Оксана Олександрівна Акіньшина (; 19 квітня 1987, Ленінград) — російська кіноакторка та співачка.
Біографія
Народилася 19 квітня 1987 року в Ленінграді в родині автослюсаря і бухгалтера, у неї є молодша сестраОксана Акіньшина. Займалася в модельному агентстві, керівник якого зобов'язала всіх дівчаток прийти на кастинг до режисера Сергія Бодрова-молодшого. Оксана прийшла на проби без ентузіазму, але пройшла кастинг, і вперше з'явилася на екрані в драмі Бодрова «Сестри» у 13 років. За цей фільм на кінофестивалі 2001 року в Сочі, в конкурсі «Дебют», Оксана і Катя Горіна отримали нагороду «За найкращий акторський дует».
Міжнародну популярність Оксана набула після роботи у фільмі «Ліля назавжди» шведського режисера Лукаса Мудіссона. Знялася в нідерландському фільмі «Південь», де грала молоду дівчину, матір-одиначку, яка нелегально приїхала до Нідерландів. У фільмі Оксана говорить голландською мовою. 2004 року була затверджена на роль Есфірь Литвинової у фільмі «Статський радник», але не з'явилася на перший день зйомок і її замінили акторкою Емілією Співак. У цьому ж році вона зіграла епізодичну роль Ірини Неської у фільмі «Перевага Борна».
У фільмі «Вовкодав з роду Сірих Псів», що вийшов у прокат 28 грудня 2006 року, Оксана грає кнесінку Єлень, одну з головних ролей. 2008 року зіграла головну жіночу роль у мюзиклі «Стиляги» Валерія Тодоровського.
2011 року Оксана зіграла головну жіночу роль — студентки Тетяни, подруги Висоцького у фільмі «Висоцький. Дякуємо, що живий», а 2012-го знялася в головній ролі у фільмі «8 перших побачень».
Особисте життя До п'ятнадцяти років зустрічалася з актором Олексієм Чадовим, після чого жила з Сергієм Шнуровим аж до 2007 року, коли вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком — Дмитром Литвиновим (нар. 6 листопада 1976), генеральним директором піар-компанії «Планета Інформ». 2 червня 2009 року в них народився син Філіп. Оксана зустрічалася з актором і співаком Олексієм Воробйовим. Вони розлучилися на початку травня 2011 року, але через місяць Олексій повернувся до Оксани.
Погляди Акіньшина дотримується антифеміністичних поглядів, вважаючи фемінізм «долею некрасивих жінок»: «Визначаю фемінізм проблемою непривабливих жінок. Жінки, залиште мужиків в спокої, вони теж хочуть бути щасливими! » Вона трактує відносини між чоловіком та жінкою, як, «задані самою природою»: «Ми живемо в чоловічому світі, це ж очевидно, і це чудово. Ці правила задані самою природою» .”
У 2014, після початку російсько-української війни, тодішній актор Володимир Зеленський на питання білоруського видання "Прессбол" про те, як би Ходченкова і Акіньшина віднеслася до війни, відповів так:На початок повномасштабної війни відреагувала так:В 2024 році Акіньшина писала наступне:Тим не менш, Акіньшина продовжує працювати в Росії, не дивлячись на те, що проживає в Швейцарії.
Нагороди Приз на фестивалі «Кінотавр» за «Найкращий акторський дует» (2001) Приз на фестивалі «Сузір'я» в номінації «Дебют» (2001) Приз на Всеросійському фестивалі візуальних мистецтв за «Найкращу жіночу роль» (2001) Приз на тринадцятому Міжнародному кінофестивалі у Стокгольмі (2002) — номінація «Найкраща жіноча роль» Кінопремія Шведської кіноакадемії «Золотий Жук» — номінація «Головна жіноча роль» Приз глядацьких симпатій у конкурсі «Найкраща актриса Швеції» (2002) Приз на третьому фестивалі Європейського кіно в Штутгарті — «Найкращій молодій перспективній актрисі» (2003)
Фільмографія
Примітки
Посилання
Ленінградка: інтерв'ю з Оксаною Акіньшиною. 2005 Журнал «Чайка». Оксана Акіньшина
Ролі та чоловіки Оксани Акіньшиної (Фотострічка РІА Новини) Сторінка актриси на сайті, присвяченому фільму «Сестри»