Олександр Гнатович Ботвинов (, село Софіїно-Лиман, тепер Олександрівський район Донецької області — , Київ) — український радянський і компартійний діяч, депутат Верховної Ради СРСР 5–6-го скликань, депутат Верховної Ради УРСР 2–4-го скликань. Член ЦК КПУ в 1952—1966 роках. Герой Соціалістичної Праці (19.07.1951).
Життєпис Народився в родині селянина-бідняка. Після закінчення сільської школи працював у сільському господарстві, з 1923 року — учень і робітник вальцового млина.
Член ВКП(б) з 1926 року.
З 1926 по 1927 рік — голова завкому профспілки харчовиків.
З 1927 року працював котельником на будівництві Дніпрогесу, згодом був висунутий на комсомольську роботу. З 1930 до 1932 року — на профспілковій і господарській роботі в Молдавській АРСР. З 1933 року працював директором МТС в Котовському районі Молдавської АРСР, потім — 2-м секретарем Котовського районного комітету КП(б)У Одеської області.
Учасник німецько-радянської війни, з 1941 до 1942 року служив у Червоній армії на політичній роботі. Був політруком стрілецької роти 241-го стрілецького полку 93-ї стрілецької дивізії. 24 вересня 1941 року важко поранений у бою і у званні старшого політрука звільнений у запас. Інвалід Вітчизняної війни 3-ї групи.
До квітня 1943 року — 2-й секретар Теньковського районного комітету ВКП(б) Татарської АРСР.
З квітня по грудень 1943 року працював 1-м секретарем Теньковського районного комітету ВКП(б) Татарської АРСР.
З 1944 по 1953 рік — 1-й секретар Котовського районного комітету КП(б)У Одеської області
25 жовтня 1955 — 12 травня 1956 року — голова виконавчого комітету Чернівецької обласної Ради депутатів трудящих.
У травні 1956 — січні 1963 року — 1-й секретар Чернівецького обласного комітету КПУ.
У січні 1963 — грудні 1964 року — голова виконавчого комітету Житомирської сільської обласної Ради депутатів трудящих. У грудні 1964 — 22 березня 1965 року — голова виконавчого комітету Житомирської обласної Ради депутатів трудящих. Звільнений з посади «у зв'язку з виходом на пенсію».
З січня 1966 року — начальник Головного управління місцевої харчової промисловості Міністерства харчової промисловості Української РСР. Потім був заступником міністра соціального забезпечення Української РСР.
Проживав на пенсії в місті Києві.
Помер на 89-му році життя 2 листопада 1995 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, ).
Нагороди Герой Соціалістичної Праці (19.07.1951) три ордени Леніна (23.01.1948, 19.07.1951, 2.03.1953) два ордени Трудового Червоного Прапора (29.08.1957, 26.02.1958) два ордени Червоної Зірки (21.02.1945, 29.07.1945) орден Вітчизняної війни І-го степеня (11.03.1985) орден Вітчизняної війни ІІ-го степеня (1.02.1945) медаль «За трудову доблесть» (25.12.1959) медаль «За оборону Одеси» золота медаль Всесоюзної сільськогосподарської виставки медалі Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (11.08.1967)
Джерела Депутаты Верховного Совета СССР. Шестой созыв. — : Издательство «Известия Советов депутатов трудящихся», 1962. Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991