Ернст-Вільгельм Райнерт (; 2 лютого 1919, Лінденталь, Кельн — 5 вересня 2007, Бад-Пірмонт, Нижня Саксонія) — німецький льотчик-ас винищувальної авіації, гауптман люфтваффе вермахту, оберстлейтенант люфтваффе бундесверу. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям і мечами.

Біографія Син великого залізничного чиновника. В юності займався планеризмом. В квітні 1939 року призваний на службу в люфтваффе. Після закінчення авіаційного училища в квітні 1941 року зарахований в навчальну групу 77-ї винищувальної ескадри, дислоковану у Гецендорфі, поблизу Відня, а в травні 1941 року переведений в 4-у ескадрилью. Учасник Німецько-радянської війни. Першу перемогу здобув 8 серпня 1941 року, збивши І-16. У вересні 1941 року потрапив в аварію. 27 листопада 1941 року збив 3 бомбардувальники. В грудні 1941 року відправлений на навчання на літаках Bf.109F і лише в лютому 1942 року повернувся на фронт. 9 червня 1942 року збив 3 літаки та довів число своїх перемог до 51. 8 липня збив 4 радянські літаки, в тому числі 3 «Гаррікейни». В грудні 1942 року група Райнерта була перекинута в Туніс, де в січні-травні 1943 року Райнерт здобув 51 перемогу. 26 лютого протягом одного дня збив 4 літаки, а 7 березня загальна кількість його перемог досягла 130. В червні 1943 року брав участь у боях над Сицилією, а потім в Італії. 13 серпня 1943 року збив 4 Р-40, але і його Bf.109G-6 був підбитий і здійснив вимушену посадку на воду неподалік узбережжя Сицилії в районі Мілаццо. З жовтня 1943 року — командир 3-ї ескадрильї 77-ї винищувальної ескадри. 7 грудня 1943 року здобув свою 165-у перемогу, збивши в районі Кассіно «Спітфайр». 3 квітня 1944 року хворий на малярію Райнерт був відправлений в шпиталь, а після одужання призначений командиром 1-ї ескадрильї 27-ї винищувальної ескадри. Учасник боїв у Нормандії. З 15 серпня 1944 року — командир 14-ї ескадрильї, з 2 січня по 31 березня 1945 року — 4-ї групи своєї ескадри.

Всього за час бойових дій здійснив 715 бойових вильотів і здобув 174 перемоги, в тому числі 103 радянських, а також знищив на землі 16 літаків, 10 автомобілів і 6 паровозів.

В травні 1945 року був взятий в полон союзниками, але незабаром звільнений. 1 квітня 1956 року вступив у ВПС ФРН. 30 вересня 1972 року вийшов у відставку.

Нагороди

Комбінований Знак Пілот-Спостерігач Залізний хрест 2-го класу 1-го класу (29 вересня 1941) Авіаційна планка винищувача в золоті з підвіскою «700» в золоті (28 вересня 1941) підвіска (18 березня 1943) Почесний Кубок Люфтваффе (7 лютого 1942) Німецький хрест в золоті (18 травня 1942) Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами лицарський хрест (1 липня 1942) — за 53 перемоги. дубове листя (№ 131; 7 жовтня 1942) мечі (№ 130; 1 лютого 1945) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Орден «Доблесний авіатор», лицарський хрест (Румунське королівство) Нарукавна стрічка «Африка» Кримський щит Нагрудний знак «За поранення» в сріблі

Див. також Список асів Люфтваффе Другої світової війни Список асів-пілотів Другої світової війни

Література

Залесский К. А. Железный крест. Самая известная военная награда Второй мировой войны. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2

Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5. Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5. Michulec, Robert (2002). Luftwaffe at War/Luftwaffe Aces of the Western Front. London: Greenhill Books. ISBN 1-85367-486-9. Obermaier, Ernst (1989). Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe Jagdflieger 1939—1945. Mainz, Germany: Verlag Dieter Hoffmann. ISBN 3-87341-065-6. Schaulen, Fritjof (2005). Eichenlaubträger 1940—1945 Zeitgeschichte in Farbe III Radusch — Zwernemann. Selent, Germany: Pour le Mérite. ISBN 3-932381-22-X. Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2. Sprick, Mike (1996). Luftwaffe Fighter Aces: The Jagdflieger and their combat tactics and techniques. Ivy Books, 1996. Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 2: L-Z. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 3-7648-2300-3. Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Эксмо, 2005. — 736 с. — 5000 экз. — ISBN 5-699-13768-8

Посилання

Reinert, Ernst-Wilhelm  — нагороди обер-лейтенанта Рейнерта Messerschmitt Bf 109 G-2 Ernst Wilhelm Reinert

Примітки