Луцький вишкільний курінь (також — Господарський курінь, Господарська школа, Сільськогосподарська школа, Ляндвіртшафт, Сільськогосподарча служба України (Landdienst Ukraine), Луцька підстаршинська школа) — школа, утворена з ініціативи ОУН (б) у Луцьку у 1941 році для підготовки кадрів для майбутніх українських збройних сил. Існувала до березня 1943 року.
Передісторія створення
Починаючи з 1939 року Організація Українських Націоналістів розпочала розробку конкретних планів з формування власних збройних сил, включаючи також і підготовку старшинських та підстаршинських кадрів. З цією метою Організацією створювалися різного роду підпільні військові школи, які існували під вивісками поліційних шкіл, спортивних курсів, відділів охорони фабрик тощо. З початком війни Німеччини проти СРСР підготовлені кадри вирушили в Україну у складі Похідних груп ОУН. Члени цих Похідних груп брали активну участь у створенні місцевої адміністрації та міліції. На території Волині у багатьох районних та колишніх повітових містах було організовано військові відділи (сотні або курені), які у майбутньому мали стати частинами регулярної української армії, а на початку використовувалися для боротьби з залишками Червоної армії, що відступали на схід.
30 червня 1941 року у Львові було проголошено Акт відновлення Української Держави, а 3 липня створено Українське Державне Правління під головуванням Ярослава Стецька. У складі УДП було організовано Військове міністерство, за дорученням якого на території західних областей України розпочалося створення військових шкіл для підготовки старшинських і підстаршинських кадрівМ. Гордієнко. З волинських і поліських рейдів УПА. — Торонто, 1959, с. 11.. Зокрема, вже у перші тижні війни було утворено військову старшинську школу у Великих Мостах, підстаршинські школи поблизу Радехова та у Поморянах на Львівщині, а також цілий ряд військових курсів. Заплановано також було відкриття військових шкіл у Луцьку та РівномуС. Музичук, І. Марчук. Луцький вишкільний курінь, 1941–1943 // Однострій. Військово-історичний журнал. — 2004. — № 8. — С. 28..
Відділ окремого призначення імені Євгена Коновальця
Відділ окремого призначення імені Євгена Коновальця було створено заходами тимчасової української адміністрації та членів Похідних груп вже наприкінці червня 1941 року. На початку липня він складався з однієї чоти (4 рої) та нараховував 50 чоловік особового складу, які займалися виключно теоретичною підготовкою. Військовими інструкторами були старшини Армії УНР, однак деякі предмети викладали цивільні вчителі. Курсанти проходили вишкіл, організований за програмою ОУН (б), здобуваючи початкові знання про державний устрій, обов'язки поліції, військовий впоряд тощо. Озброєння курсанти не мали.
Починаючи з 2 липня 1941 року, Відділ очолив колишній поручник польської армії Матвій Мелешко («Вірлик»). Питаннями набору до Відділу опікувався член ОУН (б) Віталій Рафальський («Дід»)С. Музичук, І. Марчук. Луцький вишкільний курінь, 1941–1943 // Однострій. Військово-історичний журнал. — 2004. — № 8. — С. 29.. Організаційні справи взяв на себе його заступник — член Похідної групи Степан Коваль («Юрій Рубашенко»). Він залучив до складу Відділу інших членів ОУН (б), які прибули до Луцька у липні 1941 року: Олександра Косаревича, Григорія Кузьму, Івана Посполітака та інших. Завдяки цьому невдовзі Відділ нараховував вже понад 100 чоловік особового складу.
Школа Української народної міліції 11 серпня 1941 р. Відділ окремого призначення імені Євгена Коновальця офіційно було перетворено у Школу Української народної міліції (у документах фігурувала також як міліційний (поліційний) вишкіл або вишкіл кадрів служби порядку при Обласній команді УНМ). Згідно зі спогадами Анатоля Кабайди зазначена школа була організована у співпраці з Союзом Українських Комбатантів. Фактично у зазначеній школі під керівництвом досвідчених старшин здійснювався військовий вишкіл курсантівА. Кабайда. 1941 // Календар-альманах Нового шляху на 1991 рік. — Торонто, с. 37..
