ТЕП10 (Тепловоз з Електричною передачею, Пасажирський, 10-та серія) «Стріла» — радянський пасажирський тепловоз з електричною передачею. Харківським заводом транспортного машинобудування збудувано 355 локомотивів впродовж 1960—1968 років. Луганський тепловозобудівний завод впродовж 1964—1967 збудував 218 пасажирських тепловозів ТЕП10Л.
Тепловози ТЕП10 були створені на базі серії ТЕ10, тому первісне позначення серії було ТЕ11.
За результатами випробувань призначенням тепловозів ТЕП10 стало водіння важких пасажирських поїздів.
Опис Цільний кузов вагонного типу з двома кабінами спирався на два тривісні візки, які були уніфіковані з візками тепловозів серії ТЕ3.
Порівняно з ТЕ10, передатне відношення тягових редукторів змінили з 15:68=1=4,53 на 20:63=1:3,15, тому сила тяги тривалого режиму зменшилася до 17200 кг (порівняно з 25000 кг в ТЕ10), швидкість зросла до 140 км/год (порівняно зі 100 км/год в ТЕ10), запас палива зменшився з 6500 кг до 5000 кг.
Починаючи з ТЕП10-109, встановлювалися випробувані на тепловозі 2ТЕ10Л-004 уніфіковані тягові електродвигуни ЕД-107, що також встановлювалися на тепловозах ТЕ10 усіх виконань і маневрових тепловозах ТЕМ2.
Тяговий електродвигун ЕД-107 масою 3100 кг за майже однакових розмірів з тяговим електродвигуном ЕДТ200Б тепловозів ТЕ3 мав більшу потужність — 305 кВт проти 206. Номінальна напруга за потужності 305 кВт становила 463 В, сила струму — 720 А зі швидкістю обертання якоря 580 об/хв. Максимальна напруга — 700 В, сила струму — 476 А зі швидкістю обертання якоря 2290 об/хв. Редуктор залишився незмінним.
Експлуатація Найперші тепловози серії ТЕП10 надійшли до депо Ленінград-Пасажирський-Московський Жовтневої залізниці для обслуговування поїздів на дільницях Ленінград — Петрозаводськ, Ленінград — Череповець, а згодом до локомотивного депо Кандалакша, депо Саратов, Волгоград та Ташкент.
Останнім депо, де експлуатувалися тепловози ТЕП10, стало депо Муром Горьківської залізниці, де ці тепловози обслуговували поїзда Муром — Черусті та Муром — Ковров.
ТЕП10-008 був обладнаний реостатним гальмуванням і наприкінці 1965 року надійшов для випробувань на Жовтневу залізницю.
Завершили експлуатацію тепловози серії ТЕП10 у 2006 році. Останній, що перебував у приписному парку Російських залізниць тепловоз ТЕП10-314, деякий час знаходився на базі запасу Єрмоліно Північної залізниці. У травні 2026 року тепловоз ТЕП10-314 відновлено до робочого стану. 10 травня 2026 року курсував в складі поїзда «Ладозька нерпочка» у карельськом місті Сортавала.
Музеї Кілька тепловозів збережені для музеїв: ТЕП10-082 в музеї залізничної техніки на ст. Сеятель, ТЕП10-163 в залізничному музеї на Варшавському вокзалі в Санкт-Петербурзі, ТЕП10-186 — в музеї залізничної техніки на Ризькому вокзалі в Москві. Також збереглися ТЕП10-205 на експериментальному кільці ВНДІЗа в Щербинці, ТЕП10-311 в залізничному музеї Ростова на Дону і ТЕП10-209 в депо Тихорєцьк.
В Україні
Станом на 2010 рік в Україні зберігався лише один тепловоз ТЕП10-333 на Новооржицькому цукровому заводі Полтавської області, який не експлуатується.
ТЕП10Л [Теп10Л (Тепловоз з Електричною передачею, Пасажирський, 10-та серія, Луганська модифікація) пасажирський тепловоз, створений на базі тепловоза 2ТЕ10Л.
ТЕП10Л мали одну кабіну, що вимагало розвороту на кінцевих станціях, а також уможливило зберегти конструкцію кузова тепловозів 2ТЕ10Л.
На ТЕП10Л встановлювалися електропневматичні гальма, а редуктор мав передатне відношення однакове з ТЕП10 (20:63=1:3,15), тягові параметри також були однакові.
Запаси палива, мастила, воді і піску були однаковими з однією секцією 2ТЕ10Л
На ТЕП10Л № 001-008 та 010—020 встановлювалися тягові електродвигуни ЕД-104А, на № 009 і з 021 — тягові електродвигуни ЕД-107,
До ТЕП10Л-020 використовувалися суцільнокатані колеса, наступні локомотиви мали колеса з бандажами.
У ТЕП10Л-039 та ТЕП10Л-040 кабіни машиніста були виготовлені зі склопластику.
Галерея
Примітки
Джерела ТЕП10 і ТЕП10Л