Повзу́н інді́йськийМаркевич О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник / О. П. Маркевич, К. І. Татарко. — К.: Наукова думка, 1983. — 410 с., або ана́ба́с, або риба-повзун (Anabas testudineus) — один з видів лабіринтових риб (Anabantoidei) з родини анабасових (Anabantidae). Належить до числа найпоширеніших риб Південної та Південно-Східної Азії. Відомий своєю здатністю дихати атмосферним повітрям.
Вид був описаний двічі: спочатку М. Блох 1792 року описав його як Anthias testudineus, а 1797 року Далдорф (D. C. de Daldorff) описав його як Perca scandens. Ж. Кюв'є 1817 року зарахував цю рибу до нового роду AnabasB. V. Seshagiri Rao. Systematic studies on Anabas testudineus (Bl., 1792) and A. oligolepis Blkr., 1855. Indian Academy of Sciences, Volume 67, Issue 5, May 1968, pp. 207-214 .
Видова назва testudineus латинською означає «черепахоподібний». Підставою для такого вибору М. Блоха став той факт, що анабас має дуже міцний череп, який можна порівняти з панциром черепахиD. Marcus Elieser Bloch's. Naturgeschichte der ausländischen Fische. Sechster Theil, Berlin, 1792, S. 121: Anthias testudineus .
Таксономічний статус Таксономічний статус Anabas testudineus все ще залишається предметом дискусії. Існує значна плутанина в систематиці роду Anabas. Він часто трактується як монотипний, але майже напевно являє собою комплекс видів. Anabas testudineus відзначається винятковою варіативністю. Морфологічні ознаки, тобто колір, форма тіла та меристичні дані виду, описуються як змінні. Локальні популяції відрізняються кількістю променів у спинному та анальному плавцях, кількістю лусок у бічній лінії, пропорціям тіла. На жаль, дані стосовно популяцій A. testudineus поки обмежені, але, враховуючи спектр морфологічних відмінностей у різних популяцій, а також широкий ареал виду, іхтіологи значною мірою погоджуються, що, ймовірно, існує ряд додаткових таксонів. Деякі з цих популяцій раніше були описані як окремі види або підвиди, але більшість зараз вважаються синонімами A. testudineus.
У Таїланді були визначені три основні географічні варіації з топографічно визначеними кордонами між ними, що в основному відповідають основним річковим системам країниA. F. J. Jamsari, Z. A. Muchlisin, M. Musri and M. N. Siti Azizah. Remarkably low genetic variation but high population differentiation in the climbing perch, Anabas testudineus (Anabantidae), based on the mtDNA control region . Genetics and Molecular Research, vol. 9, no. 3 (2010), pp. 1836-1843 . Генетичний маркер мітохондріальної ДНК показав, що практично всі вони є генетично відміннимиSyarif Hidayat and Wansuk Senanan. PCR-RFLP analysis of mitochondrial DNA to differentiate populations of climbing perch (Anabas testudineus) in Thailand. Burapha Science Jounal, vol. 15, no. 2 (2010), pp. 87-98 . Водночас дослідження популяцій Anabas testudineus із Суматри та Півострівної Малайзії показало їхню генетичну одноманітність. Дослідження хромосом індійського матеріалу встановило, що там існує щонайменше два види Anabas, і це пізніше було підтверджено морфологічними данимиMaurice Kottelat. The fishes of the inland waters of southeast Asia: a catalogue and core bibiography of the fishes known to occur in freshwaters, mangroves and estuaries. The Raffles Bulletin of Zoology, Supplement No. 27 (22 November 2013) . Одним із цих видів є A. testudineus, а другим одні автори називають A. oligolepis, інші — A. cobojius. A. cobojius з Північної Індії та Непалу є єдиним іншим дійсним представником роду Anabas.
Опис
Морфологія Середня за розміром кісткова риба, її максимальна загальна довжина 25 см, зазвичай зустрічаються риби розміром 10—15 см завдовжки. В акваріумі може виростати до 16 см. Загальна довжина становить 120,9—127 % стандартної (без хвостового плавця). Риба з острова Сулавесі, що мала 208 мм загальної довжини, важила 209,9 гSamliok Ndobe, Rusaini, Abdul Masyahoro, Novalina Serdiati, Madinawati, Abigail M. Moore. Reproductive and morphometric characteristics of climbing perch Anabas testudineus in Sigi, Central Sulawesi, Indonesia. AACL Bioflux, 2020, Volume 13, Issue 1 .
Тіло видовжене, помірно високе, його висота становить 28,1—32,2 %, а висота хвостового стебла 13,5—17,9 % стандартної довжини, лінії спини та черева майже прямі й паралельні між собою. В перетині форма тіла варіює від овальної й стиснутої з боків до майже циліндричної, це залежить від віку риби та кількості споживаної нею їжі.
Голова округла, похила, коротка (її довжина становить 29,6—32,2 % стандартної довжини), повністю вкрита лускою, з великими очима. Рот кінцевий, досить великий, щелепи та окремі інші кістки в роті густо вкриті ворсистими зубчиками. Верхня щелепа майже сягає середини ока. Зяброві кришки мають міцні шипи. Надзяброва порожнина дуже велика, тут розташований лабіринтовий орган.
Тіло та голова вкриті грубими, як наждачний папір, лусками та товстим захисним слизовим шаром. Луски великі, ктеноїдні, 26—32 луски в бічній лінії, 11—15 рядів лусок у поперечному напрямку. Бічна лінія переривається.