Командантом Школи УНМ став Дмитро Жупінас, колишній полковник Армії УНР, а Матвій Мелешко обійняв посаду його заступника. Військовими інструкторами у Школі працювали колишні старшини та підстаршини Армії УНР, направлені туди Союзом Українських Комбатантів.
Господарський курінь
Створення Для використання економічних можливостей зайнятих територій України в інтересах німецької армії німецька цивільна адміністрація вирішила зберегти систему колгоспів та радгоспів, яка існувала за часів радянської влади. Для підготовки необхідних фахівців — керівників нижчих ланок господарювання було вирішено створити у Луцьку навчальний заклад для сільськогосподарської служби охорони на базі наявних приміщень та особового складу Школи Української народної міліції.
У зв'язку з цим, у вересні 1941 року Школу УНМ було розформовано, а після екзаменування та відбору курсантів перетворено для початку на Сільськогосподарську школуДокументи з архівної кримінальної справи Степана Коваля // Літопис УПА. Нова серія. Київ-Торонто, 2011. том 15: Боротьба проти повстанського руху і націоналістичного підпілля: протоколи допиту заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА. 1945–1954. Книга 2, с. 574, 615.. Вона мала здійснювати підготовку агрономів, сільськогосподарських службовців, трактористів і службовців маєтків, молочарень, вівчарень та інших працівників для адміністрації районів та німецьких державних маєтків.
Школа розміщувалася у приміщеннях колишньої католицької семінарії в передмісті КрасномуДокументи з архівної кримінальної справи Степана Коваля // Літопис УПА. Нова серія. Київ-Торонто, 2011. том 15: Боротьба проти повстанського руху і націоналістичного підпілля: протоколи допиту заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА. 1945–1954. Книга 2, с. 615., де проводилися заняття, і тому, крім офіційної назви «Landdienst Ukraine» (Сільськогосподарча служба України) мала ще неофіційну назву — «семінарія»С. Музичук, І. Марчук. Луцький вишкільний курінь, 1941–1943 // Однострій. Військово-історичний журнал. — 2004. — № 8. — С. 30..
Керівництво та командний склад
До школи було надіслано певну кількість німецьких старшин та підстаршин. Командиром було призначено майора Кайзера, а його заступниками — «зондерфюрера» Зайделя і оберлейтенанта Баснера. Пізніше прибув також майор Гоге — колишній старшина литовської армії, який добре володів російською та німецькою мовами і «ніби був офіцером Радянської Армії, але добровільно перед війною виїхав до Німеччини»В. Новак. Північнозахідня округа «Турів» // Літопис УПА. Торонто, 1984. том 5, с.98.. Німецьке керівництво мало втручалося у буденні справи «Ланддінсту». Воно було неначе наглядачами над українськими старшинами куреня, даючи загальні розпорядження через перекладачів — Олександра Косаревича, Івана Посполітака та І. Литвина, що володіли німецькою мовою.
З українського боку командиром над особовим складом спочатку був Матвій Мелешко, а згодом, номінально, — четар Олександр КосаревичВ. Новак. Північнозахідня округа «Турів» // Літопис УПА. Торонто, 1984. том 5, с.100.. Однак, оскільки ОУН (б) вважала доцільним і вигідним існування українського напіввійськового відділу, реальним командиром куреня був заступник Косаревича Степан Коваль, який обіймав посаду керівника штабу та був активним членом ОУН (б).
Як зазначається у протоколі допиту Степана Коваля від 27 серпня 1953 року, знаходячись у Луцьку він дізнався про організацію німцями сільськогосподарської школи, так званого «Ляндвірдшафт» (Господарської служби України) для підготовки сільськогосподарських комендантів німецьких окупаційних військ. За завданням ОУН він звернувся до німецького офіцера, який організовував цю школу, під приводом вступу на навчання, на що отримав згоду. Школа була організована з числа осіб, що прибули за завданням ОУНДокументи з архівної кримінальної справи Степана Коваля // Літопис УПА. Нова серія. Київ-Торонто, 2011. том 15: Боротьба проти повстанського руху і націоналістичного підпілля: протоколи допиту заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА. 1945–1954. Книга 2, с. 574..
