Мико́ла Марти́нович Ру́дик (19 грудня 1918 н. с. — 16 грудня 1943) — радянський військовик. Учасник звільнення Білорусі від нацистських загарбників. Герой Радянського Союзу (24.4.1944).
Життєпис
Народився 19 грудня 1918 року в селі Степашки Гайсинського району Вінницької області. У 1938 році закінчив технікум механізації сільського господарства. У Червоній Армії з 1939. Закінчив Сизранське танкове училище (1941).
На фронті з 1941. Особливо відзначився в бою за станцію Бичиха Меховського району Вітебської області. Танкова рота під командуванням старшого лейтенанта Миколи Рудика 16.12.1943 першою увірвалася до ворожого опорного пункта і вступила в бій з колоною гітлерівців, підтримуваних артилерією і танками; утримуючи оборону до підходу підкріплення, знищила 5 гармат, 8 автомашин, кілька десятків гітлерівців. Микола Мартинович Рудик героїчно загинув у цьому бою. Похований в селі Хутряне Городоцького району на військовому кладовищі.
Нагороди та відзнаки Герой Радянського Союзу Орден Леніна Орден Вітчизняної війни 1 ступеня
Пам'ять Ім'я Миколи Рудика присвоєно середній школі в с. Бичіха Городоцького р-ну; на місці загибелі на околиці с. Бики поставлено обеліск. Ім'ям Героя названі вулиця в рідному селі, де встановлено погруддя Героя.
Література Рудык Николай Мартынович // Овеянные славой имена: Герои Советского Союза. Уроженцы Винниччины. — Одесса, 1989. — с. 219—220. Загалино В. Мужньому воїну // Сільс. вісті. — 1978. — 6 груд. Загалино В. Повернення героя // Вінниц. правда. — 1978. — 21 жовт. Сахневич Л., Воронюк О. Його подвиг незабутній // Вінниц.правда — 1965. — 12 верес. Сахневич Л., Воронюк О. Кроки в безсмертя // Сяйво Золотих зірок. — Одеса, 1970. — с. 162—164. Сахневич Л. Вітчизни вірнії сини // Трибуна праці. — 1970. — 9 трав. Тарасюк Л. Завжди був попереду // Трибуна праці. — 1995. — 28 лют.
Посилання офіційний сайт Гайсинської РДА Рудик Микола Мартинович