Українське товариство сліпих (УТОС) — всеукраїнська добровільна громадська організація людей з інвалідністю по зору, яка діє на всій території України.
м. Київ, 01601, Печерський узвіз, 3
тел. (044) 234-05-92
Мета існування організації Українське товариство сліпих за підтримки держави проводить заходи щодо соціально-трудової, медичної та професійної реабілітації інвалідів — громадян України, які не можуть конкурувати на ринку праці. Організація забезпечує працевлаштування, медичну і соціальний захист інвалідів по зору. Для цього на місцях створюються первинні організації, а на територіях де є необхідність також організовуються навчально-виробничі підприємства (УВП). На яких незрячі люди отримують повний спектр соціального захисту, можливість реалізації можливості повноцінно жити і можливості працювати. Напрямок виробництва вибирають з можливості незрячих людей виконувати ту чи іншу справу. Допомога держави йде як по прямому фінансуванню проектів, так і побічно, надаючи пільги з оподаткування, створення держзамовлень у підприємств системи УТОС.
Історія заснування організації Історія розвитку та становлення українського товариства сліпих розпочалася 4 червня 1933-го року, коли Центральний виконавчий комітет і Рада Народних Комісарів УРСР, прийняли рішення про створення Українського товариства сліпих. До цього часу в Україні існувало 12 місцевих організацій інвалідів по зору, які об'єднують понад 100 осіб. Головою оргбюро був затверджений Абрам Мойсейович Едельман.
В 1934-му році — в 12 майстерень УТОСу працювало вже 470 незрячих. Вони виготовляли з відходів сировини, товарів на 5,3 млн рублів. У цьому ж році вийшов у світ перший номер журналу для незрячих дітей шрифтом Брайля «Юний піонер» (з 1969 року — «Школяр»).
У 1935-му році в Україні вже діяло 78 виробничих майстерень, в яких було працевлаштовано 2411 інвалідів. Заснований журнал «Праця сліпих» — попередник журналу «Заклик».
У 1941 році на підприємствах УТОСу працювало більше 2700 інвалідів по зору. Товариство мало 38 гуртожитків, 33 клуби, 37 бібліотек.
У 1956 році підприємства районних та міських товариств сліпих перейменовані в навчально-виробничі підприємства (НВП).
У 1991 році кількість членів товариства становила 58 тисяч. Функціонує 190 первинних організацій (79 виробничих і 111 територіальних).
1992 У Львові створено Фонд Брайля — громадську організацію, яка на етапі зародження в Україні ринкових відносин поставила собі за мету соціальний захист інвалідів по зору. Набрано першу групу незрячих студентів до Генічеського медичного училища.
1993 Міжнародний біографічний центр у Кембриджі (Велика Британія) присвоїв Г. О. Цейтліну звання «Людина року-1992».У системі широко відзначено 75-річчя від дня народження та 50=річчя від дня загибелі Героя Радянського Союзу Якова Батюка.
1994 Колективи художньої самодіяльності УТОСу взяли активну участь у фестивалі інвалідів України «Натхнення». Створено Навчально-інформаційний комп'ютерний центр УТОС. Незважаючи на серйозні фінансово-економічні труднощі, які переживає в цей період Товариство, в системі успішно розвиваються спорт, художня самодіяльність. На чемпіонаті світу з плавання в столиці Мальтійської республіки Валлеті утосівська команда, продемонструвавши високий клас, волю до перемоги, здобула кілька срібних та бронзову медалі.
1995 В колективах підприємств та організацій УТОСу тривало обговорення нової редакції проекту Статуту Товариства.
1996 22 — 23 травня в м. Євпаторії проходив черговий XIII з'їзд УТОСу. У ньому взяли участь понад 190 делегатів — представники колективів усіх об'єднань, підприємств, територіальних організацій УТОСу. З'їзд затвердив зміни і доповнення до Статуту Товариства, прийняв Концепцію та Основні напрями його діяльності на наступний період. Головою Центрального правління Товариства обрано Владислава Миколайовича Більчича.
