«Євшан-зілля» — поема українського письменника Миколи Вороного, написана в Полтаві 1899 р., навіяна літописною легендою про чудодійну траву-зілля євшан, яка повертає людям втрачену пам'ять.
Актуальна для денаціоналізованих українців, ця легенда надихнула Вороного, і не тільки його, на поетичне відображення пробудження самосвідомості людей, які втратили своє національне коріння. Сам символ євшану, які й численні переспіви легенди, були настільки актуальні й зрозумілі в Україні, що не лише літературні твори, але і періодичні видання, хорові колективи національного спрямування, вибирали для назви слово євшан, а Микола Федюшка взяв його собі як псевдонім.
Переказ легенди
У Галицько-Волинському літописі під 1205 роком літописець помістив половецьку легенду. Порівнюючи князя Романа з Володимиром Мономахом, він згадує, як цей князь розгромив половців, як вигнав хана Отрока в Обези за Залізні Ворота, а брата його — Сирчана — за Дон:
Переосмислення легенди
В українській художній літературі без згадки про половецьку легенду часом натрапляємо на її переосмислення — українські дівчата несуть полин-зілля (євшан — тюркська назва полину У Біблії полин — символ суду Божого за відступництво і непослух. У східних народів полин — символ батьківщини і пам'яті про предків.) козакам у турецьку неволю, щоб нагадати їм про отчий край.
Ірина Калинець так поетично відобразила дію цього зілля на українців в альманасі Євшан-Зілля:
Примітки
Посилання
Микола Вороний «Євшан-зілля» Повний текст поеми «Євшан-зілля» Миколи Вороного в е-бібліотеці ЛітАрхів Аудіокнига «Євшан-зілля» Миколи Вороного / Читає Антон Смірнов, записано ГО «Вухо», тривалість 9 хв