29 — вілла збудована за проєктом Юліана Захаревича та Івана Левинського у 1891—1892 роках в стилі пізнього історизму. Від 1913 року її власником був архітектор Ян Зубжицький. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1270-м.

№ 30 — двоповерховий житловий будинок. До 1916 року в будинку мешкав Францішек Роман Міхал Розвадовський (гербу Труби; 1848—1916), віце-президент кредитного товариства, посол до Галицького сейму VI, VII та VIII каденцій (1889—1907), кавалер командорського хреста ордену Франца ЙосифаKsięga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916… — S. 265.. Від 1998 року в будинку міститься офіс всеукраїнського єврейського благодійного фонду «Хесед-Ар'є», а також в будинку діє кімната-музей «Слідами галицьких євреїв».

№ 33 — вілла «Спокійна», спроєктована у 1891 році архітектором Яном Томашем Кудельським на замовлення власника земельної ділянки Францішека Стейфера. Будівля прямокутна у плані, з північно-східного боку розташований еркер, завершується наметовим дахом. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1271-м.

№ 37, 37а — чотириповерхові кам'яниці, споруджені у 1914—1916 роках за проєктом архітектора Івана Багенського та будівничого Войцеха Дембінського у стилі неокласицизму початку XX століття на замовлення Казимира Похвальського. Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 935-м та № 936-м відповідно.