Варвара Андріївна Іллінська (19 вересня 1920, Іжевськ — 11 грудня 1979, Київ) — український радянський археолог, доктор історичних наук (з 18 лютого 1972 року), лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (за 1977 рік ).
Біографія Народилась 19 вересня 1920 року в місті Іжевську. У 1941 році закінчила Ленінградський університет. Під час німецько-радянської війни перебувала на комсомольській роботі в блокадному Ленінграді, згодом — у відвойованому Києві. Член ВКП(б) з 1944 року.
Від 1945 року працювала в Інституті археології АН УРСР. Фахівець у галузі скіфської археології. Разом із чоловіком О. Тереножкіним була одним із засновників київської школи скіфознавців.
Жила в Києві в будинку на вулиці Коротченка, 3а, квартира 73.
Померла в Києві 11 грудня 1979 року. Похована на Берковецькому кладовищі, ділянка 47. Надгробок — у вигляді фрагмента античної колонади.
Родовід і сім'я Батько — Іллінський Андрій Миколайович — морський офіцер, полярний дослідник. Чоловік — Тереножкін Олексій Іванович (1907—1981) — видатний археолог-енциклопедист. Син — Іллінський Андрій Олексійович (нар. 1949 р.) — художник, скульптор-кераміст.
Праці Скифы Днепровского лесостепного Левобережья. Київ, 1968; Раннескифские курганы бассейна р. Тясмин. Київ, 1975; Скифия VII—IV вв. до н. э. Київ, 1983 (у співавторстві). Співавтор праці «Археологія Української РСР» (том 2. Київ, 1971).
Примітки
Джерела та література В. Ю. Мурзін. Іллінська Варвара Андріївна // С. А. Скорий «Гаряче бажаю продовжити навчання…, спеціалізуючись у скіфо-сарматському періоді» (до 90-річчя від дня народження В. А. Іллінської) // Археологія. — 2010. — № 3. — С. 142—149.