Жан-Батист Журдан (; 29 квітня 1762 —23 листопада 1833) — французький воєначальник часів Першої республіки та Першої імперії, маршал Імперії (1804) і пер Франції (1819), міністр закордонних справ Франції (1830). Учасник Французьких революційних та наполеонівських війн.
Життєпис Народився у м. Лімож у 1762 році. Син Рош Журдана, міського лікаря-хірурга. У 1778 році поступив до Осерського полку. Брав участь у війні за незалежність США. Повернувся до дому у 1782 році. Того ж року пішов у відставку. У 1784 році одружився й став галантерейником.
Підтримав революцію 1789 року. Став капітаном місцевої Національної гвардії. У 1790 році став лейтенантом добровольців Національної гвардії. У 1791 році обирається підполковником батальйону Верхня В'єна. У 1792—1793 роках служив у Північній армії під орудою генерала Франсуа Дюмур'є. Відзначився у битвах при Жеммапе та Неєрвіндені. 27 травня 1793 року він був зведений у звання бригадного генерала, а 30 липня — дивізійного генерала. Незабаром після цього проявив себе у битві при Ондшооті. Після цього командував Арденською й Північною армією. Здобув перемогу 15-16 жовтня 1793 року при Ваттіньї, а згодом зняв облогу з Мобежа. Того ж року був відправлений у відставку, але незабаром повернувся до війська, очоливши Мааську армію. На її чолі переміг австрійців у битві при Арлоні. Вслід за цим переміг у битвах при Флерюсі та Спрімоні.
У 1796 році очолив Дунайську армію. Захопив Люксембург, Дюссельдорф, Майнц, Хьохст. Надалі здобув успіх під Франкфуртом-на-Майні та Регенсбургом. Але зазнав поразки під Вюрцбургом від ерцгерцога Карла Габсбурга. Після цього пішов у відставку.
У 1797 році обирається до Ради п'ятисот від департаменту Верхня В'єнна. 23 вересня того ж року він був обраний президентом, а 21 січня 1798 року секретарем Ради. На цій посадах провів закон щодо військової повинності.
У 1799 році Журдан знову командував Дунайською армією. Перейшов Рейн, але діяв невдало зазнавши поразок від ерцгерцога Карла Габсбурга у битвах при Острасі й Штокасі. 10 квітня був замінений на Андре Массена. Журдан намагався протидіяти заколоту 18 брюмера 1799 року, тому деякий час був ув'язнений. Але вже 24 липня 1800 року Журдан призначається інспектором піхоти і кавалерії. Незабаром стає послом у Цизальпійській республіці, губернатором П'ємонту й державним радником у 1802 році.
У 1803 році став сенатором, а у 1804 році — маршалом й отримав велику стрічку Ордена Почесного легіону. У 1806 році Наполеон I призначив Журдана губернатором Неаполя. У 1808 році воював в Іспанії, здобув перемогу у битві при Талавері. У 1809 році повернувся до Франції. Втім у 1811 році повернувся до Іспанії. Був губернатором Мадрида. Брав участь у битві при Віторії, де французькі війська зазнали поразки. У 1813 році пішов у відставку.
Надалі не відігравав суттєвої ролі у військових кампаніях 1814 та 1815 років. Загалом підтримав реставрацію Бурбонів. Тому зумів зберегти свої привілеї за короля Людовика XVIII. Був головою військової ради, але відмовився брати участь у суді над маршалом Неєм. У 1817 році очолив 7-у дивізію. У 1819 році отримав перство Франції, тоді ж було підтверджено його титул графа. Тут він виступав за зберігання свобод часів Наполеона I. Під час Липневої революції 1830 року підтримав Луї-Філіпа I. Того ж року призначається міністром закордонних справ, але вже незабаром пішов у відставку. Того ж року стає директором Дому Інвалідів. Помер 23 листопада 1833 року.
Твори «Дії Дунайської армії», 1799 рік «Про кампанію 1796 року», 1819 «Мемуари Журдана»
Примітки
Джерела Die Marschälle Napoleons I. von Désiré Lacroix, Übertragen von Oskar Marschall von Bieberstein; Verlag von Heinrich Schmidt & Carl Günther, 1898