Іновро́цлавське воєво́дство (, ) — адміністративно-територіальна одиниця Королівства Польського та Корони Польської в Речі Посполитій. Існувало з 14 століття до 1772 року. Створене на основі земель Іновроцлавського князівства. Входило до складу Великопольської провінції. Належало до регіону Великопольща, історичної області Куявія. Розташовувалося в західній частині Речі Посполитої, на півночі Великопольщі. Головне місто — Іновроцлав. Очолювалося іновроцлавськими воєводами. Сеймик воєводства збирався у містечку Радзеїв. Мало представництво із 2 сенаторів у Сенаті Речі Посполитої. Складалося з 5 повітів. Станом на 1772 рік площа воєводства становила км²Pawiński, Adolf. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym . — Warszawa: Gebethner i Wolff, 1883. — T. 1: Wielkopolska. — s. 50.. Населення в 1790 році нараховувало осіб. Ліквідоване 1772 року під час першого поділу Речі Посполитої. Територія воєводства увійшла до складу округи Нетце королівства Пруссія, а з 1807 року — до провінції Західна Пруссія. До 1420 року називалося Гнівко́вським воєводством (), центром якого було місто Гнівково.
Повіти Бидгозький повіт → Бидгощ Добжинський повіт → Добжинь (Добжинська земля) Іновроцлавський повіт → Іновроцлав Рипінський повіт → Рипін (Добжинська земля) Ліпнівський повіт → Ліпно (Добжинська земля)
Примітки
Джерела Gloger, Zygmunt. Województwo Inowłocławskie z ziemią Dobrzyńską // Geografia historyczna ziem dawnej Polski. — Kraków, 1903.