Газополуме́неве напи́лювання — газотермічне напилювання, під час якого використовується струмінь продуктів згорання суміші газів, які спалюються за допомогою пальника ДСТУ 3761.5-98 Зварювання та споріднені процеси. Частина 5. Газотермічне напилення. Терміни та визначення.. Покриття, отримане цим методом носить назву газополуменеве покриття.
Основні принципи У процесі газополуменевого напилення металевий або полімерний порошковий, дротяний або шнуровий матеріал подається у полум'я ацетилен-кисневого або пропан-кисневого пальника, розплавляється і переноситься стисненим повітрям на поверхню виробу, де, остигаючи, формує покриття. Метод простий в освоєнні і застосуванні, може застосовуватися як в ручному, так і в автоматизованому режимах.
Температура струменя продуктів згоряння для ацетилен-кисневої суміші становить 3200 °С, пропан-бутан-кисневої — 2600 °С. Швидкість частинок напилюваного матеріалу знаходиться в межах 20…80 м/с.
Удосконалення способу газополуменевого напилення відбувається в напрямку підвищення швидкості продуктів горіння шляхом удосконалення конструкцій пальників.
Переваги та недоліки методу Газополуменеве напилення характеризується наступними перевагами: можливістю отримання покриттів товщиною до 10 мм (доцільна товщина від 0,5 до 5,0 мм); високою продуктивністю процесу (до 10 кг/год); відносно малою тепловою дією на основу (у межах 150...350 °С), що дозволяє наносити покриття на поверхні великого асортименту матеріалів, включаючи пластмасу; можливістю регулювання складу пальної суміші, яка подається у пальник; гнучкістю технологічного процесу та високою мобільністю обладнання, що дозволяє наносити покриття на деталі практично без обмежень їх розмірів, а в деяких випадках виконувати напилення на місці без демонтажу деталей; відносно низьким рівнем шуму та випромінювання; можливістю автоматизації процесу та встановлення в автоматичні лінії .
Основними недоліками газополуменевого способу нанесення покриттів є: недостатня міцність зчеплення покриття з основою (5...45 МПа) при випробуванні на нормальний відрив; наявність пористості (в межах 5...25%); невисокий коефіцієнт використання енергії газополуменевого струменя на нагрівання порошкового матеріалу (2...12%).
Використання За допомогою газополуменевого напилення наносять зносостійкі і корозійно-стійкі покриття із залізних, нікелевих, мідних, алюмінієвих, цинкових сплавів, бабітові покриття підшипників ковзання, електропровідні покриття, електроізоляційні покриття, декоративні покриття.
В авторемонтному виробництві газополуменеве напилення застосовують для відновлення шийок валів, виготовлених з низько-, середньовуглецевих та нелегованих сталей, опор корінних підшипників блока циліндрів тощо. Широко застосовується для відновлення геометрії деталей насосно-компресорного устаткування, кришок і валів електродвигунів, нестандартного обладнання.
Покриття, отримані газополуменевим напиленням, можуть оброблятися різанням або шліфуванням.
Див. також Детонаційне напилювання Плазмове напилювання
Примітки
Джерела Астахов Є. А., Артемчук В. В. Особливості застосування газотермічного нанесення відновлювальних покриттів / Восточно-Европейский журнал передовых технологий. № 3/5 (57) 2012. С.4-10. Інженерія поверхні: Підручник / К. А. Ющенко, Ю. С. Борисов, В. Д. Кузнецов, В. М. Корж — К.: Наукова думка, 2007. — 559 с. — ISBN 978-966-00-0655-3 Газотермические покрытия из порошковых материалов / Ю. С. Борисов, Ю. А. Харламов, С. Л. Сидоренко, Е. И. Ардатовская / Справ. — К.: Наукова думка, 1987. — 544 с. Куницкий Ю. А. Некристаллические металлические материалы и покрытия в технике / Ю. А. Куницкий, В. Н. Коржик, Ю. С. Борисов. — К.: Техніка, 1988. — 198 с. Корж В. М. Технологія та обладнання для напилення: Навчальний посібник. — К.: НМЦВО, 2000. — 152 с.