«Мадо́нна зі щи́гликом» () — одна з картин серії мадонн, що їх створив італійський художник Рафаель Санті (1483—1520).
Як художник, Рафаель Санті багато чого запозичив з творчих знахідок свого вчителя П'єтро Перуджіно. Із цим багажем він і прибув у папський Рим, котрий наприкінці XV століття перетворився на визначний мистецький центр Високого Відродження в Італії. Цикл картин, присвячений Мадонні, стане одним з найкращих в мистецькому доробку художника. Створюючі цикл, художник постійно робив нові й нові варіанти, старанно вивчаючи натуру та не повторюючись, але не забував про узагальнення та ідеалізацію Богородиці. В деяких картинах риси реальності настільки переважатимуть, що «Мадонна дель Грандука» (Мадонна Великого герцога) чи «Мадонна у кріслі» здаються вихопленими з дійсності.
Риси узагальнення та ідеалізації притаманні більше «Мадонні з щигликом». Група подана художником у пейзажі з тонкими деревами і прозорою далечінню, характерними для Умбрії і картин Перуджіно. Рафаель уніс в композицію побутовість: Мадонна відірвалась від читання Біблії, а малий Іван Хреститель передає Христу щиглика. За тогочасними уявленнями, щиглики годувались в терновнику і це вважалось натяком на Страсті Христові, одна зі сцен яких — «Увінчання терновим вінцем». Про сакральний характер полотна нагадували й тонкі, золотаві німби над головами головних персонажів.
Картина пов'язана з весіллям приятеля Рафаеля — Лоренцо Насі із Сандрою ді Маттео ді Джованні Каніджані. Можливо, вона була весільним подарунком художника чи побажанням гараздів молодому подружжю.
1548 року сталося нещастя. Палац Насі, вибудований з прорахунками в технології, завалився. Була сильно пошкоджена і картина Рафаеля Санті, бо уламки порізали полотно на сімнадцять вузьких стрічок. Коштовну картину уславленого художника дублювали на нове полотно і старанно затонували осипи фарб. Незначні смуги реставраційних втручань і досі видно на тлі картини з пейзажем.
Джерела
Шапиро Ю. Г., Персианова О. М., Мытарева К. В., Аране Н. М. 50 кратких биографий мастеров западноевропейского искусства XIV—XIX веков. — Ленинград: Советский художник, 1968. — С. 36-42 Варшавський А. С. Долі шедеврів. — Київ: Веселка, 1988. — 206 с. Рафаэль Санти. Альбом. Вступит. ст. А. Габричевского, М., 1956. Pierluigi De Vecchi, Raffaello, Rizzoli, Milano 1975. A. Pagnani, Storia di Sassoferrato, Fabriano 1975 Pierluigi De Vecchi, Raffaello: la pittura, Firenze 1981 J. Beck, Raffaello, Milano 1982 K. Oberhuber, Raffaello, Milano 1982 John Pope-Hennessy, Raffaello, Torino 1983 M. Tafuri, C. L. Frommel, S. Ray, Raffaello architetto, Milano 1984 A. Zuccari, Raffaello e le dimore del Rinascimento, Firenze 1986 N. Dacos Crifò, Le Logge di Raffaello, Roma 1986 V. Labella, Una stagione di giganti. Michelangelo, Leonardo, Raffaello, Cinisello Balsamo 1991 AA.VV., Raffaello, Milano 1994 W. Lotz, Architettura in Italia 1500—1600, a cura di D. Howard, Milano, Rizzoli 1995. Pasquale Sabbatino, Raffaello Sanzio e Baldassare Castiglione, in La bellezza di Elena. L'imitazione nella letteratura e nelle arti figurative del Rinascimento, Firenze, Olschki, 1997, pp. 35-40, ISBN 88-222-4503-2 Pierluigi De Vecchi ed Elda Cerchiari, I tempi dell'arte, volume 2, Bompiani, Milano 1999. ISBN 88-451-7212-0 Bruno Santi, Raffaello, in I protagonisti dell'arte italiana, Scala Group, Firenze 2001. ISBN 88-8117-091-4
Див. також
Кватроченто П'єтро Перуджино Ватикан Браманте Мадонна дель Грандука Сикстинська Мадонна Реставрація (мистецтво) Браманте представляє папі римському молодого Рафаеля, Копенгаген, Музей Торвальдсена. Примітки