Гад (,Gad, Ґад — щастя) — згідно з Книгою Буття, один з дванадцяти синів патріарха Якова. Був сьомим сином Якова, та першим від Зілпи — служанки його першої дружини Лії ().
Нащадки Гада Патріарх Яків із своїм родом перебував у Ханаані аж до переселення у Єгипет в провінцію Гасем. У Єгипті вийшло від його синів 12 колін (племен) народу ізраїльського. Разом з Гадом до Єгипту прибули також і його сини — Ціфйон, Хаггі, Шуні, Ецбон, Ері, Ароді та Арелі (). Нащадки Гада у Єгипті утворили Гадове плем'я, яке при виході євреїв з Єгипту склало 45650 дорослих, чоловіків здатних носити зброю (). Перед переходом через Йордан їх кількість зменшилась до 40500 чоловік (). Гадове плем'я проводило свої спільні дії разом з племенами Рувина та Симеона. При освоєнні завойованого Ханаану коліну Гада була відведена північна його частина, на схід від річки Йордан і землі, що лежать близько Тиверіадського озера (озеро Кінерет) (. Історія племені Гада являє собою постійні війни ведені під час завоювання Ханаану та воно високо цінувалася Мойсеєм (). Після руйнування держави Соломона, плем'я входить до складу Ізраїльського царства. Після завоювання володінь Гада царем Асирії Тіглатпаласаром III у 734 р. до н. е. плем'я виселене за його межі та заселене аммонитянами у часи пророка Єремії.
Див. також Дванадцять племен Ізраїля
Посилання Гад у Католицькій енциклопедії
Джерела Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.