Таїс або Таіс (; 4 столітті до н. е.) була відомою грецькою гетерою, яка супроводжувала Александра Македонського в його походах. Ймовірно з Афін, вона найбільш відома тим, що спровокувала підпал Персеполя. У той час Таїс була коханкою Птолемея I Сотера, одного з близьких сподвижників і генералів Александра. Було припущено, що вона також могла бути коханкою Александра, на підставі заяви Афінея про те, що Александр любив «тримати Таїс при собі», але це може просто означати, що він насолоджувався її товариством, оскільки вона, як кажуть, була дуже дотепною і веселою. Афіней також каже, що після смерті Александра Птолемей одружився з Таїс, яка народила трьох дітей і, можливо, навіть стала царицею Єгипту.Athenaeus: The Deipnosophists, Book 13, 576e.

Спалення Персеполя Таїс нібито прибула з Афін і супроводжувала Александра під час його походів в Азію. Вона привернула увагу істориків, коли в 330 році до нашої ери Александр після бенкету спалив палац Персеполя, головну резиденцію переможеної династії Ахеменідів. Таїс була присутня на вечірці та виголосила промову, яка переконала Александра спалити палац. Клітарх стверджує, що руйнування було примхою; Плутарх і Діодор стверджують, що це було призначено як відплата за спалення Ксерксом старого храму Афіни на Акрополі в Афінах (на місці існуючого Парфенона) у 480 році до нашої ери під час перських війн.

Стверджується, що в той час Таїс була коханкою Александра. Т. Д. Огден припускає, що Птолемей взяв її пізніше, хоча інші автори вважають, що вона завжди була супутницею Птолемея.T. D. Ogden, in P. McKechnie & P. Guillaume, Ptolemy II Philadelphus and his World, 353 at 355

Подальше життя Подальша кар'єра Таїс невизначена. За словами Афінея, вона одружилася зі своїм коханим Птолемеєм, який став царем Єгипту, після смерті Александра.Eugene N. Borza, “Cleitarchus and Diodorus' Account of Alexander, ” PACA 11 (1968): 35 n. 47 Навіть якщо вони насправді не були одружені, їхні стосунки, здається, набули «квазі-юридичного статусу».Walter M. Ellis, Ptolemy of Egypt, Routledge, London, 1994, p. 15. Вона народила від Птолемея трьох дітей:

Лаг, відомий зі згадки про його перемогу в перегонах на колісницях у Лікеї, на аркадському фестивалі, у 308/307 роках. Александр Леонтіскус, який, здається, був на Кіпрі зі своєю сестрою, як він записав там як полонений Деметрієм Поліоркетом у 307 або 306 роках після його вторгнення на острів. Пізніше його відправили додому до Птолемея. Ейрена, видана в шлюб з Евностом, царем Солої на Кіпрі. Яким би не був правовий статус їхніх відносин, роль Таїс в Єгипті неясна. Птолемей мав інших дружин, спочатку Еврідіку, а пізніше Береніку I, яка стала його головною дружиною та матір'ю його спадкоємця.

Дата смерті Таїс невідома.

Вияви в літературі Її неперевершена персона призвела до появи персонажів на ім’я Таїс у кількох літературних творах. У посткласичний період її зазвичай зображують у літературі та мистецтві як коханку Александра, а не Птолемея.

Класичний період У п’єсі Теренція «Євнух» є жіночий герой, який є куртизанкою на ім’я Таїс на честь історичної особи. Слова Таїса з п'єси цитуються в есе Цицерона De Amicitia .

У «Remedia Amoris» Овідія (383) Таїс протиставляється Андромасі, яка є втіленням відданої дружини, тоді як Таїс сприймається як втілення сексу. Таїс, каже Овідій, є предметом його мистецтва.

У книзі Афінея «Дейпнософісти» міститься ряд зауважень, приписуваних Таїс. «Одного разу вона сказала своєму хвалькуватому коханцеві, який позичив кілька келихів у багатьох людей і сказав, що він збирається розбити їх і зробити з них інші: «Ти знищиш те, що належить кожній приватній особі». " Іншого разу, коли її запитали, до кого вона йде в гості, вона сказала: «Щоб жити з Егеєм, сином великого Пандіона», - дотепний спосіб опису невідомого покровителя як смердючого цапа (Егеєве море, або Козяче море, було названо на честь смердючого козла Егея син, народжений Пандіоном від тваринного зв’язку).Athenaeus: The Deipnosophists, Book 13, 585d.

Посткласичний

У « Божественній комедії» персонаж на ім’я Таїс є однією з небагатьох жінок, яких Данте Аліг’єрі бачить під час своєї подорожі пеклом («Пекло», XVIII, 133-136). Вона перебуває в колі підлабузників, занурена в рів з екскрементами, потрапивши туди, як нам розповідає Вергілій, за те, що вона сказала своєму коханому, що вона «чудово» любить його. Дантева Таїс може або не може бути призначена для представлення історичної куртизанки, але слова, приписані їй, походять із цитат Цицерона з Теренція.

Таїс і Александр Македонський викликані Фаустом у п’єсі Крістофера Марло « Доктор Фаустус» для розваги імператора Священної Римської імперії Карла V.

Таїс з’являється як коханка Александра в поемі Джона Драйдена «Бенкет Александра, або Сила музики» (1697), яка починається з опису Александра на троні з «милою Таїс поруч», яка сидить «як квітуча східна наречена». Розповідь про бенкет у поемі закінчується порівнянням Таїс із Оленою з Трої: «Таїс провів шлях/Щоб підвести його до його здобичі/І, як інша Олена, випустив ще одну Трою». Пізніше вірш був покладений на музику Георгом Фредеріком Генделем як ораторія, також названа «Бенкет Александра». Роберт Геррік (1591-1674) у своїй книзі «Яку коханку він матиме» робить висновок: «Нехай її Лукреція цілий день буде, Таїс уночі для мене, Будь вона такою, якою ні буде, Нехай мене голодує, ні переповнює».

Таїс — персонаж другого плану у двох романах Мері Рено про Александра Македонського : «Вогонь з неба» та «Перський хлопчик», а також у біографії Рено Александра «Природа Александра». Вона також є допоміжним персонажем у романі Джо Грем «Викрадання вогню», який розповідає про наслідки смерті Александра.

Таїс — героїня роману російського письменника Івана Єфремова «Таїс з Афін» 1972 року. У ньому описано її життя від зустрічі з Александром Македонським до часу, коли вона була королевою Мемфіса в Єгипті.

Інші літературні фігури на ім'я Таїс є посиланнями на Таїсу Александрійську, християнську святу пізнішого періоду, про яку були написані французький роман і опера.

Список літератури ↑

Зовнішні посилання

Стенограма розповіді Клітарха про підпал Персеполя Коментар про підпал палацу в Персеполі, включаючи уривки з Діодора та Плутарха біографія Крістофера Беннета