Бурея () — річка на Далекому Сході, протікає по території Хабаровського краю та Амурської області Росії. Ліва притока Амуру. Належить до водного басейну Охотського моря.
Географія
Річка Бурея бере свій початок в Буреїнському хребті, від злиття річок Права та Ліва Бурея. Витік Правої Буреї розташований на південних схилах хребта Езоп (), на висоті 1600 мВитік Правої Бурої — квадрат: 68х08: , Лівої — на західних схилах хребта Дусе-Алінь. У верхів'ї — гірська річка, протікає у вузькій долині. Швидкість течії становить 3-4 м/с. Тече в південно-західному напрямку, прорізаючи кілька паралельно розташованих хребтів Турана, після яких (у середній течії і пониззі) виходить на Зейсько-Буреїнську рівнину і двома рукавами, з лівого берега, впадає у річку Амур. Довжина річки 623 кілометрів (від витоку Правої Буреї — 739 км), площа басейну — 70,7 тис. км². Річка судноплавна на ділянці від гирла до с. Чекунда. Пристані: Чекунда, Малинівка, Новобурейське. Крім діючої Бурейської ГЕС, планується будівництво Нижньобурейської ГЕС. У басейні річки — родовища вугілля та залізної руди.
Історія Річка Бурея відома була ще в XVII столітті, під час козацьких походів на Амур, під назвою річки Бистрої.
Гідрологія
Живлення річки переважно дощове. Влітку може бути 5-7 паводків, іноді із підйомом рівня води на 6-10 м. Під час паводку короткочасна витрата води може сягати 18 100 м³/с.
Спостереження за водним режимом річки, яке проводилось протягом 49 років (1936–1985) на станції у селі Кам'янка (Архаринський район, Амурська область, ), розташованого за 78 км від гирла, впадіння Буреї в Амур. Середньорічна витрата води яка спостерігалася тут за цей період становила для водного басейну , що становить понад 95 % від загальної площі басейну річки. Величина прямого стоку в цілому по цій частині басейну становила — 417 міліметра на рік .
За період спостереження встановлено, що мінімальний середньомісячний стік становив (у березні), що становить менше 0,5 % від максимального середньомісячного стоку, який відбувається у серпні місяці та становить — і вказує на дуже велику амплітуду сезонних коливань.
За період спостереження, абсолютний мінімальний місячний стік (абсолютний мінімум) становив (у березні 1977 року), абсолютний максимальний місячний стік (абсолютний максимум) становив (у липні 1972 року).
Притоки Річка Бурея приймає близько сотні приток довжиною понад 10 км, з них десять довжиною від 50 км до 100 км, та дев'ять довші за 100 км. Найбільші із них (від витоку до гирла):
+ Назва притоки Довжина,(км) Площа водозбірного басейну,(км²) Відстань від гирла Буреї,(км) Витрата води,(м³/с) ліві притоки Ліва Бурея 98 2390 623 Великий Ерік 56 558 466 Малий Ерік 55 553 441 Ургал 164 3510 409 Дульнікан 124 2230 392 Ягдинья (Агдинья) 83 885 369 Ушмун (Ушман) 68 528 350 Талая 62 828 310 Тирма 334 15100 268 195 () Обдерган 69 392 250 Дікан 125 841 79 праві притоки Права Бурея 116 1700 623 Умальта 79 1360 512 Німан 353 16500 458 224 () Туюн 200 3420 366 Верхній Мельгін 127 2900 316 Нижній Мельгін 105 1730 282 Мальмальта 68 666 232 Чеугда 50 463 190
Населенні пункти На річці розташовані ГЕС, два селище і кілька невеликих сіл (від витоку до гирла): села — Усть-Мальта (нежиле), Шахтинське, Усть-Німан (нежиле), Усть-Ургал, Адникан (нежиле), Чекунда, (Бурейська ГЕС), смт. Талакан, (Нижньобурейська ГЕС), Кам'янка, Ніколаєвка, Новобурейське, Малинівка, Гуліковка, Домікан, Новоспаське, Гумельовка, Усть-Кивда, Казанівка, Свободне, Асташиха, Українка, Сєверне, Скобельцино.
Див. також Найдовші річки Росії
Примітки
Посилання
Maps for the world / Карти всього світу