Ясмі́ла Жба́нич () — режисерка і сценарист з Боснії та Герцеговини, випускниця Академії драматичного мистецтва у Сараєво, відділення театру та кінорежисури. Перш ніж знімати фільми, працювала лялькарем у ляльковому театрі «Хліб і лялька» у Вермонті, а також клоуном. Її помітили після фільму «Ґрбавіца», який отримав премію «Золотий ведмідь» 2006. Має дочку Зою. Фільм Жбаніч «На шляху» було номіновано на Золотого ведмедя на 60-му Берлінале.
Творчість «Ґрбавіца» — перший повнометражний художній фільм Ясміли Жбанич. Вона почала знімати його у 1997 р., коли заснувала акторську асоціацію «Деблокада» і в рамках цього колективу була продюсером, сценаристом і режисером багатьох документальних фільмів та короткометражок. Картини були представлені на кінофестивалях та міжнародних виставках.
Короткометражний фільм «День народження», у якому показано несхожі життєві шляхи двох дівчат, боснійки та хорватки, разом з роботами інших режисерів увійшов до фільму-збірки «Втрачені і віднайдені».
Документальний фільм «Червоні кеди» розповідає про мати-боснійку, яка шукає своїх дітей.
У документальному фільмі «Кут» молода жінка, яка отримала серйозні травми під час війни, розповідає про те, як їй було боляче та, що вона бачила, як її фотографує іноземний фотограф.
Фільмографія Автобіографія (Autobiografija) (1995) Потім, потім (Poslije, poslije) (1997) Ніч, ми світимо (Noć je, mi svijetlimo) (1998) Любов це… (Ljubav je…) (1998) Червоні кеди (Red Rubber Boots) (2000) (Sjećaš li se Sarajeva) (2003) Кут (Images from the Corner) (2003) Birthday (2004) Ґрбавіца (Grbavica) (2006) На шляху (Na putu) (2010) Острів любові (Otok ljubavi) (2014) Куди ти йдеш, Аїдо? (Quo Vadis, Aida?) (2020) Останні з нас (The Last of Us) (2023)
Нагороди «Золотий ведмідь» — Найкращий фільм — Берлінський кінофестиваль 2006, за фільм Ґрбавіца Приз екуменічного журі — Берлінський кінофестиваль 2006, за фільм Ґрбавіца Peace Film Award — Берлінський кінофестиваль 2006, за фільм Ґрбавіца та інші.
Посилання
2004 Інтерв'ю зі Жбанич Ясмила Жбанич " Arthouse.Ru Огляд Берлінале Ольгою Брюховецькою (Дзеркало тижня)