Англо-шотландські війни — серія війн між Англією та Шотландією в XVI столітті.
Після Війни за незалежність Шотландії Англія і Шотландія продовжували конфліктувати протягом 14, 15 і 16 століть. У більшості випадків одна країна намагалася скористатися слабкістю або нестабільності в іншій. Так, наприклад, Яків II Шотландський намагався відібрати Бервік під час війни Червоної та Білої Троянди в Англії.
Прикордонні сутички У середині 15-го століття відбулося ряд конфліктів на кордоні Англії і Шотландії, серед яких важливе місце має битва при Сарку.
Військові сутички першої половини XVI століття Англія за Генріха VIII оголосила війну Франції в 1512 (Ця війна — частина більш великого конфлікту, відомого як Війна Камбрійської ліги). Яків IV (король Шотландії), виконуючи підписаний з Францією союз, ввів війська до Англії.
У 1513 році шотландська армія досить швидко захопила прикордонні англійські замки, проте зазнала поразки в битві біля Флоддена, в якій зазнала величезних втрат(вбито понад 10 тис. шотландців) і загину Яків IV.
Так як син загиблого короля, Яків V, був ще неповнолітній, в Шотландії почалася криза, під час якої північноанглійські барони здійснювали рейди на шотландські землі.
Коли Яків V досяг повноліття і взяв владу, він одружився з дочкою Франциска I Мадлен, проте коли вона померла через кілька місяців від туберкульозу, він одружився ще раз із Марією де Гіз. Напруженість у відносинах між Англією та Шотландією збільшилася ще більше, коли Генріх VIII порвав відносини з Римо-католицькою церквою та почав розпускати монастирі.
Війна розпочалася в 1541 році. Після того як армія англійців, що вторглася в Шотландію, була розбита, Яків вирушив із великою армією в Англію, проте її керівництво було слабким і розділеним. Це стало основною причиною поразки в битві при Солвей-Моссі. Поразка підірвала здоров'я монарха і він повернувся в Шотландію, де і помер в грудні 1542 року.
Конфлікти за Марії Стюарт в Шотландії Після смерті Якова, королевою Шотландії стала Марія Стюарт. Генріх VIII спробував чинити тиск на Шотландію, вимагаючи об'єднання країн в союз і одруження Марії зі своїм сином Едуардом. Коли кардинал Бітон отримав контроль над урядом Шотландії, прибравши проанглійських лордів, та відновив союз з Францією, Генріх у 1544 році відправив військо для спустошення і грабежів в південній Шотландії. Проте шотландська армія розгромила англійців в 1545 році в битві при Анкрум-Муре, яка тимчасово призупинила англійські атаки.
В 1547 році війна знову продовжилася. Завдяки значній підтримці з боку Франції Шотландії вдалося вибити англійців зі своєї території.
Закінчення військового протистояння 7 липня 1575 року на англо-шотландському кордоні відбулась остання битва в англо-шотландській війні — набіг на Рідзвайр. Бій закінчився повною перемогою Шотландії.
Література Dupuy, Ernest R. and Dupuy, Trevor N. The Encyclopedia of Military History from 3500 B.C. to the present. (revised ed.), New York: Harper & Row Publishers, 1977. George MacDonald Fraser, The Steel Bonnets, Harper Collins, 1971, ISBN 0-00-272746-3 R.L.Mackie, A History of Scotland. Sadler, John. «Border Fury: England and Scotland at War, 1296—1568», Longman, 2004.