Спинний плавець довгий і колючий, має 16—20 твердих і 7—10 м'яких променів. Довжина основи твердих променів спинного плавця становить 42—48,3 %, довжина основи його м'яких променів 8,3—12,3 % стандартної довжини. Початок спинного плавця розташований приблизно над основою грудних плавців, а предорсальна (до початку цього плавця) довжина становить 28,7—35,5 % стандартної. Висота м'яких променів спинного плавця більша за висоту його твердих променів (відповідно 13,6—17 % і 10,1—13,7 % стандартної довжини). Анальний плавець має 9—11 твердих і 8—11 м'яких променів. Довжина основи твердих променів анального плавця становить 22,1—29,1 %, довжина основи м'яких променів анального плавця 9,3—12,3 % стандартної довжини. Висота м'яких променів анального плавця більша за висоту його твердих променів.
Хвостовий плавець короткий, округлий, має 16—17 променів. Основа хвостового плавця, а також м'яких частин спинного та анального вкриті лускою. Як тверді, так і м'які промені спинного й анального плавців у цієї риби міцніші, ніж у більшості інших риб, але особливо потужні й міцні в анабаса грудні плавці. Вони мають по 13—15 променів, їхня довжина становить 20,3—24,1 %, а препекторальна (до початку грудних плавців) довжина 28,7—35,3 % стандартної довжини. Початок черевних плавців розташований за початком грудних, превентральна (до початку черевних плавців) довжина становить 33—41 %, а їхня довжина 13—17 % стандартної довжини; ці плавці мають по 1 твердому та по 5 м'яких променів. Гострі тверді промені плавців за небезпеки негайно настовбурчуються.
Забарвлення Забарвлення однотонне, варіює залежно від місця походження риб, переважають сірі, коричнюваті, зеленкуваті кольори. Спина та боки темніші, черево — світліше, зазвичай жовтувате. На боках проглядаються декілька слабких темних поперечних смужок. Тіло вкрите латунного кольору лиском. Спинний та хвостовий плавці сірі, анальний та грудні — жовтуваті з темними плямами, черевні — жовтогарячі. Хвостовий та м'якопроменева частина анального плавця мають темну облямівку. Райдужна оболонка ока золотава або червонувата. Темна цятка розташована на задньому краї зябрових кришок, у нижній частині голови присутньо декілька поздовжніх смужок.
Молодь на боках та спині зеленкувата, черево, грудні, черевні та анальний плавці блідо-жовті. Виразна темна пляма розташована біля основи хвостового плавця, з віком вона вицвітає. Зазвичай чорна цятка присутня також на основі грудних плавців. На боках може бути чотири або більше вертикальних смуг.
Відомі ксантична (xanthic, жовта) та альбіносна (albino) форми.
Фізіологія Фізіологічна особливість виду полягає в тому, що повзун індійський може дихати не лише у воді, а й на суходолі, засвоюючи кисень прямо з повітря. Засвоєння кисню поза водою можливе завдяки наявності в цієї риби, поряд із зябрами, додаткового органу дихання — лабіринту. Лабіринтовий орган розташований безпосередньо над зябрами, в камері, утвореній розширенням верхньої (епібранхіальної) секції першої зябрової дуги. Лабіринтовий орган складається з численних складок, форма яких значно збільшує площу дихальної поверхні. Складки містять безліч кровоносних судин, і повітря, потрапляючи в лабіринт, насичує кров киснем.
Серед усіх лабіринтових риб індійський повзун має найбільший розмір лабіринтового апарату у співвідношенні до маси тіла.
Статеві відмінності Статеві відмінності невиразні, зазвичай стають помітними лише з наближенням нересту. Самки загалом трохи більші за самців, трохи кругліші й мають меншу голову. Ближче до нересту черево в самок помітно товстішає. Самці стрункіші, спинний та анальний плавці в них більші й загострені на кінцях. Самки A. testudineus мають більше співвідношення ваги до довжини, ніж самці. Забарвлення самців темніше. В період розмноження у зрілих самок в нижній частині черева, а також на черевних плавцях з'являється жовтогаряче забарвлення.
Поширення Вид широко розповсюджений в тропічних і субтропічних районах Азії. Зустрічається в Пакистані, Індії, Бангладеш, Непалі, Шрі-Ланці, М'янмі, Таїланді, Камбоджі, Лаосі, В'єтнамі, Південному Китаї, Малайзії, Індонезії. Вважається, що індійський повзун поширений до Лінії Воллеса, а крайньою східною точкою його природного ареалу є острови Сулавесі та Тимор в Індонезії. Головним бар'єром для поширення виду далі на північ є середня температура 10 °C для січня, яку він не може перетнути.
Індійський повзун був широко інтродукований в інших країнах, зокрема на Філіппінах, у Папуа-Новій Гвінеї, на деяких тихоокеанських островах. Інтродукована популяція Anabas testudineus була зафіксована в 1970-х роках у Флориді (США), але згодом вона щезла.
Населяє прісні й солонуваті води; зустрічається в низинних водоймах: озерах, середніх та великих річках, водосховищах, ставках, болотах, струмках, каналах, канавах, на рисових полях, в штучних басейнах, у гирлах річок та лиманах. Поширений у стоячих і з млявою течією водоймах, живе навіть в каламутних застійних водах. Серед середовищ існування індійського повзуна є й такі, що періодично висихають. Часто зустрічається в місцях із густою рослинністю. Температура води 22—30 °C.
Повідомляється про здійснення сезонних міграцій індійським повзуном у дощовий період з головного русла річок або інших постійних водних об'єктів до менших приток та затоплених під час повені територій; в сухий сезон риби повертаються назад.