Ханаан (, ) — географічний регіон на східному березі Середземного моря, західна частина Родючого півмісяця. Охоплює територію сучасного Лівану та південної частини Сирії на півночі до регіону Негев на території сучасного Ізраїлю та Гази на півдні. На сході він межує з річкою Йордан та Мертвим моремGen 10:19Num 34:2–12. Рідше термін позначає лише Фінікію або лише ФілістіюTammuz, O. (2001). “Canaan – a land without limits.” Ugarit-Forschungen 33: 501–43..

Етимологія та походження назви Етимологія слова «Ханаан» є суперечливою. Слово «Ханаан» (Кнаа́н) походить від семітського кореня «kn‘», що означає «вигинатися униз, низько вклонятися, схилятися», ймовірно, мається на увазі регіон заходу сонця (тобто Захід; еквівалент Амурру)Astour, M. (1965). “The origin of the terms ‘Canaan,’ ‘Phoenician,’ and ‘purple.’” Journal of Near Eastern Studies 24: 346–50.. Якщо ця етимологія правильна, то цей термін має фундаментально східну орієнтаціюStackert, J. (2012). Canaan. The Encyclopedia of Ancient History..

Це ім'я в давні біблійні часи мала країна на захід від річки Йордан. За біблійними даними, там був Авраам.

Назвою Ханаан цієї області ми в основному завдячуємо Біблії (у Танах Ханаан згадується 94 рази, а ханаанеянин — 73 рази), хоча в історичних джерелах Стародавнього Єгипту та інших сусідніх країн вона мала й інші назви (фараони Нового царства Єгипту називали цю територію Речену). В 1-й книзі Біблії () розповідається, що четвертий син Хама Ханаан оселився в цьому краї і породив своїх нащадківGenesis 9:18, 10:15–18.

Історія В IV - III тис. до н. е. у фінікійців виникли міста-держави Угарит, Бібл, Сидон. З ІІІ тис. до н. е. відомі міста на території сучасних Ізраїлю та Палестини з'явилися міста Хацор, Єрихон, Єрусалим, Гезер, Ай, Арад та іншіАтлас біблійної історії. Київ. 2010. с.34..

Терміни «Ханаан» та пов'язані з ним язичницькі ханаанці вперше згадуються в першій половині ІІ тис. до н. е. та з'являються в єгипетських, аккадських, хеттських, угаритських, фінікійських, єврейських та грецьких джерелах. У деяких грецьких текстах Фінікія використовується як альтернативне позначення Ханаану. Зв'язок з цим відомим торговельним центром, ймовірно, пояснює біблійне використання терміна «ханаанеянин» у значенні «купець»Isaiah 23:8Zechariah 14:21Job 40:30Proverbs 31:24Jeremiah 10:17.

Припускають амореї відіграли значну роль у ранній історії Ханаану. У Книзі Буття 14:7 і далі, Книзі Ісуса Навина 10:5 і далі, Книзі Повторення Закону 1:19 і далі, 27, 44 знаходимо їх розташованими в південній гірській місцевості, тоді як такі вірші, як Книга Чисел 21:13, Книга Ісуса Навина 9:10, 24:8, 12 тощо, розповідають про двох великих аморейських царів, які проживали в Хешбоні та Аштароті, на схід від Йордану. Інші уривки, включаючи Книгу Буття 15:16, 48:22, Книгу Ісуса Навина 24:15, Книгу Суддів 1:34, вважають назву аморея синонімом «ханаанея». Проте назва «амореї» ніколи не використовується для позначення населення узбережжяCheyne, Thomas Kelly (1911). "Canaan, Canaanites". In Chisholm, Hugh (ed.). Encyclopædia Britannica. Vol. 5 (11th ed.). Cambridge University Press, p. 141.

Ситуація в південному Леванті у XVIII ст. до н.е. менш зрозуміла через брак текстів. Лише Хацор засвідчив дипломатичні відносини з Марі та дав клинописні тексти (адміністративні, пам'ятні, схоластичні, епістолярні тексти та дві таблички з законами), які доводять, що він був частиною, принаймні віддалено, «аморейського світу», з організацією, ймовірно, подібною до організації аморейських царств, відомих з письмових джерелWayne Horowitz, « Hazor: A Cuneiform City in the West », dans Near Eastern Archaeology, Vol. 76, no. 2, 2013, p. 98-101.

