Ем́ілія Кул́ик, до шлюбу Дор́оцька (, Городенка, нині Коломийського району Івано-Франківської області — , Голлівуд, Флорида, США; поховання — Баунд-Брук, Нью-Джерсі) — українська театральна діячка, редакторка та меценатка.
Життєпис Народилася 10 лютого 1909 р. в м. Городенка, околиця Котиківка (Галичина). Народилася у сім'ї керівника скарбового уряду та театрального діяча Степана Дороцького та Ярослави Шенкірик. В хаті її батьків (1920/30 рр.) квартирував письменник та лікар Василь Кархут.
Навчалася в українській гімназії в Городенці, де під впливом своїх вчителів захопилася літературою і театром, брала активну участь у шкільних імпрезах.
1926 р. отримала пропозицію переїхати до Коломиї та працювати у редакції журналу «Жіноча Доля». Була активна і в громадській діяльності — належала до Союзу українок і «Просвіти», їздила містечками Галичини, виступаючи із рефератами на культурно-освітні теми та про роль жінки у громаді й родині. Також належала до товариства і хору «Боян» та театрального гуртка ім. Тобілевича. 1929 р. виїхала з Коломиї на фахові студії.
Одружилася з директором городенківської філії Українбанк і головою футбольного клубу «Пробій» Миколою Угрином (оунівець, який у 1939 р. був ув'язнений енкаведистами і 1941 р. розстріляний). В 1930-х рр. мешкала у Городенці, виховувала сина Ізяслава.
Влітку 1944 р. разом із матір'ю емігрувала до Німеччини, перебувала у таборах для переміщених осіб. 1950 р. виїхала до США, осіла в Чикаґо,Іллінойс. Закінчила школу медсестер та працювала за фахом.
У 1952 році співзаснувала та очолила театр «Нова сцена» у Чикаґо, працювала у ньому режисеркою й акторкою. Поставила низку п'єс українських класиків, серед яких: «В неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською, «Мина Мазайло» М. Куліша, «Мотря» за Б. Лепким, а також український переклад «Людина з довгим носом» Е. Ростана. Писала новели і сценарії для постановок.
Одружилася із громадським діячем Петром Куликом.
Від 1980-х мешкала у Голлівуді. Разом із чоловіком активно жертвувала на українські культурні та церковні організації, а також на кафедру українознавства Гарвардського університету, загальна сума пожертв перевищила 100 тис. доларів США.
Померла 1 березня 1990 р. в Голівуді (США). Похована на українському православному цвинтарі у Бавнд Бруку, США.
Є авторкою низки поезій і оповідань, які не виходили окремими виданнями. У пресі публікувала статті про розвиток українського театрального життя, жіночого громадського руху, рецензії на вистави, спогади.
Джерела Маркусь В. Кулик Емілія // Енциклопедія української діяспори / Гол. ред. В. Маркусь, спів-ред. Д. Маркусь. — Нью-Йорк — Чикаго, 2009. — Кн. 1. — С. 422. Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.