1997 На базі республіканських курсів підвищення кваліфікації керівних кадрів та спеціалістів УТОСу пройшла психолого-практичну реабілітацію перша група тотально незрячих, переважно молодих інвалідів, з усіх регіонів України. У Риксивані (Італія) відбулися чемпіонати Європи з легкої атлетики і плавання серед інвалідів по зору. З цих престижних змагань утосівці привезли 4 золоті, 10 срібних і 9 бронзових медалей. З ініціативи незрячого доктора технічних наук Г. О. Цейтліна створено асоціацію «Вікно у світ».
1998 У Києві відкрито Реабілітаційний центр УТОС.
1999 Громадськість Товариства відзначила 10-річчя від дня виходу першого номера газети «Промінь» та 65-річчя — журналу «Школяр». VIII пленум ЦП УТОСу обговорив питання «Про стан реабілітаційної роботи в системі та шляхи її вдосконалення» і визначив нові підходи, форми і методи цієї конче важливої діяльності.
2000 IX пленум ЦП УТОСу, розглянувши питання «Про роботу об'єднань, підприємств та організацій УТОСу в 1999 році та пріоритетні напрями діяльності Товариства в 2000 році», констатував початок виходу утосівського виробництва з кризового стану, нарощення обсягів продукції. Утосівська громадськість відзначила 65-річчя журналу «Заклик». Незрячі спортсмени, змагаючись у трьох видах спорту, успішно виступили на XI Паралімпійських іграх у Сіднеї. Вони завоювали 13 медалей — 2 золоті, 5 срібних та 6 бронзових. Указом Президента України найкращі утосівські паралімпійці нагороджені орденами «За заслуги» II і III ступенів.
2001 22 — 23 травня проходив XIV з'їзд УТОСУ. Він вніс зміни та доповнення до Статуту Товариства, затвердив Положення про Центральне правління та Центральну ревізійну комісію УТОСу. З'їзд схвалив Концепцію Основних напрямів діяльності Українського товариства сліпих з соціально-трудової та медичної реабілітації, соціального захисту й інтеграції в суспільство інвалідів по зору на 2001–2005 роки. Ансамбль сопілкарів Кам'янець-Подільського УВП представив Хмельниччину на головній сцені України — в Палаці «Україна» — в концерті народних талантів, присвяченому 10-й річниці Незалежності держави. Республіканська бібліотека ім. М. Островського відзначила 65-річчя від дня створення.
2002 Відбулась пряма гаряча телефонна лінія, в якій на запитання інвалідів по зору відповідав голова ЦП УТОС В. М. Більчич. Міжнародний комітет реєстрації рекордсменів та Міжнародний клуб рекордсменів вручили тотально незрячому художнику з м. Харкова Дмитру Дідоренку одразу три нагороди: спеціальний диплом, клубну медаль і престижну статуетку Ніке. На VIII зимових Паралімпійських іграх у Солт-Лейк-Сіті (США) українські незрячі лижники здобули три медалі Олег Мунц — дві срібні, Віталій Лук'яненко — бронзову.
2006 23-24 травня 2006 р. в м. Євпаторія відбувся XV з'їзд УТОС. На з'їзді В. М. Більчич був переобраний на посаду голови ЦП УТОС. Було обрано членів ЦП УТОС та членів Центральної контрольно-ревізійної комісії УТОС. Заступниками голови ЦП УТОС було обрано Ю. П. Симончука та В. І. Лютікова. Відповідно до постанови XI Пленуму ЦП УТОС від 13.04.2006 р. кошторис на проведення з'їзду склав 53800 грн. На з'їзді було схвалено Концепцію реформування та основних напрямків діяльності УТОС на 2006–2010 рр.
Історія заснування та розвитку Київської міської первинної організації Українського товариства сліпихНариси історії Українського товариства сліпих
Десь ще з двадцятих років в Україні в різних її містах були засновані та працювали на кооперативних засадах виробничі артілі, майстерні, дільниці інші форми виробничої діяльності, в яких на той час працювали незрячі та слабозорі працівники.
В місті Києві вже в 1925 році функціонувала артіль «Слава», де працювали незрячі кияни. В 20-ті роки минулого століття такі виробничі структури засновувались за власні кошти незрячими та слабозорими громадянами в різних містах України: Харкові, Києві, Єкатеринославі, Одесі, Кам’янець-Подільському та інших.
