Еррідупізир (Енрідавазир) (роки життя невідомі; можливо, правив у 2230-2202 рр. до н. е.; 2141-2138 до н.е за іншими даними) — цар гутіїв, який володарював у місті Урук, перший гутійський правитель Шумеру, син гутіївського ватажка Енрідапізіра.
Ім'я Еррідупізир не фігурує в Списку царів Шумеру та Аккаду, можливо він був «царем без імені» на початку династії гутії, а можливо не внесений у список, бо не пройшов обряд посвячення у царіThe Sargonic and Gutian Periods (2334—2113), Douglas R. Frayne, University Of Toronto Press, 1993, ISBN 0-8020-0593-4Mesopotamian Chronicles By Jean-Jacques Glassner Published 2004 ISBN 1-58983-090-3Reallexikon der Assyriologie by Erich Ebling, Bruno Meissner, 1993, Walter de Gruyter, ISBN 3-11-003705-X.
Життєпис Приблизно в 2190 р. до н. е. в Месопотамії було засновано одне або кілька гутійських царств, масштаби та тривалість існування яких залишаються невідомими. Після смерті Шаркалішаррі в Аккаді почався період політичної нестабільності, правителі змінювали один одного і ситуація стрімко йшла до громадянської війни. Цим скористалися племена гутіїв, яких жителі межиріччя знали як варварські племена зі сходу, що прийшли з-за гір Загрос. У шумерській літературній традиції падіння Акадської імперії пов’язується з подіями, описаними в епосі «Прокляття Аґада» (The Curse of Agade). У ньому розповідається, що після нападів акадського царя Нарам-Сіна на храм Енліля в Ніппурі бог Енліль послав на Акад гутіїв — народ із гір Загросу, який мав покарати нечестивого царя. Імовірно, цей мотив став підґрунтям для пізніших переказів, у яких гутії постають визволителями Ніппура. Одним з ватажків гутіїв, які почали захоплення деяких аккадських міст, був Еррідупізир.
Про вплив аккадської культури на гутійців можна найкраще судити по зробленій у Ніппурі копії трьох написів на статуях Еррідупізіра, гутійського царя, які зараз відсутні. Вони були складені ламаною аккадською мовою в наслідування стилю Нарам-Сіна. Гутійський правитель звертається до Іштар-Аннунітума та Ілаби та привласнює титули Нарам-Сіна «могутнього» та «царя чотирьох областей світу». Він також намагається створити драматичну розповідь і використовує пряму мову, закінчуючи характерними формулами прокляття аккадського періоду. Можливо, Еррідупізір правив у Ніппурі, або його трон знаходився в Урук, але в будь-якому випадку він присвятив свої статуї там Енлілю. Композиція та техніка виготовлення мідної голови, яка, як кажуть, походить з Ірану, можливо, гутійського правителя, можна порівняти з композицією аккадських голів з Ніневії, але стилістично вони зовсім інші.
Його правління було засвідчено численними написами, знайденими під час археологічних розкопок у стародавньому місті-державі Ніппур, де він називав себе: «Лугаль Гутіів, Лугаль Чотирьох Сторін (світу)».
Імовірно одночасно із ним могли правити інші вожді гутіїв, які сперечалися за владу. Зберігся напис де зазначається як Еррідупізір покарав і вбив бунтівного царя Мадгу (який міг правити недалеко від острова Бахрейн), який міг бути його «васалом».Найбільш задокументованою військовою перемогою Еррідупізира є його підкорення луллубеїв, які повстали проти влади гутіїв.
Примітки
Література История Древнего Востока. Зарождение древнейших классовых обществ и первые очаги рабовладельческой цивилизации. Часть 1. Месопотамия / Под редакцией И. М. Дьяконова. — М.: Главная редакция восточной литературы издательства «Наука», 1983. — 534 с. — 25 050 экз. Древний Восток и античность. // Правители Мира. Хронологическо-генеалогические таблицы по всемирной истории в 4 тт. / Автор-составитель В. В. Эрлихман. — Т. 1.