Лист Мут-бісіра до ассирійському цареві Шамші-Ададу I було перекладений так: «Саме в Рахісумі розташовані розбійники (хаббатум) та ханаанеяни (Кінахнум)»Tubb, Johnathan N. (1998). Canaanites. British Museum People of the Past, vol. 2. University of Oklahoma Press. ISBN 978-0-8061-3108-5. Додаткові неопубліковані згадки про Кінахнум у листах Марі стосуються того ж епізодуNa'aman, Nadav (2005). Canaan in the 2nd Millennium BC. Eisenbrauns, pp. 110–120. Чи стосується термін «Кінахнум» людей з певного регіону, чи радше людей «іноземного походження», було предметом суперечокWeippert, Manfred (1928). "Kanaan". Reallexikon der Assyriologie. Vol. 5. W. de Gruyter. p. 352. ISBN 978-3-11-007192-4, тому Роберт Дрюс стверджує, що «перша достовірна клинописна згадка» про Ханаан знайдена на статуї царя Ідрімі з Алалаху XVI ст. до н.е. Після народного повстання проти його правління Ідрімі був змушений вигнатися разом з родичами своєї матері, щоб шукати притулку в «землі Ханаан», де він готувався до можливого нападу, щоб повернути своє містоNa'aman 2005, pp. 110–120.

У цей період відбулося відродження міських поселень, південний Левант був сільським регіоном протягом пізньої ранньої бронзової доби, але також став свідком зникнення перших міських поселень. Тексти прокляття Середнього царства, які проклинають, наприклад, міста Ашкелон, Біблос, Уллаза та Арка. Однак вони нічого не говорять про їхній політичний статус; у будь-якому разі, вони, ймовірно, не були васалами Єгипту. Також кажуть, що Сесостріс III очолював кампанію проти Сихема, але, окрім цього свідчення, стосунки з долиною Нілу, здається, були не конфліктними, а радше комерційнимиAaron A. Burke, « Introduction to the Levant During the Middle Bronze Age », dans Killebrew et Steiner (dir.) 2013, p. 404-407.

Як відомо з писемних джерел Стародавнього Єгипту, міста Ханаану вели жваву торгівлю з Єгиптом в ІІІ - ІІ тис. до н. е. З території Ханаану вийшли гіксоси, котрі завоювали Єгипет і владарювали в ньому близько 1670—1580 рр. до н. е. Припускають, що ханаанеї були однією з племінних груп гіксосівGolden, Jonathan M. (2009). Ancient Canaan and Israel: An Introduction. Oxford University Press, pp. 6–7. Але вже сам Єгипет завоював Ханаан і панував у ньому бл. 1500—1200 рр. до н. е. Археологічні розкопки низки пам'яток, пізніше ідентифікованих як ханаанські, показують, що процвітання регіону досягло свого апогею в період середньої бронзової доби під керівництвом міста Хацор, яке принаймні номінально було данником Єгипту протягом більшої частини цього періоду. Панування єгиптян залишалося спорадичним і недостатньо сильним, щоб запобігти частим місцевим повстанням та міжміським конфліктам. Хацор залишається найбільшим, займаючи близько 80 га, включаючи нижнє місто, тоді як інші міста набагато менші, їхня площа коливається від 25 до 60 га.

На початку пізньої бронзової доби ханаанські конфедерації зосереджувалися навколо Мегіддо, перш ніж були повністю включені до складу Єгипетської та Хеттської імперій. За Тутмоса III та Аменхотепа II регулярна присутність сильної руки єгипетського правителя та його армій забезпечувала достатню лояльність ханаанеїв. Правління Аменхотепа III не було таким спокійним для Ханаану, оскільки хабіру сприяли більшій політичній нестабільності. Ситуацією намагався скористатися Азіру, створивши власну державу в Ханаані. Єгипетська влада в Ханаані зазнала значної послаблення, коли хетти просунулися до Сирії за правління Ехнатона, витіснивши амореїв і спонукаючи до поновлення семітської міграції. Азіру перейшов на бік хеттів. Останнім вірним Єгиптові залишався біблські енсі Рібадді IIOppenheim, A. Leo (2013). Ancient Mesopotamia: Portrait of a Dead Civilization. University of Chicago Press. ISBN 978-0-226-17767-0.

