Мішель Вебер (; нар. 1963, Брюссель) — бельгійський філософ. Д-р Мішель Вебер є директором Центру філософських практик (Брюссель, Бельгія).
Відомий як тлумач та прихильник філософії Альфреда Норта Вайтгеда, організатор міжнародних наукових зборів та проектів присвяченим Вайтгеду та глобальній значимості філософії процесу. Освіту отримав у Бельгії та Сполучених Штатах. Основні мови його публікацій англійська та французька.
Декотрі з його статей були перекладені на румунську (2), португальську (1), болгарську (1), китайську (1), українську (1) та російську мови (1).
Інтерес до філософії процесу
Головним джерелом натхнення для М. Вебера є просування ідей групи вільно співпрацюючих мислителів з початку 20-го століття яка застосовує підхід еволюційного мислення до психології, теорії пізнання, космології, метафізики та теології надаючи можливість, водночас, для зростання школі мислення, яка називається філософією процесу. Альфред Норт Вайтгед (1861–1947), разом з Чарльзом Сандерсом Пірсом (1839–1914), Анрі Бергсоном (1859–1941) та Уільямом Джемсом (1842–1910) вважається одним з батьків філософії процесу. Ця, в основному, англо-американська школа мислення й досі знаходить підтримку лише небагатьох кафедр філософії у академічному світі. Хоча, не дивлячись на те, що обмежене сприйняття її у Сполучених Штатах та Великій Британії, філософія процесу почала цікавити невелику, але зростаючу кількість науковців по всьому світу. М. Вебером була організована глобальна мережа дослідників-однодумців та він сприяв публікаціям їх ідей у Європі.
Була помітною зміна головної теми дослідження. До цього часу зацікавленість у Вайтхедові, особливо у Сполучених Штатах, зміщувалась в бік теологіх процесу. Стислі, але провокаційні розмисли Вайтгеда стосовно теології, що були додані наприкінці його основного філософського опусу «» були втілені у новій, надихаючій яка, здається, є особливо привабливою для християнських теологів оскільки вона надає природний сенс персональній любові Бога до своїх творінь. Такий теологічний задум, тем не менше, разом з Єангелістським настроєм, який був сприйнятий найбільш яскравими послідовниками Вайтгеда, може бути причиною маргіналізації філософії процесу на тлі основної академічної філософії.
Видатний та плідний американський філософ почав кампанію по реабілітації, багато у чому, мирського стилю філософії процесу у його книзі «Метафізика процесу», яка вийшла у 1996 р. Він обґрунтував її вихід як свого роду оптимальну матрицю для якого-небудь систематичного теоретизування про природу речейNicholas Rescher, Process Metaphysics (Albany: SUNY Press), 1996.. Як і Решер у Сполучених Штатах, М. Вебер культивую критичне та, багато у чому, секулярне сприйняття філософії процесу. Проф. М. Вебер переклав «Метафізику процесу» Решера на французьку мову у 2006 роціNicholas Rescher, Essais sur les fondements de l'ontologie du procès (Process Metaphysics); переклад та передмова Мішеля Вебера. Переклад було відредаговано автором(Frankfurt/Paris/Lancaster: Ontos Verlag), 2006..
Професійна діяльність
Проф. М. Вебер є автором 5 монографій та 60 наукових та енциклопедичних статей. Його монографія La Dialectique de l'intuition chez A. N. Whitehead: sensation pure, pancréativité et contiguïsme (Діалектика інтуїції у філософії Альфреда Норта Вайтгеда: чисте сприйняття, панкреативність та онто-логізм) була нагородженою Prix du Concours annuel 2000 Бельгійської Королівської академії.Див. , , Jacques Taminiaux, «Rapports des Commissaires,» Académie Royale de Belgique, Bulletin de la Classe des Lettres et des Sciences Morales et Politiques, 6e série, Tome XI, Bruxelles, 2000, pp. 122–126.
