Фе́дір Іва́нович Камі́нський (1845 р., Полтавщина, за іншими даними — в містечку Кожан-Городок (Кежан-Городок) Мінської губернії — † 1 квітня (20 березня) 1891 р.) — археолог та музеєзнавець,педагог, бібліотекар, історик, філолог, краєзнавець, музейник.
Дійсний член Історичного товариства Нестора літописця, член-кореспондент Одеського товариства історії та старожитностей.
Біографія Походить з родини священника. Закінчив Переяславську духовну семінарію, навчався на фізико-математичному факультеті Київського університету — закінчив 1868 року.
У 1868—1871 роках працював учителем в гімназії Переяслава, по тому — в 1871—1872 — у Хорольському повітовому училищі, в лубенських та Прилуцькій гімназії. Працював у Хорольському повітовому училищі, у лубнах почав працювати вчителем педагогічного класу й бібліотекарем місцевої хлоп'ячої гімназії, а у лубенській дівочій гімназії викладав народознавство. При бібліотеці створив перший у місті громадський музей краєзнавчого спрямування.
На запрошення лубенської поміщиці К. Скаржинської став родинним учителем у її маєтку. У 1881—1891 роках — хранитель музею К. Скаржинської в селі Круглик (нині село в межах Лубен). Тут він дожив до кінця своїх днів і похований на круглицькому кладовищі.
Першим виявив на сучасних теренах України стоянку доби пізнього палеоліту в селі Гінці (нині Лубенського району) і провів 1873 року розкопки, чим і започаткував вивчення палеолітичних пам'яток на території Східної Європи.
Д. Самоквасов його працю «Сліди епохи кам'яної доби по р. Сулі та її притоках» опублікував та зачитав на засіданні 3-го Археологічного з'їзду.
Був першопрохідцем у дослідженні археологічних старожитностей Нижнього Посулля — поселень доби енеоліту та бронзової доби на Лисій Горі в околицях Лубен, пам'яток доби бронзи і скіфського часу — кургани Посулля. 1881 року Ф. Камінський розкопав чотири кургани в урощищі Лиса Гора в лубнах. Роботи було продовжено 1883 року фінансовою підтримкою і участю К. Скаржинської - члена кількох наукових товариств, засновниці приватного музею в Круглику. Загалом на Лисій Горі було розкопано понад 15 курганів, у яких було виявлено поховання доби міді-бронзи, скіфських часів, могилу половецького воїна. Частина знайдених історичних реліквій збереглася.
У травні 1882 року в складі дослідницької групи увурощищі Замок (м. Лубни) Ф. Камінський досліджував великий курган, де було знайдено кілька поховань: основне скіфських часів та впускне, що поєднує в своєму обряді риси кочівницько-сарматської і рільничої зарубинецької культур. на даний час знахідки з цього останнього поховання зберігаються в Полтавському краєзнавчому музеї.
Досліджував городища скіфської доби та давньоруські пам'ятки в околицях Клепачі.
Запропонував схему історичного розвитку, в якій передбачив, що по Сулі та її притоках є пам'ятки часу від кам'яної доби до Київської Русі.
Розширив методику польової археології, залучаючи спеціалістів природничих наук до досліджень пізньопалеолітичних пам'яток.
Автор семи наукових праць, з них «Розкопки в околицях Лубен» — Київ, 1888, «Про 7-річних богатирів». 1889, «Київська старовина».
Записував спогади сучасників про Кобзаря.
Його учнем та послідовником був Василь Ляскоронський.
Джерела та література «Федір Камінський (1845—1891). Наукова та епістолярна спадщина», 1992, Полтавський краєзнавчий музей, Полтавське наукове товариство краєзнавців, Т. П. Пустовіт, Супруненко О. Б. «Лубенський краєзнавичий музей».
Супруненко О. Перший дослідник палеоліту України / Олександр Супруненко // Краєзнавство. --- 1994. --- №1-2. --- С.12-14. Юренко С.П. . Камінський Федір Іванович //
Посилання Камінський Знамениті полтавці Ще одна дрібочка на могилу Шевченка