Відомі члени Луцького вишкільного куреня
Згідно з даними дослідників Сергія Музичука та Ігоря Марчука на даний час вдалося встановити імена наступних командирів та членів Луцького вишкільного куреняС. Музичук, І. Марчук. Луцький вишкільний курінь, 1941–1943 // Однострій. Військово-історичний журнал. — 2004. — № 8. — С. 35.: Матвій Мелешко (поручник) — командир Відділу окремого призначення імені Євгена Коновальця. Щодо очільництва Мелешка у «Господарському курені» та дати його арешту німецькою СД наразі існують досить суперечливі дані. Зокрема, у протоколі допиту Степана Коваля від 27 квітня 1954 року вказується, що арешт Мелешка мав місце восени 1941 року. Однак, за логікою спогадів В. Новака вбачається, що арешт Мелешка відбувся вже у 1942 році. За інформацією, отриманою від самого Матвія Мелешка, його арешт відбувся у середині липня 1941 року, що, однак, не узгоджується з фактом його перебування на посаді заступника команданта луцької школи УНМ у серпні 1941 року; Олександр Косаревич (четар) — другий командир Луцького вишкільного куреня після Матвія Мелешка; Степан Коваль (старший булавний) — шеф штабу куреня; Василь (за спогадами В. Новака — Степан) Сорока — командир 1 сотні куреня; Іван Посполітак — командир 2 сотні куреня до січня 1943 року; Григорій Кузьма (старший булавний) — командир 2 сотні куреня після січня 1943 року; Володимир Лукащук (сотенний) — командир 3 сотні куреня; Іван Вінцюк (чотовий); Іван Лень (чотовий); Локшук (чотовий); Яків Яковлів (чотовий, за спогадами В. Новака — сотенний); Іван Климчак (чотовий) — пізніше заступник командира старшинської школи при 103-му батальйоні допоміжної поліції у Мацеєві; Богдан (чотовий); Копитко (чотовий); Доротій (чотовий); Віктор Новак (ройовий); Хорташко (ройовий); Степан Бабинець; Володимир Кривенюк; Василь Ромащук; Петро Коваль; Степан Юрків; Петро Поліщук; Іван Павельчик; Іван Гусак (ройовий)В. Новак. Північнозахідня округа «Турів» // Літопис УПА. Торонто, 1984. том 5, с. 102.; Гураль; Кацавальський; Ілько Кошпаль; Корній. Василь Ромащук.
В. Новак наводить імена ще одного з старшин куреня — Грицька Савчука та стрільця ЖегаляВ. Новак. Північнозахідня округа «Турів» // Літопис УПА. Торонто, 1984. том 5, с. 99-100, 102..
У протоколі допиту Степана Коваля від 5 травня 1954 р. наводяться також прізвища рядових учнів школи Сметани, Бобяка, ЯкобчакаДокументи з архівної кримінальної справи Степана Коваля // Літопис УПА. Нова серія. Київ-Торонто, 2011. том 15: Боротьба проти повстанського руху і націоналістичного підпілля: протоколи допиту заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА. 1945–1954. Книга 2, с. 622..
Під час допиту В’ячеслав Новосад', провідник Сенкевичівського районного проводу ОУН, зазначив, що у січні – березні 1943 р. навчався у сільськогосподарській школі.
Вишкіл
Вишкіл проводився українськими та німецькими старшинами, а також вільнонайманими викладачами з числа цивільних осібДокументи з архівної кримінальної справи Степана Коваля // Літопис УПА. Нова серія. Київ-Торонто, 2011. том 15: Боротьба проти повстанського руху і націоналістичного підпілля: протоколи допиту заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА. 1945–1954. Книга 2, с. 616.. Серед останніх були, зокрема, колишній посол до польського сейму професор Богуславський, професор Іваненко та інші, більшість з яких походила з центральноукраїнських земель.
Крім того, при школі існувала також чоботарська майстерня та їдальня, у яких працювали особи з вільнонайманого складу.