Проф. Вебер є рушійною силою чисельних міжкультурних та міждисциплінарних співпраць. Він намагається скерувати його професійну діяльність для створення нової, мрійну філософську культуру, що була б поєднаною, інтелектуально сміливою, етично самосвідомою, глобальну за обсягом. Проф. М. Вебер заснував три міжнародні філософські спільноти: Вайтгедівська палітра (Chromatiques whiteheadiennes,Для звіту про її п'яту міжнародну конференцію див. "Politics, Science, and Religion Converge in Belgium, " Process Perspectives , 29:1 (Summer 2006), p. 16.) Нексус вайтгедівськох психології (Whitehead Psychology Nexus,See "The Whitehead Psychology Nexus, Retrospect and Prospect, " Process Perspectives , 26:3 (Summer/Fall 2003), pp. 3-4.) and Європейський проект Вільяма Джеймса (the European William James Project). Керує неприбутковим видавничим домом, Éditions Chromatika. Також, він рецензує (разом з іншими колегами) публікацію серії чотирьох книг: Вайтгедівська палітра (Chromatiques whiteheadiennes), Видання ідеї процесу (the Ontos Verlag Series in Process Thought), Вчення нексусу вайтгедівської психології (the Whitehead Psychology Nexus Studies), та Видання «Хроматіка» (the Chromatika editions), Також філософське щорічне видання Хроматікон: щорічне видання філософії процесу (Chromatikon: Annuaire de la philosophie en procès — Yearbook of Philosophy in Process).
Використовуючи філософію процесу як матрицю для збільшення співпраці М. Вебер у кожному своєму проекті визначає точки перетину досліджень різних вчених по всьому світові та сприяє, таким чином, їх взаємодії. Працюючи зі 150 колегами зі всіх континентів він у теперішній час відредагував або був співредактором у більш понад 30 видань, збираючи сотні оригінальних робіт з теми філософії процесу у міждисциплінарному та полікультурному контекстах.
Найбільш амбіційним з видань був двотомник «Посібник з ідеї процесу Вайтгеда» (Handbook of Whiteheadian Process Thought), редагований Вебером та Уілом Десмондом: "Вміщуючи 115 наукових статей написаних 101 міжнародно визнаним спеціалістом у своїй галузі, «Посібник з ідеї процесу Вайтгеда» має своєю метою розтлумачити «надбання» (secundum) Вайтгеда, малюючи картину поточного Вайтгедознавства та визначаючи напрямки, що обіцяють можливості для майбутніх досліджень через (внутрішнє) перехресне роз'яснення та (зовнішнє) міждисциплінарний та кросдисциплінарний розвиток."
Також варто зауважити, що нещодавно вийшов інший інтердисциплінарний том виданий Вебером та Андерсом Уіксом (Anderson Weekes), «Процесуальні підходи до свідомості у психології, нейрології та філософії свідомості» (Process Approaches to Consciousness in Psychology, Neuroscience, and Philosophy of Mind), яка "відкриває діалог між процесуальними філософами та розпускає пуп'янки сучасних вчень про свідомість." Наразі дуже важко судити про те, наскільки ця книга буде прийнятою тими, хто підходить до проблеми свідомості з точки зору більш загального напрямку англо-американської філософії чи континентальної феноменології та екзистенціалізму, але співавтори цього тому вважають, що втілення того. у що вони вірять, буде родючим ґрунтом для ідеї процесу та обох її головних суперників.
Проф. Вебер є засновником Центру філософських практик (Centre for Philosophical Practice) у м. Брюсселі.Centre de philosophie pratique «Chromatiques whiteheadiennes.» Див. також "The Chromatiques whiteheadiennes Centre for Philosophical Practice, " Process Perspectives , 30:1 (Summer 2007), pp. 17-18.. є також нещодавнім рухом яке, можливо, почалося спершу у Сполучених Штатах, яке використовує сократичний метод діалогу з метою короткострокового консультування яке, не шукаючи шляхи замінити більш традиційні психотерапії являє собою, тим не менше, їх альтернативу.
У липні 2010 р. організував у Парижі «Літній інститут прикладної метафізики процесу» (Applied Process Metaphysics Summer Institute) у Cité universitaire's Fondation Biermans Lapôtre. Другий Інститут проходив 26-28 липня у 2011 р.
Ідеї
Вебер критикує сучасну академічну філософію за те, що вона втратила її зв'язок з давньогрецькими коренями. Філософія має практичну місію (укорінену у дискурсі) пов'язану з тим, щоб поновити особистий та соціальний добробут, але вона не може цього досягти, якщо відмовляється від традиційної метафізичної вимоги (укоріненої у до-сократичній філософській спекуляції) розуміти космос. Вебер вірить, що філософія процесу є єдиною, здатною виконати цю подвійну функцію у пост-модерному світі.
