Ленчи́цьке воєво́дство (, ) — адміністративно-територіальна одиниця Королівства Польського та Корони Польської в Речі Посполитій. Існувало в 1339—1793 роках. Створене на основі земель Ленчицького князівства. Входило до складу Великопольської провінції. Належало до регіону Великопольща. Розташовувалося в західній частині Речі Посполитої, на півдні Великопольщі. Головне місто — Ленчиця. Очолювалося ленчицькими воєводами. Сеймик воєводства збирався у Ленчиці. Мало представництво із 2 сенаторів у Сенаті Речі Посполитої. Складалося з 3 повітів. Станом на 1791 рік площа воєводства становила км²Pawiński, Adolf. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym . — Warszawa: Gebethner i Wolff, 1883. — T. 1: Wielkopolska. — s. 50.. Населення в 1790 році нараховувало осіб. Ліквідоване 1793 року під час другого поділу Речі Посполитої. Територія воєводства увійшла до складу провінції Західна Пруссія Прусського королівства.
Повіти Бжезінський повіт → Бжезіни Ленчицький повіт → Ленчиця Орловський повіт → Орлов
Див. також :Категорія:Ленчицькі воєводи.
Примітки
Джерела Gloger, Zygmunt. Województwo Łęczyckie // Geografia historyczna ziem dawnej Polski. — Kraków, 1903.