Микола Якович Цингер (; — ) — російський астроном, геодезист і картограф, професор, член-кореспондент Імператорської Санкт-Петербурзької академії наук (1900), один з керівників Російського географічного товариства; генерал-лейтенант. Засновник російської геодезичної школи.
Микола Якович Цингер — молодший брат Василя Яковича Цингера (1836-1907), математика, ботаніка, професора Московського університету, президента Московського математичного товариства.
Життєпис
Виховувався в 1-му Московському кадетському корпусі. 16 червня 1860 почав службу в 1-му Гренадерському стрілецькому батальйоні. Закінчив в 1863 артилерійську академію, в 1870 — Академію Генерального штабу. У 1863-1866 — репетитор математики в 1-му Московському кадетському корпусі. 31 жовтня 1863 переведений в лейб-гвардії 2-у артилерійську бригаду, а через рік, до 1866 проходив службу в полегшеній артилерійській бригаді, де з 1865 стає бригадним ад'ютантом штабу 7-ї кінно-артилерійської бригади. З 17 жовтня 1866 по 1870 — у Геодезичному відділенні Миколаївської академії Генерального штабу і в Пулковській обсерваторії. Під час проходження практики в Пулково провів дослідження «Про особисті помилки в астрономічних спостереженнях». 28 листопада 1870 переведений в Корпус військових топографів у розряд геодезистів. З 1870 по 1872 перебував при Військово-топографічному відділі Головного управління Генерального Штаба, де був відряджений на нівелювання і зйомку Балтійської залізниці. У 1872-1883 працював ад'юнкт-астрономом у Миколаївській Головній астрономічній обсерваторії (Пулковській), з 1884 — професор практичної астрономії і вищої геодезії Миколаївської академії Генерального штабу.
Розробив спосіб визначення часу за висотами зірок (Записки Академії наук, СПб, 1874). У 1875 брав участь визначенні різниці довгот Варшави і Пулково. Виконував дослідження в області гравіметрії: «Спостереження над гойданнями поворотних маятників російського академічного приладу», «Спостереження сили тяжіння на океанах і значення їх у питанні про фігуру Землі», «Про новий спосіб градусних вимірів і спостережень сили тяжіння на підставі гіпотези ізостатичної будови земної кори». Виконав цікаві дослідження з математичної картографії — «Про зображення еліпсоїдальної земної поверхні на кулі із збереженням площ або ж подоби нескінченно малих фігур» та інші. 15 жовтня 1883 відрахований з Корпусу військових топографів і переведений у Миколаївську академію генерального штабу, де перебував до 1905. Одночасно з 1884 — професор Морської Миколаївської академії.
У 1885 проведений у генерал-майори, а в 1896 отримав чин генерал-лейтенанта. Звільнений з військової служби 24 квітня 1905.
З 1899 — доктор астрономії Казанського університету. З 1900 — член-кореспондент Петербурзької Академії наук. З 1905 і до 1917 — один з керівників Російського географічного товариства (голова Відділення математичної географії). Голова Російського астрономічного товариства в 1914-1915 роках. Опублікував більше 30 наукових робіт. Вів велику педагогічну діяльність, багато зробив для поширення в Росії геодезичних та астрономічних знань.
Вніс своїми працями істотний внесок у розвиток вищої та нижчої геодезії, практичної і теоретичної астрономії, картографії та теорії помилок. Значний інтерес представляють його дослідження доцільності використання на точних нівелюваннях нівелір-теодолітів, вивчення рефракції в приземному шарі повітря. Підготував і видав низку підручників: у 1898 «Курс вищої геодезії», в 1899 «Курс астрономії, частина теоретична» (перевиданий у 1922), і в 1915 «Курс астрономії, частина практична» (перевиданий у 1924).
У 1874 запропонував спосіб визначення поправки годинника зі спостережень двох зірок на рівних висотах, який отримав назву «метод Цингера» (або «метод пар Цингера»). Оскільки цей спосіб відрізняється простотою спостережень і високою точністю, він набув широкого розповсюдження. З 1926 Астрономічний інститут в Ленінграді видавав «Ефемериди пар Цингера» для практичного застосування цього методу.
Нагороджений орденами Св. Анни 3-й ст. (1872) і 1-й ст. (1902), Св. Станіслава 2-й ст. (1878) і 1-й ст. (1891), Св. Володимира 4-го ст. (1880) і 3-й ст. (1888; за вислугу 25 років на педагогічних посадах), а також відзнакою за бездоганну 40-річну службу (1903).
Похований на Волковському кладовищі у Санкт-Петербурзі.
Іменем Цингера названий хребет на Шпіцбергені і мис на острові Більшовик в архіпелазі Північна Земля, а також кратер на Місяці.
Наукові праці «Об определении времени по соответствующим высотам различных звезд» (1874) «Курс высшей геодезии» (1898) «Курс астрономии. (Часть теоретическая)» (1922) «Курс астрономии. (Часть практическая)» (1915)
Посилання Ганьшин В. Н. Николай Яковлевич Цингер — геодезист, астроном и картограф. — М.: 1960. — 114 с.
Королёв А. Г. Династия учёных Цингер Цингер Василий Яковлевична сайте «Немцы России»