Берли () — козацько-старшинський, а пізніше також дворянський рід волоського походження.

Походження Походив від реєстрового козака Корсунського полку Олександра Берло. Наприкінці XVIII ст. Іван та Пантелеймон Берли (правнуки переяславського полкового судді Івана Берла) надаючи відомості для затвердження в дворянстві подавали такі відомості про нобілітацію роду:

Критика В 1899 р. відомий дослідник малоросійської старовини Олександр Лазаревський видав перше відоме ґрунтовне дослідження роду. Маючи на руках частину фамільного архіву роду він критично віднісся до відомостей поданих вище Іваном та Пантелеймоном Берлами. Зокрема в документах які він мав на руках не було згадки про жодного з вищенаведених Берлів, а єдине з чим він погодився це з молдо-волоським походженням роду. Останні, як він зазначив, пам'ятаючи про це взяли за основу родинного герба герб Молдо-Валахії.

Критичність і іронія якими автор не гребував в своїх публікаціях не рідко викликали відразу в нащадків родів про які він писав, що і трапилось у випадку з цією статтею. Одна з останніх відомих нащадків роду — Ганна Львівна Берло спробувала опротестувати твердження цієї статті, зокрема, як вона вважала, наклеп на єпископа Андрія (Берла) якого автор звинуватив в надмірному зловживанні фінансами єпархії. Проте всі зауваження були відкинуті автором, а редакція Київської старовини втратила частину родинного архіву який Ганна Львівна передала їй на прохання Федора Міщенка.

Герб

Опис На щиту блакитногов оригіналі білого поля зуброва голова з золотим кільцем в ніздрях, між рогами золота зірка. Поверх щита хелм з короною і при короні поперек золоте Берло.Кривошея В.В. Генеалогія українського козацтва: Переяславський полк / В.В. Кривошея. — К.: Видавничий дім «Стилос», 2004. — 418 с.

Походження В своїй роботі Лазаревський так описував створення гербу Берлів:

Наразі можна зазначити малоівірним саме таке його походження, адже зокрема у збірці Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника зберігається портрет Арсенія (Берла) середини XVIII ст. з бібліотеки Києво-Печерської лаври де він зображений з вже вищезазначеним гербом.Український портрет XVI-XVIII століть : каталог-альбом / Нац. худож. музей України; авт.-уклад.: Г. Бєлікова, Л. Членова ; авт. вступ. ст.: В. Александрович [та ін.]. — 2-ге вид. — Хмельницький: Галерея ; Київ: Артанія Нова, 2006. — 351 с. : іл.

Фамільний архів На кінець XIX ст. було відомо про дві частини родинного архіву Берлів: частина архіву Берлів яка потрапила до зібрання Лазаревського О.М. який опублікував її у своїй статті присвяченій роду. Збірка включала в себе полковницькі та гетьманські універсали, заповіт Івана Берла (1717). Нині найімовірнінше разом з іншими паперами Лазаревського зберігається у фондах Інституту рукопису НБУВ. частина архіву Берлів яка перебувала у власності останніх відомих представників роду — Ганни Львівни Берло та її брата Олександра. Включала в себе гетьманські універсали Скоропадського, Апостола та інших, зокрема вдові Данила Берла — Анастасії; купчі на придбання Володимиром Берлом в 1754 і інших роках землі, а також приватне листування. Значна його частина була втрачена при передачі документів редакції Київської старовини. Подальша історія невідома.

Родова схема Олександр Берло (*? — †?)реєстровий козак Імгліївської сотні, Корсунського полку (1649)

Див. також Берліанський колегіум

Примітки

Джерела Панашенко В.В. БЕРЛИ //

Література Лазаревский А. М. Из семейной хроники Берлов (1762-1805) // КС. — 1899. — № 1. — С. 115–116 Берло Г. Л. Арсений Берло, епископ Переяславский и Бориспольский. 1744: Биографический очерк. К., 1904 Кривошея В. В. Українська козацька старшина, ч. 1. К., 1997. Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник, т. 1. К., 1908