Біографія
Мішель Вебер вивчав прикладну економіку у (candidat ingénieur commercial, 1986) та філософію у (licencié en philosophie, 1991; docteur en philosophie, 1997). Його магістерська робота, що була написана під керівництвом , мала справу з епістемологічним статусом «антропного принципу» у космології у світлі понять телеології (чи «кінцевості») відкритої Аристотелем, Томою Аквінським та Кантом.
З 1993 по 1995, був запрошеним викладати лекції у Центрі вчення процесу () та у Випускному університеті Кларемонту, Кларемонт, Каліфорнія, (США), де він працював під керівництвом Джона Коба () та Девіда Рея Гриффіна ().
У 1997 він захистив докторську роботу Intuition pré-systématique et intuition ontologique chez Alfred North Whitehead. Euristique du pancréativisme de l’époque de Harvard (До-систематична інтуїція та онтологічна інтуїція згідно з Альфреда Норта Вайтгеда: евристика панкреативізму у еру Гарварду), що була написана під керівництвом Marcel Crabbé.Анотація може бути знайдена у «Chronique de l'Institut supérieur de Philosophie,» Revue philosophique de Louvain , November 1997, pp. 793–794.
З 1997 по 2002 був членом-дослідником (membre coopté) у Centre de Logique de l'Institut supérieur de Philosophie (Université de Louvain). З 2001 по 2002 викладав філософію École européenne Bruxellensis II (European Baccalaureate, Anglophone Section, 6th and 7th years). З 2002 по 2007 був дослідником(collaborateur scientifique) у Centre d'anthropologie philosophique de l'Institut supérieur de Philosophie (Université de Louvain).
У 2000, його монографія La dialectique de l'intuition chez A. N. Whitehead. Sensation pure, pancréativité et onto-logisme (Діалектика інтуїції у філософії Альфреда Норта Вайтгеда: Чисте відчуття, панкреативність та онто-логізм) виграла приз Бельгійської королівської академії (Classe des Lettres de l'Académie Royale de Belgique).See , , Jacques Taminiaux, «Rapports des Commissaires,» Académie Royale de Belgique, Bulletin de la Classe des Lettres et des Sciences Morales et Politiques, 6e série, Tome XI, Bruxelles, 2000, pp. 122–126.
У 2000, Вебер створив за підтримки François Beets та (Université de Liège) Chromatiques whiteheadiennes та Whitehead Psychology Nexus,See "The Whitehead Psychology Nexus, Retrospect and Prospect, " Process Perspectives , 26:3 (Fall 2003), pp. 3-4. два наукових співтовариства, що намагалися об'єднати дослідження під різними кутами, нюансами та застосуванням мислення А. Н. Вайтгеда. У 2001 він створив European William James Project з Жаком Барбалетом (Jack Barbalet (University of Leicester), Jaime Nubiola (University of Navarra) та пізніше Timothy L. S. Sprigge (Emeritus Edinburgh).
З 2002, він створив дослідницькі семінари «Chromatiques whiteheadiennes» у співробітництві з дослідженнями центру «Philosophies of Experience» університету Université de Nantes кафедри Філософії та Центру дослідження прагматизму та аналітичної філософії в Сорбонні (le Centre d'Études sur le Pragmatisme et la Philosophie Analytique чи CEPPA, але перейменована з EXeCO; Université Paris 1 Panthéon Sorbonne-École Doctorale).EXeCO [Expérience et connaissance (Philosophies contemporaines); Chromatiques whiteheadiennes Séminaire coordonné par Michel WEBER, UFR de Philosophie, Université Paris 1].
З 2004, він був видавничим директором серії Chromatiques whiteheadiennes для публікації академії Ontos Verlag (Frankfurt) та видавничим директором, разом з Nicholas Rescher (Pittsburgh) та Johanna Seibt (Aarhus & Konstanz), серії Process Thought.
З 2005, він також редагував Chromatikon: Annuaire de la philosophie en procès — Yearbook of Philosophy in Process в університеті Луван Пресс, спочатку з Diane d'Eprémesnil (Louvain), потім з Pierfrancesco Basile (University of Bern), та зараз з Ronny Desmet (Vrije Universiteit Brussel).