Улад (, , , ) — королівство у стародавній Ірландії зі столицею у місті (нині не існуючому) Емайн Маха, що описане переважно по легендах так званого «Уладського циклу», що був записаний значно пізніше розпаду королівства — приблизно у VII столітті ірландськими монахами, що записували усні легенди та перекази. Королівство існувало у II ст. до нової ери — IV ст. нової ери. Згідно з давніми ірландськими легендами — з 1700 року до н. е. Археологічні розкопки підтверджують існування королівства з вказаною столицею, легенди повідомляють про одяг жителів королівства, особливості звичаїв та історію королівства.
Королівство Улад, що теоретично було васальним щодо верховного короля Ірландії, було по суті конфедерацією п'яти васальних королівств: Дал н-Арайде, Дал Ріада, Дал Фіатах, Ві Ехах Кобо, Конайлле Муйрхемне під владою короля Уладу.
Назва Назва королівства виникла як етнонім — назви племені (туат) чи групи племен, що населяли цю територію. Назва племені згадується у Птомелея — Улуті (гр. — Ούολουντοι) чи Уолунті чи Волунті. Є гіпотеза, що назва походить від «ул» — борода. Тобто улад — бородаті. Давні ірландські скели повідомляють, що предками уладів було плем'я ерайн () та дайріне (). Легенди повідомляють про давній клан Дедад (), що був засновником королівства, і від назви цього клану, мовляв, і походить назва королівства. Т. Ф. О'Рейлі () вважає, що улад було однієї з гілок племені ерайн — кельтського племені, що в давнину заселило Ірландію асимілювали більшість давніх аборигенів. Також вважається, що ерайн та дедад це були племена які Птолемей згадує як даріні ().
Археологічні артефакти Френціс Джон Бірн () пише, що археологічні артефакти латенського періоду на території королівства Улад бідні та убогі. Але тим не менше, археологічні знахідки — зброя, вироби з металу — дозволяють стверджувати, що вже в III столітті до н.е. на території Уладу вже кельтські племена, що перебували на стадії залізної доби і мали глибокі знання з металургії та були майстерними зброярами. Є гіпотеза, що вони ще раніше переселилися з території Британії і поглинули місцеве більш давнє доіндоєвропейське населення.
Історія та легенди Згідно з «Книгою захоплень», розділення Ірландії на п'ять королівств, а значить і утворення королівства Улад було здійснено п'ятьма братами-вождями племені Фір Болг, які завоювали Ірландію.
Королівство Улад прославилось в давній Ірландії своїми воїнами, військовим мистецтвом, бойовими колісницями. Королі Уладу не один раз скидали з трону верховного короля Ірландії і самі ставали верховними королями. Королівство Улад згідно з легендами та переказами найчастіше конфліктувало та воювало з королівством Коннахт. Верховний король Ірландії часто мусив шукати підтримки в королівстві Коннахт для того щоб приборкати регулярно непокірний та войовничий Улад. Найвідоміший військовий ватажок королівства — легендарний ірландський епічний герой Кухулін (Пес Кулана).
Символом влади в королівстві Улад був кінь. Легенди повідомляють, що коли до влади в Уладі приходив новий король, він здійснював жертвоприношення коня. Символом королівства була відрубана рука — згідно з легендою, під час чергового завоювання Ірландії старійшини племені пливучи на кораблях вирішили, що тому дістанеться ця земля, хто першим рукою торкнеться цієї землі. І коли кораблі навипередки наближалися до землі Уладу, один із ватажків відрубав свою руку і докинув до землі.
Падіння і розпад королівства Королівство було знищене і розділене на три окремі менші королівства за правління верховного короля Ірландії на ім'я Муйредах Тірех (310–343 роки правління). Цей король взяв на службу трьох братів Колла, які вбили його батька. Згідно зі звичаями кровної помсти, він мусив би вбити братів Колла, але він знав пророцтво друїдів: якщо він уб'є братів Колла, то жоден з його нащадків не буде верховним королем Ірландії. Муйредах Тірех вирішив, що братам Колла слід мати своє маленьке вассальне королівство. І він наказав братам Колла йти війною на Улад, який у той час черговий раз виразив свою непокірність верховному королю. Брати Колла розбили армію Уладу в битві біля Ахайд Лейхдейрк () у 332 році. Потім знищили столицю королівства — Емайн Маху. Після цього ні столиця, ні королівство вже більше ніколи не відродилось. Останнім королем Уладу був Фергус Фога (), який був убитий братами Колла під час битви. Брати заснували на території знищеного Уладу королівство Айргіалла (), яке існувало понад 1000 років і відіграло важливу роль у подальшій історії Ірландії. Більша частина колишнього королівства Улад стала особистими володіннями королівського роду О'Нейлів, які аж до кінця Х століття були верховними королями Ірландії.