В подальшому Ханаан опинився між Єгиптами і Хеттами. Сеті I здійснив похід до Ханаану, але він був більш грабіжницьким, ніж завойовницьким. Після майже повного провалу битви при Кадеші Рамзесу II довелося вести енергійну кампанію в Ханаані, щоб зберегти єгипетську владу За часів правління його наступника Мернептаха була видана «стела Мернептаха», в якій стверджувалося, що було знищено різні пам'ятки в південному Ханаані, включаючи народ, відомий як «ізраїль». Вихід з Єгипту ізраїльських племен до південного Ханаану був затяжним процесом, що тривав близько 100 років, починаючи з кінця XIII століття до н.е. і закінчуючи ближче до кінця XII століття до нашої ери. Причиною відступу єгиптян, найімовірніше, були політичні потрясіння в самому Єгипті та перші вторгнення «народів моря». Бл. 1200—1150 рр. до н. е. прилеглі до Середземного моря райони Ханаану зазнали нашестя народів моря. Ці народи, серед яких філістимляни, тйеккери, шердани поклали кінець владі Єгипту в Ханаані, та заснували власні державиMillek, Jesse Michael (2018). "Destruction and the Fall of Egyptian Hegemony Over the Southern Levant". Journal of Ancient Egyptian Interconnections. 19 (1). ISSN 1944-2815.

Міста, що були великими та важливими укріпленими поселеннями ханаанеїв у період середньої бронзи (бл. 1800–1550 рр. до н. е.) протягом періодів пізньої бронзи та початку залізної доби занепали, стали невеликими, відносно незначними та неукріпленими містамиKillebrew, Ann E. (2003). "Biblical Jerusalem: An Archaeological Assessment". In Killebrew, Ann E.; Vaughn, Andrew G. (eds.). Jerusalem in Bible and Archaeology: The First Temple Period. Society of Biblical Literature. ISBN 978-1-58983-066-0.

У XII ст. до н. е. ізраїльські племена вдурлися до Ханаану, але процес підкорення ханаанейських міст-держав затягнувся на століття. У X столітті до н.е. фінікійські та філістимські міста зміцнили свою владу та поширили свій контроль над низовинами ХанаануMeindert Dijkstra, « Canaan in the Transition from the Late Bronze to the Early Iron Age from an Egyptian Perspective », dans Grabbe 2016, p. 73-75. У високогір'ї виникнення Ізраїльського царства, заснованого в боротьбі проти філістимлян, традиційно датується цією фазою. Цар Давид поширив свою владу на ханаанські низовинні міста такі, як Гезер. Затиснуті між цими ізраїльтянами і філістимлянами, ханаанські міста низовин зуміли на деякий час зберегти свою незалежність і відновити силу протягом цього періоду, як видно з Мегіддо. Втім ця динаміка закінчилася наприкінці ранньої залізної доби. Але їм було завдано удару фараоном Шешонком під час походу бл. 926 року до н.е, коли було зруйновано МегіддоLester L. Grabbe, « From Merneptah to Shoshenq: If we had only the Bible », dans Lester L. Grabbe, Israel in Transition: From Late Bronze II to Iron IIa (c. 1250–850 B.C.E.). Volume 2. The Texts, Londres et New York, T&T Clark, 2010, p. 84-86. Північно-Ізраїльське царство скористалося цим, оскільки царі з династії Омрідів взяли під контроль різні міста в низовинах (Хацор, Мегіддо, Гезер). Це сталося без порушення соціального ладу, оскільки населення залишилося незмінним. Навпаки, це призвело до сильнішого впливу матеріальної та архітектурної культури ханаанських міст на цю державуIsrael Finkelstein et Neil Asher Silberman (trad. de l'anglais par Patrice Ghirardi), La Bible dévoilée : Les nouvelles révélations de l'archéologie, Paris, Bayard, 2002, p. 222-225.

Населення Ханаану Населення Ханаану складали фінікійці, євусеї, амореї, хаматеяни, арвадеяни, гіргашеяни та інші племена, які, згідно з текстами Біблії, були нащадками Ханаана.