Платформізм — напрям наукової думки, тенденція в анархістському русі. Він наголошує на необхідності міцного об'єднання анархістських організацій, які здатні впливати на робітничий клас і селянські рухи. Ідеї, які стали попередниками платформізму, можна знайти в роботах Михайла Бакуніна.
«Платформістські» групи відкидають модель ленінського авангардизму. Вони спрямовані, натомість, на те, щоб «зробити ідеї анархізму провідними ідеями в межах класової боротьби».Workers Solidarity Movement, 2012, «Why You Should Join the Workers Solidarity Movement» |url=http://flag.blackened.net/revolt/once/join.html |перевірено=26 лютого 2013| Чотири основні організаційні засади, за якими анархістської організації повинні діяти відповідно до платформізму: єдність ідеології, єдність тактики чи колективний метод дії, колективна відповідальність і федералізм.
Загалом платформістські групи прагнуть здобути якомога ширший вплив анархістських ідей і методів на робітничий клас і селянство. У другій половині 20-го століття в Південній Америці виник напрям в анархізмі названий еспецифізмо ( від especificar — визначати, встановлювати, специфікувати), який в значній мірі сприйняв ідеї платформізму. Еспецифісти і платформісти орієнтуються переважно на «простих» людей, а не на крайнє ліве середовище. Як правило, це спричиняє готовність працювати в суспільних чи політичних «кампаніях одного питання», в профспілках та громадських групах, і боротися за негайні реформи, поєднуючи вказані заходи із проєктом розвитку масової свідомості і організаційної структури. Тому вони відкидають підходи, які на їхню думку, будуть перешкоджати цьому, як-от повстанський анархізм, а також «погляди, які відкидають діяльність в профспілках» або антиімперіалістичних рухах.Anarkismo, 2012, «About Us» |url=http://www.anarkismo.net/about_us |Перевірено=1 березня 2013| а) Розділ 2, 4-й абзац. б) Розділ 1, список організацій
Назва «платформісти» походить від документу Організаційна Платформа Всезагального Союзу Анархістів (проєкт) (Организационная платформа всеобщего союза анархистов (проєкт). Группа Русских Анархистов Заграницей (Махно, Метт, Аршинов, Валевски, Лински)Организационная платформа всеобщего союза анархистов (проєкт)), надрукованого в 1926 р. в журналі Групи Російських Анархістів Закордоном «Дело Труда». Авторами Платформи були Нестор Махно, Петро Аршинов, а також російські анархісти Іда Метт, Лінський, польський анархіст Валевський Скирда А. Индивидуальная автономия и коллективная сила. — Париж: Громада, 2002. Гл.15.
Група, що складалася з російських анархістів у вигнанні, які були ветеранами 1917 Жовтневої революції 1917 р., (зокрема, Нестор Махно, який відігравав провідну роль у анархістської революції в Україні 1918–1921 років), заснували Платформу на їхньому досвіді революції, кінцевим підсумком якої стала перемога більшовиків над анархістами та іншими групами революціонерів. Платформа намагалася вирішити і пояснити невдачі анархістського руху під час російської революції 1917 р. за межами України.
Документ отримав як схвалення так і критику з боку анархістів всього світу і викликав широку дискусію в анархістському русі.Schmidt, M. and van der Walt, L. 2009. Black Flame: The Revolutionary Class Politics of Anarchism and Syndicalism (Counter-Power vol. 1). Edinburgh: AK Press. pp. 252–255
Сучасний «платформізм» є важливою течією в міжнародному анархізмі. Близько тридцяти анархо-комуністичних, платформістських і еспецифістських груп пов'язані одна з одною в проєкт Anarkismo.net за допомогою однойменного сайту http://www.anarkismo.net, в тому числі групи з Африки, Латинської Америки, Північної Америки та Європи. Принаймні, з точки зору кількості дочірніх організацій, мережа Anarkismo більша, ніж інші анархістські міжнародні організації, такі як Міжнародна федерація анархістів (International of Anarchist Federations) і Міжнародна асоціація трудящих (International Workers' Association). Однак вона не є формально «міжнародною» і не має наміру конкурувати з вказаними структурами.
Організаційні принципи В розділі «Організаційна частина» Платформи вказано:
Платформа описує чотири основні організаційні засади Всезагального Союзу Анархістів:
1) Єдність ідеології — «Ідеологія є силою, що направляє діяльність окремих осіб та окремих організацій по визначеному шляху і до певної мети. Вона … повинна бути єдиною для всіх осіб, та організацій, що входять в загальний Союз. Діяльність загальноанархічного Союзу … постійно повинна знаходитися в точному зв'язку зі сповідуваними ним ідеологічними засадами.»
2) Єдність тактики чи колективний метод дії — «Загальна (єдина) тактична лінія в русі має вирішальне значення для життя організації і всього руху: вона звільняє рух від засмоктуючої його трясовини множинних, взаємно-знищуючих тактик і групує всі його сили на одному певному напрямку, який веде до певної мети.»
3) Колективна відповідальність — «Області революційного і соціально-політичного життя є насамперед областями глибоко колективними по суті. Революційна громадська діяльність в цих областях не може базуватися на особистій відповідальності окремих працівників.
Виконавчий орган загального анархічного руху — Анархічний Союз — рішуче виступає проти тактики безвідповідального індивідуалізму, вводить у своїх рядах принцип колективної відповідальності: за революційно-політичну діяльність кожного члена Союзу відповідальний весь Союз; точно так само за революційно-політичну діяльність всього Союзу відповідальний кожен його член.»
4) Федералізм — «На противагу централізму анархізм завжди висував і відстоював принцип федералізму, в якому поєднувалися незалежність особистості або організації, їх ініціатива і служіння спільній справі.»
Примітки