Ірена Книш ( , Львів — , Вінніпеґ, Канада) — українська письменниця, літературознавиця, журналістка, публіцистка, дослідниця жіночого руху.
Життєпис Народилася у сім'ї Дмитра та Анастасії (до шлюбу Малиновської) Шкварків. Середню освіту здобула в гімназії сестер василіянок у Львові. У 1933 р. закінчила студії з славістики на філософському факультеті Львівського університету. Під час навчання брала участь у діяльності низки студентських спільнот: «Львівського гуртка україністів», літературного товариства «Листопад», драматичної студії «Хмаролім».
Упродовж 1933—1939 років викладала в Українській академічній гімназії у Львові, гімназії «Рідної Школи» у м. Стрий, а також в Українському інституті для дівчат у місті Перемишль (нині Польща). У цей період співпрацювала з Українською військовою організацією та Організацією українських націоналістів, зокрема входила до складу Товариства опіки над політичними в'язнями.
Навесні 1939 р. побралася із громадсько-політичним діячем та журналістом Зиновієм Книшем. У 1940 р. народила сина Юрія. Упродовж Другої світової війни разом із родиною неодноразово переїздила: спочатку проживали у Львові, згодом змушені були виїхати до м. Краків (Польща), а пізніше оселилися у м. Дорнбірн (Австрія). Усюди займалася педагогічною та громадською діяльністю. У Дорнбірні влітку 1945 р. входила до складу ініціативного комітету з відновлення Союзу українок, була культурно-освітньою референткою організації, а згодом — головою.
Впродовж 1946—1949 рр. проживала у Франції. Працювала й активно займалася громадською діяльністю, зокрема очолювала Союз Українок Франції, була членкинею Українського центрального громадського комітету в Франції.
У 1949 р. емігрувала до Канади, де оселилася у м. Вінніпеґ. Саме в цій країні розпочала активну журналістську та письменницьку діяльність.
Авторка книг спогадів та суспільно-політичної публіцистики, науково-популярних праць про О. Басараб, М. Башкирцеву, М. Заньковецьку, А. Йонкер, Н. Кобринську, Уляну Кравченко, І. Франка.
Протягом близько 20 років вела «Жіночу сторінку» в часописі «Канадійський фармер». Друкувалася також у виданнях «Новий шлях», «Жіноче світло», «Промінь», «Український голос» — усі в Канаді; у часописах «Свобода», «Самостійна Україна», «Наше життя» — у США; а також у газеті «Українське слово» у Франції.
Досліджувала український жіночий рух, зокрема діяльність відомих українок у США та Канаді. Авторка низки праць, присвячених історії та постатям українського жіночого руху.
У 1969 році відвідала Україну у складі туристичної групи, під впливом вражень написала книгу «Віч-на-віч із Україною» (1970). Згодом неодноразово відвідувала Україну у 1989 та 1991—1992 роках, зокрема перебувала у Львові й Києві. У 2005 році увійшла до Союзу українок у Львові.
Творчість Авторка праць «Три ровесниці», «Патріотизм Анни Йонкер», «Жива душа народу», «Смолоскип в темряві», «Відгуки часу», «Жінка вчора й сьогодні», «Іван Франко та рівноправність жінки», «Ольга Басараб», «На службі рідного народу» та ін. Окремі видання: Книш І. Відгуки часу. — Вінніпег: Накладом автора, 1956. — 404 с. Книш І. Віч-на-віч із Україною: горстка радянських вражень. — Вінніпег, 1970. — 126 с. Книш І. Жива душа народу: до ювілею українського танку. — Вінніпег, 1966. — 78 с. Книш І. Жінка вчора й сьогодні. Вибрані статті. — Вінніпег: Накладом автора, 1958. — 200 с. Книш І. Іван Франко та рівноправність жінки: У 100 річчя з дня народин. — Вінніпег, 1956. — 154 с. Книш І. Напередодні 500-річчя кривавого народовбивства. -Вінніпег, 1969. — 16 с. Книш І. Перші кроки на еміграції. — Вінніпег, 1955. — 39 с. Книш І. Смолоскип у темряві: Наталія Кобринська й український жіночий рух. — Вінніпег, 1957. — 302 с.
Примітки
Література Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.