Середньовічне королівство Улад На уламках давнього королівства Улад утворилося значно менше королівство, яке носилу цю ж назву Улад. Пізніше ці території і королівство стали називатися Ольстер — перекручене вікінгами та англо-саксами слово «Улад». Воно мало значний вплив на історію Британських островів, хоч і не було вже могутнім і централізованим. До складу цього королівства входили деякий час менші васальні королівства — Дал Ріада, населене племенем скотт, яке потім завоювало територію західної Шотландії і перетворилося у ІХ столітті в нове королівство — Шотландія; королівства Дал н-Арайде та Дал Фіатах. Середньовічне королівство Улад проіснувало до 1201 року і було завойоване норманами та англо-саксами. Династія королів Уладу МакДонлеві () була повалена у 1177 році нормансько-англо-саксонським завойовником Джоном де Курсі (). На завойованих землях Уладу (Ольстера) не було призначено ерла (графа) аж до 1333 року. Але титул королів Уладу (Ольстера) за собою зберігали у 1364-1542 роках королі невеликого ірландського королівства Тір Еогайн.
Список королів Уладу
Давні королі (дата правління приблизна, в історичності їх є сумніви, наведені дати згідно «Історії Ірландії» Джеффрі Кітінга):
Ебер Донн () (1286 — 1272 до н. е.) Кімбаех () (488 — 468 до н. е.) Маха Рудоволоса () (468 — 461 до н. е.) Фергус мак Леті () (близько 151—135 до н. е.) Конгал Клайрінгнех () (135 — 120 до н. е.) Росс Руад () Еохайд Салбуйде () Фергус мак Ройх () Конхобар мак Несса () Кускрайд мак Конхобар () Фіатах Фінн () Еллім мак Конрах () Мал мак Рохріде () Тіпрайті Тірех () Енгус Гойбненн мак Фергус Галлен вейк Тібрайде Тірех () Фергус Дубдетах () Енгус Фінн мак Фергус Дубдетах () Лугайд Лорк мак Енгус Фінн () Дуб мак Фомор вейк Айргетмар () Фіаху Арайде мак Енгус Гойбненн вейк Фергус Галлен () Федлімід мак Гас вейк Фіаху Арайде () Імхад мак Федлімід () Рос мак Імхад () Кронн Бадруй мак Еохайд вейк Лугайд мак Рос мак Імхад () Фергус Фога мак Фрехар Фойртрім () Каелбад мак Кронн Бадруї () Саран мак Каелбад ()
Середньовічні королі королівства Улад
Вказані роки правління
Форга мак Даллан вейк Дубхах мак Міанах мак Лугайд Лорк () (близько 465) Муйредах Муйндерг мак Форга мак Даллан () (465—489) Ехайд мак Муйредайг Муйндерг () (489—509). Кайрелл мак Муйредайг Муйндерг () (509—532). Еохайд мак Кондлай мак Каолбад () (532—553). Фергне мак Енгуссо Ібдайг () (553—557). Демман мак Кпйрелл () (557—572). Баетан мак Кайрілл () (572—581). Аед Дуб мак Суйбні () (581—588). Фіахне мак Баетайн — Фіахне Лурган () (588—626). Фіахне мак Деммайн () (626—627). Конгал Каех – Конгал мак Сганнал ( (Congal mac Sgánnail) (627—637). Дунхад мак Фіахнай () (637—644). Маел Кобо мак Фіахнай () (644—647). Блахмак мак Маеле Кобо () (647—670). Конгал Кеннфота мак Дунхада () (670—674). Фергус мак Едайн () (674—692). Бекк Байррхе мак Блаймайк () (692—707). Ку Хуаран мак Дунгайл Ейлні () (707—708). Аед Ройн мак Бекке Байррхе () (708—735). Кахуссах мак Айлелло () (735—749). Брессал мак Аедо Ройн () (749—750). Фіахне мак Аедо Ройн () (750—789). Томмалтах мак Індрехтайг () (789 – 790). Еохайд мак Фіахнай () (790 – 810). Кайрель мак Фіахнай () (810 – 819). Маел Брессайл мак Айлілло () (819 – 825). Муйредах мак Еохада () (825 – 839). Матудан мак Муйредайг () (839 – 857). Лехлобар мак Лойнгсіг () (857 – 873). Кахалан мак Інрехтайг () (857 – 871). Айнбіх мак Аедо () (873 – 882). Еохокан мак Аедо () (882 – 883). Айремон мак Аедо () (882 – 886). Фіахне мак Айнбіха () (886 – 886). Бекк мак Айремойн () (886 – 893). Муйредах мак Еохокайн () (893 – 895). Маел Мохейрге мак Індрехтайг () (893 – 896). Айтіх мак Лайгні () (896 – 898). Кенн Етіг мак Лехлобайр () (896 – 900). Аед мак Еохокайн () (898 – 919). Дубгалл мак Аеда () (919 – 925). Лойнгсех мак Кінн Етіг () (925 – 932). Еохайд мак Конайлл () (932 – 937). Матудан мак Аеда () (937 – 950). Ардгал мак Матудайн () (950 – 970). Ніалл мак Аеда () (970 — 971). Аед мак Лойнгсіг () (971 — 972). Еохайд мак Ардгайл () (972 – 1004). Гілла Комгайлл мак Ардгайл () (1004 – 1005). Маел Руанайд мак Ардгайл () (1005 – 1007). Матудан мак Домнайлл () (1007 – 1007). Дуб Туйнне ін. Торк мак Еохада () (1007 – 1007). Домналл мак Дуйв Туйнне () (1007). Ніалл мак Дейв Туйнне () (1007 – 1016). Муйредах мак Матудайн () (1007 – 1008). Ніалл мак Еохада () (1016 – 1063). Еохайд мак Нейлл мак Еохада () (? – 1062). Доннхад О’Махгамна () (1063 – 1065). Ку Улад О’Флайхрі () (1065 – 1071). Дохлайнн О’Маел Руанайд () (1071 – 1071). Донн Слейбе мак Еохада () (1071 – 1078). Аед Маредах О’хЕохада () (1078 – 1080). Голл на Горта ОМахгамна () (1080 – 1081). Донн Слейбе мак Еохада () (1081 – 1091). Доннхад мак Дуїнн Слейбе () (1091 – 1095). Еохайд мак Дуїнн Слейбе () (1095 – 1099). Доннхад мак Дуїнн Слейбе () (1099). Еохайд мак Дуїнн Слейбе () (1099 – 1108). Доннхад мак Дуїнн Слейбе () (1108 – 1113). Аед мак Дуїнн Слейбе () (1113 – 1127). Еохайд ОМахгамна () (1113 – 1127). Рагналл О’хЕохада () (1127 – 1131). Ку Улад мак Конхобайр Хісенайг мак Дуїнн Слейбе () (1131 – 1157). Аед мак Кон Улад мак Дуїнн Слейбе () (1157 – 1158). Еохайд мак Кон Улад мак Дуїнн Слейбе () (1158 – 1166). Магнус мак Кон Улан мас Дуїнн Слейбе () (1166 – 1171). Донн Слейбе мак Кон Улад мак Дуїнн Слейбе () (1171 – 1172). Руайдрі мак Кон Улад мак Дуїнн Слейбе () (1172 – 1201).
Примітки
Джерела
Comyn, David (ed.), Foras feasa ar Éirinn: The history of Ireland by Geoffrey Keating D. D. Volume I, containing the introduction and first book of the history, 4 vols, vol. 1, Irish Texts Society 4, London: Irish Texts Society, 1902. Dinneen, Patrick S. (ed.), Foras feasa ar Éirinn: The history of Ireland by Geoffrey Keating D. D. Volume II, containing the first book of the history from sect. XV to the end, 4 vols, vol. 2, Irish Texts Society 8, London: Irish Texts Society, 1908. Dinneen, Patrick S. (ed.), Foras feasa ar Éirinn: The history of Ireland by Geoffrey Keating D. D. Volume III, containing the second book of the history, 4 vols, vol. 3, Irish Texts Society 9, London: Irish Texts Society, 1908. Dinneen, Patrick S. (ed.), Foras feasa ar Éirinn: The history of Ireland by Geoffrey Keating D. D. Volume IV, containing the genealogies, synchronisms with an index [which includes the elucidation of place names and annotations to the text of Vols. I, II and III], 4 vols, vol. 4, Irish Texts Society 15, London: Irish Texts Society, 1914. Широкова Н. Мифы кельтских народов. — М: Астрель, Аст, Транзиткнига, 2005. — С. 116. — 431 с. Legendary High Kings of Ireland. Historical Atlas // Retrieved. — 2012. Irish History, the story of the Irish Race // Retrieved. — 2012. McManus S. The Story of the Irish Race: A Popular History of Ireland. — New York: The Irish Publishing Co, 1990. Косиков Г. К. (ред.) Легенды и мифы средневековой Ирландии. — М.: Издательство Московского университета, 1991. — 284 с. Кельтские мифы. [перевод Володарской Л. И.] — М.: Эксмо, 2009. — 638 с. Stewart Macalister R. A. (ed. & trans.) Lebor Gabála Érenn: The Book of the Taking of Ireland. Part V // Irish Texts Society. — 1956. — P. 339–341. Annals of the Four Masters. MacKillop J. Dictionary of Celtic Mythology. — Oxford: Oxford University Press, 1998. — P. 63−64.