Підпорядкування їх було по місцевому признаку, місцевим районним структурам соціальної політики. Оскільки після Громадянської війни сліпих людей було багато та й медицинського лікування для широкого загалу майже не було, то людей молодшого та середнього віку, що мали порушення зору, але не мали роботи, було немало і поставало питання, що з ними робити, як їх організувати в окрему структуру, яка б взяла процес соціалізації цих громадян і спрямувала цей процес в єдине державне русло. Отож на початку тридцятих років на республіканському рівні постало питання заснування єдиної структури, яка б займалась проблемами сліпих громадян України.
Українське товариство сліпих (УТОС) офіційно на державному рівні було засновано Урядом України лише 4 червня 1933р. з метою працевлаштування інвалідів по зору, поліпшення їх матеріального становища, проведення культурно-масової, освітньо-виховної та іншої суспільно корисної роботи.
Держава почала створювати Районні товариства сліпих (РТС), Райтоси та Міські товариства Сліпих (Міськтоси). Ці виробничі підприємства ще не могли працевлаштувати всіх бажаючих, але вони поступово розвивались, розширювалось виробництво, збільшувалась кількість робочих місць.
Багато інвалідів по зору все ще залишалися безробітними і вони, навіть, не були членами УТОС і тому на структури Товариств сліпих владою покладалось вирішення питання - виявляти сліпих та слабозорих громадян, залучати їх в товариство, опікуватись такими людьми, допомагати їм, працевлаштовувати.
УТОС досить швидко розвивався, відкривав все нові й нові Райтоси, будував цехи інші будівлі виробничого напрямку, гуртожитки та деякі інші об’єкти соціальної структури.
Пройшов в 1938 році перший з’їзд Українського товариства сліпих, який обрав першим головою Центрального правління УТОС Абрама Мойсейовича Едельмана, підвів підсумки доз’їздної організаційної роботи та поставив завдання на майбутнє.
В той час ЦП УТОС розташовувалось по вул. Червоноармійська, 10. Біля ЦП УТОС розташовувалась виробнича артіль. На Райтосі №1 були млин та мукомольна артіль. На Бесарабці працювала артіль по виробництву синьки, яку працівники фасували в мішечки.
Велика Вітчизняна війна внесла свої суттєві корективи у діяльність товариства, яке змушене було переміститися в Казахську РСР. Військові дії, фронт, що двічі пройшов через територію України, наніс величезні збитки майну товариства і все це значно вплинуло на всю післявоєнну діяльність УТОСу. Розруха і поява великої кількості військових, що втратили зір, надзвичайно ускладнили ситуацію.
Вихід із цього надзвичайно важкого становища був у розбудові і економічному зміцненні структур товариства. Саме на УТОС лягло непосильне завдання створити інфраструктуру, яка б соціалізувала незрячих та слабозорих людей як військових, так і цивільних.
Завдяки самовідданій праці найманих працівників та працюючих інвалідів по зору відроджувались зруйновані війною підприємства УТОС та створювались нові. Водночас почалося відновлення соціальної сфери та первинних організацій УТОС, які, як правило, розміщувались на підприємствах Товариства.
В той же час багато незрячих людей не працювало на підприємствах товариства сліпих, займаючись будь-якою іншою діяльністю чи просто проживали в домашніх умовах, не маючи можливості працевлаштування, навчання, лікування і тому розпочалося вперше в Україні створення територіальних первинних організацій УТОС.
У 1956 р. у числі інших місцевих первинних організацій активними членами товариства було офіційно засновано Київську міську первинну організацію (КМПО) УТОС.
Усю клопітку, об’ємну, підготовчу роботу, яка і уможливила створення КМПО УТОС, успішно здійснило Організаційне бюро. Таким чином Київська міська первинна організація УТОС була заснована 9 грудня 1956 року. Організаційне бюро підготовило та провело установчі збори, в яких взяли участь близько ста непрацюючих київських інвалідів по зору. Збори вже офіційно оголосили про створення КМПО УТОС і на демократичних засадах обрали бюро і першого голову організації.
Активну участь у заснуванні КМПО брали: