Флавій Юлій Патрицій (*Flavius Iulius Patricius, д/н —†471) — політичний діяч Східної Римської імперії, Цезар (молодший імператор) у 470–471 роках.
Життєпис Походив з алано—готської впливової родини. Син Флавія Ардабурія Аспара, патриція та magister militum. Своєю кар'єрою завдячує батькові. Здебільшого займався державними справами, не брав участь у бойових діях. У 459 році стає консулом на Сході разом з Ріцімером на Заході. У 470 році Аспар змусив імператора Лева I надати Патрицію титул цезаря та видати за нього імператорську доньку . Це викликало обурення серед мешканців Константинополя, вони побоювалися, що Патрицій (який був аріанином) може стати спадкоємцем трону, а можливо й імператором. Аспар придушив ці заворушення. Патрицій як Цезар здійснив інспекційну поїздку до Єгипту.
Втім уже у 471 році Лев I наказав вбити Аспара. Але Патрицій врятувався, проте того ж року його було схоплено й страчено у Константинополі.
Родина Дружина — Леонтія, донька імператора Зенона.
Джерела Wolfgang Kuhoff: Leo I.. In: Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon (BBKL). Band 25. Bautz, Nordhausen 2005, ISBN 3-88309-332-7, Sp. 810–829.